Лютий в Національній опері відкрився «Травіатою». Вистава була приурочена до ювілею Ольги Нагорної – провідної солістки театру, народної артистки України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка. Але приводом до свята став не лише ювілей, а й 25-річчя творчої діяльності Ольги. Зрозуміло, що заголовна партія Віолетти прозвучала в той вечір у її виконанні
Перед початком вистави артистка вийшла на сцену. Зі словами привітання до неї звернулись головний режисер театру Анатолій Солов’яненко та ректор Національної музичної академії України імені Петра Чайковського Максим Тимошенко, у якій ювілярка працює викладачем.
Ольга Нагорна виросла в театрі й з дитинства мріяла про сцену. Вона – продовжувачка творчої династії, адже відомою оперною співачкою була її мати – заслужена артистка України Надія Куделя, солістка Київської опери у 1960–1980-х роках.
Дебют Ольги у стінах рідного театру відбувся 1993 року в опері «Царева наречена» Миколи Римського-Корсакова у партії Марфи. Відтоді й донині мешканці та гості столиці України можуть насолоджуватись чудовим сопрано співачки.
Повертаючись до вистави, слід сказати, що партію Віолетти для бенефісу обрано не випадково – це одна з тих ролей, яку ювілярка виконує неперевершено. З нею вона закінчувала консерваторію. Проте є ще один факт, який міг вплинути на вибір співачки: у 1964 році в той самий день Віолетту на сцені київської опери співала Надія Куделя – чим не спадкоємність сімейної традиції!
П’ятничний показ «Травіати» справив позитивне враження. Сприяло тому добре виконання партій співаками – склад виконавців виявився доволі «рівним». Гарно звучав оркестр під орудою Миколи Дядюри, але перший вступ духової групи у Прелюдії був трохи «змазаним». Виконання хору було цілісним та не мало недоліків. Єдине, за що можна критикувати хор, це його статичність. У європейських театрах вже давно минули часи, коли хористи виконували лише свою співацьку функцію. Бездіяльність хору можна пояснити й просторовим обмеженням декораціями, але все ж хочеться більш динамічних сцен.
Деяка акторська невпевненість була притаманна виконавцям головних ролей, але не настільки, щоб дорікати їм за це – головну роль в опері відіграє все ж голос.
Беззаперечною зіркою вечора була Ольга Нагорна. Їй найкраще вдалося втілити образ своєї героїні.
Альфреда співав Дмитро Кузьмін, який дещо стримано виглядав на початку першої дії, але згодом повністю віддався виконавству. В дуетах головні персонажі були органічні, їхнє ансамблеве партнерство було добре вистроєним. Петро Приймак у ролі Жоржа Жермона, як і належить поважному мсьє, достойно та стримуючи власні переживання реагував на страждання Віолетти й поривання Альфреда.
Дійові особи другого плану гарно виглядали як у сольних, так і в ансамблевих номерах. Флору виконувала Анжеліна Швачка, Гастона – Павло Приймак, Барона – Олександр Бойко, Лікаря – Богдан Тарас, Маркіза – Михайло Кірішев. Партії слуг співали Ольга Матушенко (Аніна) та Олег Філіпенко (Жозеф).
Історія, що мала місце в Парижі у 1830-ті роки, під пером Олександра Дюма та Джузеппе Верді перетворилася на безсмертний шедевр. На сьогодні «Травіата» залишається найпопулярнішою оперою у світі, вона продовжує хвилювати душі людей. Публіка, що була присутня в Національній опері України цьогоріч 1 лютого, не стала винятком.
Наостанок, варто побажати подальших творчих успіхів ювілярці та її партнерам по сцені й чекати нових вистав, не менш успішних і хвилюючих.
Олексій ГОНЧАР
