Євген Станкович: подарунок на день народження

1
Share Button

19 вересня у Національній філармонії України відбулася вельми помітна мистецька подія – уперше прозвучав Третій скрипковий концерт Євгена Станковича

Означена імпреза мала доволі символічний характер, адже припала на день народження Євгена Федоровича. Тому світова прем’єра концерту, який блискуче виконали лауреат міжнародних конкурсів Валерій Соколов (саме йому присвячено твір) і Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України під орудою Володимир Сіренка, від початку планувалася як своєрідний подарунок авторові.

sokolov

Звісно, не лише прем’єрний опус становив зміст концертної програми: поряд із ним прозвучали Шоста симфонія Густава Малера і, створена понад двадцять років тому, «Ханука» для симфонічного оркестру Євгена Станковича. Однак із упевненістю скажу, що зовсім не грандіозне симфонічне полотно Малера й святково-іронічна «Ханука» Станковича схвилювали того вечора слух київського музичного істеблішменту. Його увагу привернула саме прем’єра. Тож про неї і поведемо мову.

Сьогодні для усіх є беззаперечним такий факт: творчість Євгена Станковича визначає обличчя і шляхи розвитку сучасної української музики. Сам автор належить до нечисленного кола обраних, – митців, яким вишньою волею дарований талант бути різноманітним і неповторним у висловлюваннях, говорити щиро про глибоко особистісне й при цьому залишатися концепційним і мудрим у пропонованих авторських варіантах розв’язання складних буттєвих проблем. Які б композиційні чи жанрові структури, технічні засоби не обирав композитор, його завжди турбує питання досягнення душевного спокою і рівноваги особистості у її протистоянні із земним світом-соціумом, пошуках сенсу власного існування. Музика Станковича невимовно красива, заворожлива і неодмінно впізнавана.

sokolov1

Власне все це можна було б сказати про Третій скрипковий концерт митця і… поставити крапку. Але стосовно творчості цього композитора то виявилося б надто формальним, тим більше, що кожний опус митця, попри незмінність авторської теми, вирізняє тонке нюансування у її вирішенні.

Отже, Третій скрипковий концерт Євгена Станковича. Твір відкриває щемливий, глибоко сповідальний монолог соліста. Його тема не раз звучатиме протягом твору, повертаючи слухача до проблеми осягнення творчої особистості у навколишньому світі. Яким постає цей світ-соціум? Щоразу він різний: спокійно-байдужий на початку композиції, стихійно-ігровий, коломийковий у другому розділі твору, далі – примарно-присмерковий, із ореолом траурності (що, зокрема, спричинюють розмірені удари великого барабана) і, нарешті, драматично-розбурханий, сповнений незгоди й протесту.

contsert

Звісно і мікросвіт ліричного героя, і макросвіт, що його оточує, протягом твору взаємодіють, перетинаються: часом первісна стихія коломийки захоплює соліста, потім у партії оркестру на кульмінації проростає монологічна тема-сповідь ліричного героя… У цьому взаємопритягненні, єднанні полярних начал вимальовуються драматичні повороти життя людського, наприкінці якого настають спокій і примирення. Саме так умиротворено і космічно-впорядковано звучить оркестр у завершенні концерту Євгена Станковича.

А що ж наш ліричний герой? Його тема зникає, лунають лише окремі звуки-запитання на піцикато. Що це: трагедія особистості, котра змушена розчинитись у безмежжі вищого порядку, чи мудрість автора, який розуміє закони матеріального світу? Дивно, але слухаючи останні звуки концерту не відчуваєш ані надриву, ані зневіри. Натомість у завершенні твору панують гармонія і спокій. Їхнє підґрунтя – в усвідомленні автором вищої істини: прийнятті неминучої конечності людського буття, умінні любити життя таким, яким воно є, бачити його красу і цінувати спокій.

final

…Вище прозвучала теза про виконання Третього скрипкового концерту Євгена Станковича як подарунок на його день народження. Виходячи зі змісту твору, напевне, доцільно говорити не так про подарунок авторові, як про мудру пораду композитора нам, слухачам. Залишається лише почути меседж Майстра.

А ще – побажати йому многая і благая літа!

Валентина КУЛИК

Фото Юрія ШКОДИ

Share Button