Хор Верьовки: від Дніпра й до Дунаю українська пісня лунає

9
Share Button

Три дні в Угорщині дивував глядачів піснями, танцями, музикою Національний заслужений академічний український народний хор України імені Григорія Верьовки. Урочисті прийоми й концерти відбувалися з нагоди Шевченківських днів.

Організаторами заходів виступили Державне самоврядування українців Угорщини, Посольство України в Угорщині і Товариство української культури в Угорщині.

Борітеся – поборете!

Будапешт подарував артистам сонячні дні. Перший візит – до Посольства України в Угорщині, яке стало першою українською закордонною дипломатичною установою за Незалежності України. Гостей зустріла й привітала Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорщині Любов Непоп. Вона відзначила, що Угорщина була однією з перших країн, які визнали незалежність України, продемонструвавши у такий спосіб добросусідські відносини. Посол підкреслила, що партнерство продовжується і сьогодні: Будапешт підтримує Київ у протидії російській агресії. Президент Державного самоврядування українців Угорщини Юрій Кравченко зазначив, що українська громада за кордоном сприяє популяризації України в світі, докладаючи зусиль для її зміцнення і процвітання. Священик української церкви в Угорщині отець Дам’ян освятив державний прапор. Урочисте його підняття над Посольством супроводжувалося Державним гімном у виконанні Національного заслуженого академічного народного хору України імені Григорія Верьовки.

За багаторічною традицією українці Угорщини зібралися на площі Тараса Шевченка у Будапешті біля пам’ятника поетові для покладання квітів. «Сьогодні слова великого Кобзаря “борітеся – поборете” є актуальними, як ніколи», – підкреслила Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорщині Любов Непоп. До слова, пам’ятник Тарасу Шевченку було відкрито 11 липня 2007 року. Його автор – львівський скульптор Іван Микитюк.

На церемонію покладання квітів і вінків з’їхалися українці з усіх куточків Будапешта й багатьох міст Угорщини, де діють місцеві осередки українського самоврядування: Сегеда, Комарома, Варпалоти, Веспрема, Вацу, Мішкольця, Ніредьгази. Розпочалася церемонія «Заповітом» Шевченка, який прозвучав у виконанні Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Григорія Верьовки. Продовжили захід керівник українського національного театру в Угорщині Олександра Корманьош та угорський актор Роберт Гараї. Вони прочитали уривок з поеми Тараса Шевченка «Кавказ». І знову зазвучала пісня на слова Тараса Шевченка «Думи мої…» у виконанні хору імені Григорія Верьовки.

До підніжжя пам’ятника лягали квіти… А на гілочці дерева, зручно примостившись, підспівувала хористам пташка. І знову покотилася пісня «Реве та стогне Дніпр широкий» у виконанні хористів і всіх учасників свята аж до самісінького Дунаю…

Та найбільшою подією дня став концерт Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Григорія Верьовки.

«Нації вмирають, коли в них забирають мову»

Саме так вважає директор-розпорядник хору Ігор Курилів. Після концерту в Будапешті він дав коротке інтерв’ю.

Сьогодні в залі є люди, яким відомий наш хор, хто чекав на його приїзд і ті, хто вперше відкрив для себе колектив, як, можливо, й нашу державу?

– Національний заслужений академічний український народний хор України імені Григорія Верьовки було створено в 1943 році саме з думкою про презентацію української культури у світі. Колектив демонструє все найкраще з невичерпного джерела народної творчості всіх етнографічних районів України. У його програмах – історичні, козацькі та чумацькі пісні і танці, жартівливі хорові сценки, родинно-побутова, обрядова лірика – пісні і танці, виконувані на святах врожаю, на весіллях, а також колядки, щедрівки. Окрім того, наголошу, наш хор – єдиний національний колектив в Україні, який поєднує пісню і хореографію.

Понад 50 років колектив очолював Герой України Анатолій Авдієвський. Саме сьогодні ми вшановуємо його – рік без Маестро…

Генеральним директором і художнім керівником хору нині є народний артист України професор Зеновій Корінець.

Сьогодні ми чули обробки не тільки українських пісень, а й Брамс звучав…

– Так, ми спеціально це робили, бо ж готувалися до поїздки в Угорщину. Ми й «Сусідку» аранжували саме в такому стилі, використавши угорський танець Йоганнеса Брамса. Спеціально для цієї поїздки був зроблений «Чардаш» Вітторіо Монті. Тобто, в яку б країну не їхали, обов’язково готуємо якусь родзинку, щоб здивувати місцевого глядача.

– Ваші враження від Угорщини, пане Ігоре.

– Насамперед вдячні, що нас запросили на гастролі, за чарівну публіку. Вражає все: зала, аудиторія, архітектура. Наша пісня знана у Європі. Згадаймо, ще Бетховен використовував теми українських пісень у своїй творчості. Але сьогодні ми як ніколи повинні доносити українську пісню до людей, дивувати їх своїм мистецтвом. Це також один із внесків у перемогу нашої держави на світовому рівні. Нації вмирають не від інфаркту, нації вмирають, коли у них забирають мову.

 Пісня, як порятунок

Привітно зустріло колектив угорське містечко Ніредьгаза. З успіхом хор виступив на сцені зали імені Золтана Кодая Ніредьгазького університету.

І знову пісня, музика, танці заворожили багаточисельну публіку.

– До цього концерту ми готувалися, як до великого свята, – ділиться враженнями Марія Станко, українка, яка вже давно волею долі живе в Угорщині. – Для нас українська пісня – як порятунок. Душа відпочиває. Серцем линеш до рідних країв. Хочеться слухати й слухати. А яке різнобарв’я костюмів! Заїхоплюють танці! Високе мистецтво!

У Ніредьгазі

Приємно вразив гурт старших жіночок. Вони дружно аплодували, голосно коментували, щиро усміхалися й підскакували з місць, готові увійти в танок. З’ясувалося, що це члени угорського аматорського хору, любителі української пісні. Вони зовсім не володіють українською мовою, а от пісні співають! Допомагає їм правильно вимовляти слова й ставити наголоси Юдіт Софілканич, голова Самоврядування українців Ніредьгази, викладач української мови. Керівник хору Тіціана Козар – надзвичайно обдарована, енергійна жінка-професіонал. У хорі співає сто чоловік! У репертуарі десять українських пісень. Зараз вивчають одинадцяту. Треба чути як звучить із їхніх вуст «Реве та стогне Дніпр широкий», Гімн України! Концерт хору імені Григорія Верьовки для них – справжнє диво і свято для душі.

– Нам є чим пишатися, – сказав Аркадій Гупало, консул-керівник Консульства України в Ніредьгазі. – Нам є що пропагувати. Наша пісня не вмре, не загине, допоки є такі колективи.

Хор вітали квітами Юдіт Софілканич, голова Самоврядування українців Ніредьгази. Вона усе життя навчає української мови тих, хто залишив Україну, й угорців, охочих вивчати українську. На сцену вийшла зі своїми учнями, вбраними у вишиванки.

«Реве та стогне Дніпр широкий» стоячи співала уся зала.

 І на рідній землі

Після виступів в Угорщині хористи дали концерт на головній сцені Сколівщини – у залі народного дому «Бескид». То був тріумфальний концерт, який сколихнув весняні Карпати. Широкий репертуар українських народних пісень, музичні й хореографічні скарби, твори народів світу, – все це дивувало й підносило люд: ми – найбагатші!

Глядацька аудиторія з числа справжніх поціновувачів культури спрагло всмоктувала кожен звук, нотку, стежила за чіткими танцювальними па, органічно сприймала витончену музичну феєрію від унікального оркестру. Публіка насолоджувалася й аплодувала щиро, від душі раділа кожному номеру, викликаючи раз по раз артистів на «біс». Майстерні виконавці, одягнені у вишиванки з узорами різних етнічних регіонів України, своєю неймовірною працею, нестримною животворною енергією, талантом направду заслужили повагу і шалену підтримку глядачів.

Горяни знають, що хор імені Григорія Верьовки – це унікальний художній колектив, який досконалим, виточеним роками і важкою працею, мистецтвом несе в люди все найкраще з невичерпного джерела народної творчості цілої України. У його програмах – народні переспіви, історичні думи, козацькі пісні, коломийки і танці, жартівливі хорові сценки, виконувані на обрядових, релігійних та офіційних святах. Режисерами й постановниками концертів створено і придумано оригінальні композиції, у яких музика, спів і танець гармонійно представляються на одному подиху, триєдино, в унісон, коли на сцені задіяно майже всіх артистів.

Після звучання перших нот складається враження, що у залі зливається потужним струменем сила всіх існуючих у світі звуків – трелі солов’їв, переливи жайворонків, шум моря і степових вітрів, голос потужних струменів гірських потоків і цнотливої тиші лісів… Мелодії то набирають темпу, то розгойдуються пестливо, забавляючи глядача. А потім виконавці занурюють їх у самісінькі глибини суті пісні, в яких єднаються і сум, і радість, дзвенить завзяття козаків, гримить відвага, честь і яскріє надія на краще.

Після заключного акорду концерту на сцену з кошиками, оберемками квітів і грамотами вийшли привітати артистів настоятель Храму вмч. Пантелеймона м. Сколе, капелан о. Володимир Борис, голова Сколівської районної ради Микола Романишин, секретар Сколівської міської ради Ольга Щуревич. Микола Романишин, щиро вітаючи артистів, подякував за неймовірну естетичну насолоду, високий професіоналізм і наголосив, що приїзд хору до Сколе був його давньою заповітною мрією, що збулася саме сьогодні на радість усім місцевим жителям. Очільник району додав, що, судячи з гучних аплодисментів, люди були у неймовірному захваті, бо сколівська сцена рідко приймає артистів такого високого рівня.

Дякував колективу від імені воїнів АТО о. Володимир Борис. Він зазначив, що в час, коли бійці на фронті боронять наш мир і спокій, артисти пропагують народну культуру, підтримують моральний дух українського воїнства і таким чином наближають нас до перемоги. Наш співочий, працелюбний, чесний народ нікому не вдасться знищити, бо, за пророчими рядками Шевченка, «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине… От де, люде, наша слава, слава України!»

Людмила ЧЕЧЕЛЬ

Фото авторки

Share Button