1 лютого у Малому залі НМАУ імені Петра Чайковського, а перед цим у Музеї-квартирі Віктора Косенка, під керівництвом відомої української піаністки, кандидата мистецтвознавства, заслуженого діяча естрадного мистецтва України, в.о. професора Ірини Шестеренко відбулися унікальні концерти Пам’яті корифеїв української композиторської школи Віктора Косенка, Бориса Лятошинського та Віталія Кирейка. Обидві імпрези пройшли на високому професійному рівні й творчому підйомі
Слід нагадати, що Ірина Шестеренко організовувала творчі вечори видатного українського композитора Віталія Кирейка, величезну спадщину якого вивчала та популяризувала, упродовж багатьох років. Цьогоріч піаністка та її креативна команда вирішили вшанувати пам’ять іще двох митців, творчість котрих мала особливе значення в історії вітчизняної музичної культури. Це, насамперед, Борис Лятошинський – фундатор українського симфонізму, від дня смерті якого минулого квітня виповнилося 50 років, і Віктор Степанович Косенко – композитор європейського масштабу, один із засновників української фортепіанної школи, витончений лірик-романтик, палкий прихильник і пропагандист камерно-інструментальної музики, на вшанування 80-річчя з дня смерті якого відбувся фестиваль «В сузір’ї Віктора Косенка».
Піаністичний талант Віктора Косенка і нині є еталоном для сучасних музикантів. Косенко першим в українській фортепіанній літературі запровадив жанр поеми. Він свідомо застосовував «поемне мислення» у камерно-інструментальній творчості. У переважній більшості його творів превалює неоромантична естетика, мелодія серед засобів виразності відіграє одну з провідних ролей.
Віктору Косенку також був підвладний симфонічний жанр, про що яскраво свідчить низка фундаментальних творів, що є безцінним надбанням української музичної культури.
Вокальна творчість митця у скарбниці світової музики посідає чільне місце поряд із романсами Роберта Шумана, Петра Чайковського, Сергія Рахманінова та інших. Слід зазначити, що композитор не оминув увагою сучасні йому популярні імпресіоністські та модерністські тенденції, які чітко виражені у вокальних і фортепіанних творах раннього періоду.
Розпочинались обидва концерти вокальними творами Віктора Косенка у виконанні народної артистки України Людмили Ларікової у супроводі Ірини Шестеренко. Слухачам запам’яталось блискуче прочитання романсу на слова Олександра Пушкіна в українському перекладі Лади Реви «Соловей і Ружа», який є окрасою репертуару винятково високопрофесійних виконавців, а також романсів ор. 7 «Говори, говори» на слова Віктора Лихачова у перекладі Володимира Лефтія й «Вони стояли мовчки» на слова Віктора Стражева у перекладі Володимира Морданя, а також світлого ліричного романсу Віталія Кирейка «Світанок» на слова Емілі Дікінсон у перекладі Марії Губко.
Видатний композитор сучасності Віталій Кирейко (1926–2016), випускник Київської консерваторії імені Петра Чайковського класів Левка Ревуцького (з композиції) і Бориса Лятошинського (з інструментування), із глибоким пієтетом ставився до творчої спадщини Віктора Косенка. Так, на початку 1970-х років, тоді відомий оперний композитор, наполегливо працюючи як редактор над рукописом партитури для великого симфонічного оркестру «Молдавської поеми» Віктора Косенка, прагнув «не порушувати цілісності та логічної послідовності музичної форми».
Віталій Кирейко залишив українській музичній культурі велику спадщину (всього 299 опусів), що охоплює твори майже усіх жанрів. Для вдячних слухачів у супроводі Ірини Шестеренко прозвучала низка вокальних творів композитора у виконанні заслуженої артистки естрадного мистецтва України Інни Андріяш – співачки, яка впродовж 15-ти років співпрацювала з ним.
До речі, Віталій Дмитрович часто присвячував твори першим виконавцям, серед яких і автор підручника та дисертації, присвяченої його творчості, Ірина Шестеренко (у її виконанні віртуозно й тонко прозвучав «Вальс-фантазія» – один із дев’яти присвячених їй творів). Флейтистка Галина Тимах щиро й поетично заграла присвячену їй Новелету для флейти і фортепіано (разом з Іриною Шестеренко).
Окрасою концертів став рідкісний «Дует» для скрипки та віолончелі Віталія Кирейка, котрий інтерпретували лауреати національних і міжнародних конкурсів Інна Чкан (скрипка) та Віра Корнілова (віолончель).
Нагадаймо, що наприкінці 1920-х років дружні й творчі стосунки пов’язували цілу плеяду талановитих українських композиторів, серед яких чільне місце належить яскравому представникові неоромантизму, витонченому лірику, аристократу з європейським світоглядом Віктору Косенку та відомому композитору новаторської стилістики, яка виходила за рамки класичних традицій, Борису Лятошинському. У творчому кредо Віктора Косенка яскраво виражено потребу наближення української музичної культури до світових досягнень, і тому свою Третю фортепіанну сонату, сповнену модерновим естетизмом, автор присвятив Борису Лятошинському.
Слухачі мали можливість порівняти музичну мову обох композиторів. Так, у виконанні соліста Національної опери, заслуженого артиста України Миколи Шуляка у супроводі Ірини Шестеренко прозвучав романс Бориса Лятошинського на слова англійського поета Персі Шеллі «Я ласк твоїх боюся», тв. 14.
Змістовою кульмінацією обох концертів було високомайстерне та яскраве виконання чотиричастинного «Українського квінтету» Бориса Лятошинського у складі лауреатів міжнародних конкурсів Інни Чкан (перша скрипка), Павла Хмари (друга скрипка), Олександра Погорєлова (альт), Віри Корнілової (віолончель) та Ірини Шестеренко (фортепіано). Це масштабне камерно-інструментальне полотно, що є гордістю української інструментальної музики ХХ століття, передає велич і глибину української музичної думки того й нашого часу.
Гадаю, що не помилюсь, якщо скажу, що сучасним професійним музикантам, беручи приклад із насиченої виконавської діяльності українських корифеїв Віктора Косенка, Бориса Лятошинського та Віталія Кирейка, слід продовжувати нести високі зразки музичного мистецтва корифеїв української композиторської школи для вдячних слухачів не тільки Києва, а й різних міст України. Сподіваюсь, що започаткований Іриною Шестеренко проект популяризації творів української музичної класики і надалі успішно розвиватиметься.
Володимир МУДРИК
