У Львівській опері з 9 до 19 травня вдруге проходитиме Всеукраїнський фестиваль камерної музики «Дзеркало». Про головні цінності та виклики фестивалю розповідає його артдиректор Микола Гречух
Підтримка українських музикантів
Це, власне, те, для чого ми започаткували фестиваль. Ми прагнули дати можливість музикантам заявити про себе, показати світу наші чудові, високопрофесійні колективи та солістів. Обовʼязково плануємо трансляції усіх концертів, щоб можна було подивитися фестиваль з усіх куточків світу.
Процес організації Першого фестивалю «Дзеркало» у 2023 році був неабияким викликом для нашої команди. Завзяті ентузіасти, які не мали досвіду проведення фестивалів у минулому, відмінно впорались із цим завданням. Фестиваль пройшов з надзвичайним успіхом, став відомим в Україні та за кордоном. Ми взяли до уваги побажання критиків стосовно концептуальності підбору програм.
Ми хотіли залучити нові колективи, а також віднайти цікавих молодих солістів. Головним критерієм був високий професіоналізм і концептуальність програми.
Відбір колективів і календар подій був сформований так, щоб кожен слухач зміг обрати те, що йому найближче. У календарі фестивалю ви побачите камерні оркестри, солістів-інструменталістів (духові, струнні), вокал, струнні тріо, квартети, духові квартети, квінтети, а також фортепіанний дует.
Особливі події другої едиції
Цьогорічна друга едиція фестивалю «Дзеркало» особлива тим, що звучатиме значно більше української музики. У деяких концертах будуть представлені виключно твори українських композиторів (Оркестр Луганської філармонії 15 травня, також Закриття фестивалю 19 травня із «Київською камератою»).
На концерті Відкриття фестивалю 9 травня уперше в історії «Дзеркала» буде представлено твір для вокалу. Маріанна Цвєтінська виконає «Ілюмінації» Бенджаміна Бріттена для сопрано і струнних.
Цікавою програмою вразить концерт брас-квінтету Президентського оркестру – військового творчого колективу. Ще один сюрприз чекає на відвідувачів фестивалю 18 травня, адже пройде виступ Іванни Ворошилюк. Вона є авторкою циклу для скрипки соло «Українська трансформація». Глядачі матимуть змогу не лише слухати музику, а й переглядатимуть анімації на великому екрані. Мисткиня Оксана Гречух намалювала серію полотен «Невишиті рушники» для цього проєкту, а Дмитро Кошляцький на основі музики й картин створив анімації до кожного твору. Таким чином на нашому фестивалі постане приклад синкретичного мистецтва.
Цього року ми змогли залучити більше спонсорів і партнерів. Основними спонсорами є німецька організація з управління авторськими та суміжними правами «GVL» і міжнародне товариство з управління суміжними правами виконавців на колективній основі «SCAPR». Але тішить те, що і наші українські компанії розуміють важливість підтримки української культури: зокрема, до спонсорства події долучились міжнародна IT компанія з українським корінням «Eleks» і центр стоматологічного відновлення «Symmetrica».
11 травня. Виступ Lviv Clarinet Quartet
Як виконавцю ансамблю кларнетів і водночас як артдиректору фестивалю для мене цей концерт є вкрай відповідальним. Адже наш колектив є унікальним і підібрати гідну програму – завжди виклик. Репертуар для чотирьох кларнетів дуже обмежений. Щоб віднайти найкращі твори, ми комунікували з колегами із Європи та Америки, які поділилися переліком, який ми вивчали.
Вдалось віднайти твір Айди Готковсі, сучасної французької композиторки. Навіть запису першої частини твору немає. Бо вона побудована так, що без перманентного дихання її важко зіграти якісно. Але наші музиканти володіють перманентним диханням, тож це буде рідкісне виконання, і, звісно, прем’єри в Україні. Твір Сенді Сеєрса, фактично, мого ровесника з Уельсу, теж виявився оригінальним. Навіть отримати ноти – теж вартувало нам цілої пригоди.
Успіхом стало також те, що ми подолали іншу проблему: майже цілковиту відсутність українських творів для квартету кларнетів. Ми ставили за мету представити твори, які були б близькі слухачеві. Так, минулого року Золтан Алмаші зробив для нас дуже вдале перекладення «Міста Марії».
Цього року наш кларнетист Олександр Вавринюк здійснив власне перекладення Сюїти на українські теми для струнних Бориса Лятошинського, причому використовуючи дуже влучні технічні моменти. На репетиціях ми працювали над узгодженням найкращих варіантів. Також маємо переклад характерного твору Бели Бартока «Румунські танці».
«Відчуваю, що наш фестиваль – це місія»
Пропагувати камерну музику в Україні вкрай необхідно. Фактично наша держава не підтримує камерні колективи, і такі професійні колективи можна, власне, порахувати на пальцях.
Великий пласт камерних творів залишається чужим для вуха слухача, несистематизованим і не перетворюється у новітню традицію. Зазвичай музиканти з консерваторії виходять або оркестрантами, або хочуть бути солістами. Проте камерне музикування – це настільки тонка річ, що стає в нагоді при грі як в оркестрі, так і соло.
Маємо призвичаювати до камерної музики якомога більше слухачів. У мене є багато друзів, які приходять до нас у театр і розуміють затребуваність такої музики, але над її поширенням треба працювати масштабно і постійно. Цьогоріч віримо, що збереження наших концертів в онлайн-трансляціях, можливість виступати далі, й зокрема на нашому фестивалі, який, сподіваюсь, продовжиться, – спонукатиме молодих талановитих музикантів організовуватися в колективи, працювати й показувати результат.
Матеріал підготувала Дзвенислава САФ’ЯН
