Народний хор і його чародій

255
Share Button

Славетний український колектив – Народний хор імені Григорія Верьовки – вже 70 років є окрасою національного хорового мистецтва України. Його спів, як сама українська народна пісня, є неповторним віддзеркаленням усього прекрасного і високого, що є в душі, самому серці народу України. 2013 року ювілей хору збігся з 80-річчям його художнього керівника, видатного хормейстера сучасності Анатолія Авдієвського. А це – майже 50 років спільної творчої праці, результатом якої стала поява справжньої академії хорового співу, яким нині є уславлений колектив

16 серпня 2013 року в репетиційній залі Народного хору відбувся майстер-клас Маестро, якого вітали колектив і музична громадськість із 80-річчям. Репетиція стала урочистим святковим прологом до подальших ювілейних концертів у філармонії (12 вересня) та Національній опері (24 жовтня). Так, 12 вересня у Націо­нальній філармонії України у виконанні Народного хору лунали твори різних жанрів. Анатолій Авдієвський натхненно диригував духовними опусами та обробками народних пісень. Під орудою диригентів Зіновія Корінця та Геннадія Єрьоменка прозвучали також яскраві хорові композиції і фрагменти з фолк-опери Євгена Станковича «Коли цвіте папороть».

СТОРІНКИ ІСТОРІЇ
Народився унікальний хор у роки Другої світової війни, в добу страшного лихоліття, коли вся країна палала в пожежах кривавих боїв. 11 вересня 1943 року в щойно визволеному Харкові був створений Український народний хор, яким керував його заснов­ник, відомий хоровий диригент і композитор Григорій Верьовка. Він тоді зібрав з усієї України прекрасні голоси. І народна пісня, у якій зберігається величезна сила генетичної пам’яті українського народу, втілені його духовна краса, мужність, героїзм, патріотизм, зазвучала в концертах, по радіо, справляючи могутній вплив на воїнів, котрі ще продовжували битися на полях тієї жорстокої війни.
Фундатор колективу все життя збирав і досліджував фольклор, вивчав особливості народної манери звуковідтворення, танцю, гри на народних інструментах. Тож і виконавський «почерк» хору, який ніс у собі вокально-тембровий колорит народного гуртового співу, завжди вирізнявся неповторністю.
Після смерті Григорія Верьовки хором керувала його дружина – відомий хормейстер, прекрасний музикант Елеонора Скрипчинська. 1965 року колективові було присвоєно ім’я засновника. У 1966-му Елеонора Скрипчинська передала дітище свого чоловіка у надійні руки – молодому, талановитому колезі, якого благословив на цей шлях іще за життя сам Григорій Верьовка. Він помітив яскраву обдарованість Анатолія Авдієвського і запросив його керувати хором.

АНАТОЛІЙ АВДІЄВСЬКИЙ – ЙОГО ТВОРЧЕ КРЕДО
Ось уже 47 років Анатолій Авдієвський очолює колектив. Митець став справжнім реформатором хорового співу, видатним хормейстером другої половини ХХ – початку ХХІ століття, лідером українського мистецтва, який завдяки своїй блискучій діяльності увійшов до когорти видатних митців сучасної світової культури.
Учень славетного українського педагога – хорового диригента Костянтина Пігрова, Анатолій Авдієвський після закінчення Одеської консерваторії багато сил і творчої наснаги вклав у виховання та шліфування виконавської майстерності Поліського ансамблю пісні й танцю «Льонок» (1958–1963 рр.), у якому він реалізовував свій талант хормейстера і формував власний стиль. Із 1963 до 1966 року Анатолій Авдієвський – художній керівник Черкаського народного хору.
Із насправді незламною творчою енергією і непереборним диригентським магнетизмом він увірвався у хоровий простір України. Очолювані ним хори демонстрували тільки йому притаманне відчуття краси українського фольклору. Саме завдяки Авдієвському зі сцен багатьох країн світу на повний голос зазвучала українська народна пісня, і всюди колективи супроводжував незмінний успіх.
Поряд із цим Анатолій Авдієвський веде велику педагогічну роботу: у 1962–1976 роках – викладач хорового диригування у Київ­ській державній консерваторії імені Петра Чайковського, у 1977–1980-х – старший викладач Київського інституту культури, з 1980-го – завідувач кафедри методики музичного виховання, співів і хорового диригування Київського педагогічного інституту, з 2000-го і донині – проректор-директор Інституту мистецтв Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова.
Анатолій Авдієвський був ініціатором і засновником у 1990 році Всеукраїнської музичної спілки. Тоді ж його обрали головою цієї організації, а також з 1995 року – президентом Національного музичного комітету України Міжнародної музичної ради при ЮНЕСКО. Анатолій Тимофійович проводить величезну організаційно-творчу роботу в усіх осередках спілки (в її системі діють 17 всеукраїнських жанрово-галузевих асоціацій, 28 територіальних відділень). Він брав участь у проведенні всеукраїнських музичних конкурсів, прекрасних хорових форумів на Співочих полях. Як композитор Анатолій Тимофійович написав понад 80 творів (обробки народних пісень, а також оригінальні композиції).
«Анатолій Авдієвський – митець насправді сучасний. Він на диво органічно поєднує у творчості повагу до традицій із динамічним новаторством, яскраву народність з високим професіоналізмом. Так виникає явище, неповторне за своєю естетичною і стильовою сутністю», – ось як характеризував діяльність Маестро у 1980-ті роки відомий музикознавець Микола Гордійчук. Анатолій Тимофійович завжди прагнув до оновлення виконавських прийомів, розширення репертуару. Він не раз відзначав, що кожна народна пісня, залежно від жанру, регіону побутування, має свої темброво-вокальні барви, відчуття і відтворення яких ставало однією зі складових творчої роботи Маестро. Надзвичайна природна музикальність Анатолія Авдієвського допомагає віднайти в звучанні хорових вертикалей осібне внутрішнє емоційне напов­нення: його акорди, по-особливому м’які й оксамитові, пронизані народними підголосками, випромінюють неповторне внутрішнє світло і зачаровують красою.
Кілька років тому на концертах Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Григорія Верьовки поряд з обробками народних пісень і творами сучасних авторів зазвучала й прекрасна українська духовна музика Олександра Кошиця, Кирила Стеценка, Миколи Леонтовича. Спочатку в декого це викликало подив, – мовляв, цю музику призначено для академічних, а не народних хорів. Але ж не слід забувати, що колектив уже давно став універсальним: він досконало володіє як народною, так і академічною манерою співу. Прекрасним прикладом нового підходу до класичних творів стало виконання «Реквієму» Вольфганга Амадея Моцарта.

СУЧАСНІ УКРАЇНСЬКІ КОМПОЗИТОРИ В ЖИТТІ ХОРУ
Хор завжди підтримував тісні зв’язки з українськими композиторами. Для нього писали Ігор Шамо, Климент Домінчен, Аркадій Філіпенко, Володимир Верменич і багато інших авторів. Анатолій Авдієвський, продовжуючи цю традицію, нині звертається до творчості Євгена Станковича, Володимира Зубицького, Олександра Яковчука, Лесі Дичко та інших сучасних митців. Мабуть, і тому, що він виконував опуси українських класиків Бориса Лятошинського, Левка Ревуцького, а згодом працював над творами Євгена Станковича, Лесі Дичко, Володимира Зубицького, в звучанні хору з’явилося особливе інтонування, забарвлення звука. Розширюючи репертуарні можливості колективу, вивчаючи складні партитури сучасних композиторів, Анатолій Авдієвський вів хор невторованими стежками до нових звершень у сучасному хоровому мистецтві.
Справжньою мистецькою подією стало виконання Українським народним хором фолк-опери Євгена Станковича «Цвіт папороті» («Коли цвіте папороть»). У партитурі цієї перлини сучасної оперної творчості всі багатства українського фольклору злились із модерними засобами композиторського письма. Від першої постановки 1978 року (глядач її так і не побачив через утиски радянських чиновників) до справжньої прем’єри у 2011-му в Національній філармонії України (диригент – Володимир Сіренко) фолк-опера прожила складне творче життя. Анатолій Авдієвський виступив разом із Євгеном Станковичем співавтором нового жанру, в якому поєдналися звучання народного хору та симфонічного оркестру.

ПОСОЛ УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ В СВІТІ
Хор побував на різних континентах (майже 50 країн). Щороку проводяться мистецькі акції «Український Миколай в гостях у дітей закордонного українства» в Польщі, Угорщині, Словаччині, Австрії, Німеччині, Португалії, Іспанії. В одній із таких програм – циклі колядок і щедрівок – Анатолій Авдієвський розкрив перед слухачами неповторний світ наших звичаїв та обрядів.
Останніми роками географія гастрольних концертних подорожей Народного хору значно розширилася. Національний колектив із великим успіхом виступав у США та Канаді, Російській Федерації, В’єтнамі, Туреччині, Об’єднаних Арабських Еміратах, Франції, Польщі, Великій Британії, Португалії та інших країнах.
Його діяльність дістала всесвітнє визнання як мистецьке явище. Ось кілька відгуків преси: «Ансамбль козаків з України – небачене видовище. Ми нічим не ризикуємо, стверджуючи, що перед нами – диво, яке заворожує слух і зір…» («Діаріо Популяр», Португалія, 1975 р.).
«Найунікальніше, найнеповторніше у хорі імені Г. Верьовки, те, чим неодмінно захоплюються шанувальники музики і фахівці, – дбайливе, уважне ставлення до чудової, оригінальної, багатющої мелодики українських народних пісень поряд із натхненним показом танців» («Комерз Ньюз», Едмонтон, Канада, 1981 р.).
«Усі фібри нашої душі перебували під магічними чарами Маестро Анатолія Авдієвського, який робить артистичною найскладнішу мелодію» («Ле депеш», Франція, 1986 р.).
«…концерт відбувався у переповненій глядачами найпрестижнішій залі американської столиці – Центрі мистецтв імені Джона Кеннеді. Чарівні українські пісні, що змінювалися вогнистими танцями, викликали зливу овацій і захоплені відгуки глядачів» («Вашингтон Пост», США, 1996р.).

НАРОДНИЙ ХОР – АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО МИСТЕЦТВА
Кожний його концертний сезон – це праця над новими творами, робота з сучасними композиторами, представлення віднайдених забутих історичних і героїко-патріотичних пісень. Народний хор імені Григорія Верьовки має більше 160 грамплатівок, а також 6 CD. Величезну кількість творів записано у фонди Національної радіокомпанії України.
Репетиції Анатолія Тимофійовича перетворюються на своєрідні щоденні майстер-класи. Фанатичну відданість хоровому співу, народній пісні співаки переймають від диригента. Кожен із них – справжній артист, саме тому енергетика співу так запалює емоції слухачів різних країн світу. Особливо колоритні в концертах вокально-хореографічні композиції, які передають усю гармонію, красу народних обрядів. Народний спів із його багатством тембрів, віртуозна гра на народних інструментах, особливості танцювального мистецтва, барви яскравих костюмів – усе це справжня скарбниця українського фольклору.
Висока майстерність притаманна всім творчим групам хору: вокаль­ній, танцювальній, оркестровій. При народному хорі вже багато років існує дитячий ансамбль «Цвітень», яким керує відомий знавець фольклору Марія Пилипчак. Важливою частиною цієї справжньої академії народного співу є студія з підготовки артистичних кадрів (директор – Мар’яна Видрак).

Усі величезні досягнення цього уславленого колективу були б неможливі без творчої самовіддачі його головних фахівців. Анатолій Тимофійович завжди дбає, щоби колеги – головні режисер, диригент, балетмейстер – були спеціалістами, закоханими у велику справу збереження і збагачення народної музики. Представимо цих фахівців.
Народний артист України Зіновій Корінець – директор-розпорядник, головний режисер
У роботі Зіновія Корінця сконцентровані як творчі, так і адміністративно-організаційні питання. Він разом з Анатолієм Авдієвським готує нові програми, продукує й забезпечує гастрольні поїздки, займається багатьма проблемами складного творчого колективу. Зіновій Михайлович зізнається, що в реалізації творчих задумів, програм, нових постановок домінують колегіальні рішення.
Заслужений діяч мистецтв України Геннадій Єрьоменко – головний диригент оркестру
Геннадій Васильович веде велику роботу з оркестром Народного хору імені Григорія Верьовки, в якому кожний артист – справжній віртуоз. Багатий творчий досвід головного диригента, збереження найкращих виконавських традицій і розвиток сучасних прийомів гри на народних інструментах – ось що робить його талановиті аранжування для оркестру дуже яскравими та майстерними.
Заслужений діяч мистецтв України Валерій Шкоріненко – головний балетмейстер Національного хору імені Григорія Верьовки
Валерій Шкоріненко у своїй діяльності спирається на славні традиції, які склалися в Народному хорі завдяки його попередникам, зокрема Олексію Гомону. Він підкреслює, що цей колектив його вразив із першої зустрічі у 1980-х роках. Кожна вокально-хореографічна композиція чи балетний номер були справжньою народною виставою, яка своїм образним змістом, хореографічним втіленням, лексикою народного танцю емоційно впливала на глядача.

Представляємо талановитих митців, усе життя яких пов’язане з хором.
Заслужений діяч мистецтв України Ірина Мельниченко з серпня 1968 року – артистка хору, з 2000-го – хормейстер. Вона – вірна помічниця Анатолія Авдієвського у втіленні його задумів, підготовці програм. Усе її життя, талант віддані народному хорові. Сама вона відзначає, що колись закохалась у народну пісню, особливу манеру народного співу, тому після консерваторії обрала цю роботу. Ірина Андріївна вважає увесь колектив (хор – оркестр – балет) великою мистецькою родиною.
Народний артист України Анатолій Сафронов працює в хорі з 1966 року. Анатолій Сафронов – унікальна особистість в Народному хорі імені Григорія Верьовки. Окрім того, що він володіє рідкісним голосом – бас-профундо, він – член Спілки фотохудожників України, своєрідний літописець колективу. За підтримки Анатолія Авдієвського Анатолій Сафронов створив музей: історію славетного хору розкривають численні експонати та цікаві світлини (автором яких також є Анатолій Сафронов). Окраса музею – «Золотий диск», котрий колектив отримав у 1985 році як нагороду від Міністерства культури СРСР і всесоюзної фірми «Мелодія».

Представляємо творчу молодь хору. У колективі є ансамбль-квінтет, який складається з талановитих співачок: це заслужені артистки України Олена Комісаренко, Марина Молчанова, Юлія Суха, Оксана Чернявська, Антоніна Яремчук. Цей ансамбль існує три роки, має багатий і різноманітний репертуар: численні обробки українських народних пісень, сучасні ліричні українські пісні, фольклор різних країн світу, який артистки виконують мовою оригіналу.

Галина СТЕПАНЧЕНКО

Share Button