Опера «Любовний напій». Тріумф мистецтва

129
Share Button

27 лютого Національну оперу України сколихнула не одна хвиля гучних оплесків

Того вечора давали звичайну репертуарну виставу «Любовний напій», але зірки розпорядилися так, що вона надовго запам’ятається глядачам. Зауважимо, що йдеться не тільки про небесні світила, а й про зірок сцени, які викликали гучні овації. Це запрошені солісти Тарас Конощенко (бас), котрий наразі працює у Штадтеатрі міста Любека (Німеччина) та солiст Гамбурзької опери Олексій Пальчиков (тенор). Перший виконав роль лікаря-шарлатана Дулькамари, а другий – простакуватого і безнадійно закоханого сільського хлопця Неморіно.

Інших персонажів відтворили Петро Приймак (Сержант Белькоре) та Ольга Фомічова (Адіна – дівчина, в яку закоханий Неморіно). Звичайно, щирому коханню має хтось заздрити, і це – обов’язково головна подружка героїні! Заздрісницю за сюжетом звуть Джанетта, а виконала роль Ольга Матушенко.

«Любовний напій» Гаетано Доніцетті є типовою комічною оперою першої половини ХІХ століття – епохи bel canto. Це час, коли працювали Джоаккіно Россіні й Вінченцо Белліні, відбувалося становлення національних оперних шкіл. Твір був сороковим на рахунку Доніцетті, якому на час прем’єри у 1832 році виповнилося лише 32. Загалом лише опер він напише близько сімдесяти, не враховуючи інших творів, а «Любовний напій» стане одним із найпопулярніших у його доробку. Написана на лібрето Феліче Романі усього за два тижні, вона одразу стала популярною і залишається такою донині.

У Києві прем’єра твору відбулася у 1868 році. У червні 2009-го режисером-постановником був запрошений митець Італо Нунціата (Італія), а диригентом-постановником Володимир Кожухар. Цьогорічною лютневою виставою керувала Алла Кульбаба. Злагоджений ансамбль оркестру, солістів та хору був на високому рівні. Цікавою є зрежисована сценічна поведінка останнього: він то бере участь у розвитку дії, то завмирає, даючи можливість висловитись головним персонажам.

Щодо запрошених солістів: вони – випускники НМАУ ім. П.І. Чайковського. Олексій Пальчиков розпочав артистичну кар’єру у студентські роки. У 2012–2015 стажувався в Паризькій опері, де співав у постановках Крістофа Віллібальда Глюка, Вольфганга Амадея Моцарта, Бенджаміна Бріттена, Ріхарда Штрауса, Джузеппе Верді та Гаетано Доніцетті. У 2015-му став фіналістом Міжнародного конкурсу «BBC Singer of the World», після чого був запрошений до Паризької опери дублером Роберто Аланья в операх «Любовний напій» і «Євгеній Онегін» на оперний фестиваль Гарсингтон (Лондон, Велика Британія).

Тарас Конощенко отримав освіту за фахами «фортепіано», «хорове диригування», «оперний та камерний» спів. Навчався в аспірантурі Мюнхенської вищої музичної школи, а потім був стажером – Баварської штаатсопери (Мюнхен). У 1994 році відбувся його німецький дебют у Мюнхенському принцреґентен-театрі під керуванням сера Коліна Девіса. З 1998 до 2003 року Тарас був солістом Баварської штаатсопери. Із серпня 2013-го – соліст у Штадтеатрі (Любек).

Оркестр виблискував тембрами та не заглушував солістів. Буфонні номери відзначалися легкістю і грайливістю, а ліричні були сповнені емоцій.

Доволі цікавим є сценографічне вирішення вистави в одному ключі з використанням повторюваних елементів. Декорації – яскраві та життєрадісні, що відповідає сільській ідилії, передбаченої сюжетом: пагони й грона винограду, плетена огорожа і сіно у тюках. Доповнюють це велетенські кошики з овочами, які, немов ріг достатку, переповнені дарами землі. Декорації розраховані на обидва акти спектаклю. Їх змінюють під час дії або самі актори, виносячи з-за куліс чи то сіно, чи візок, стіл, лавку, або машинерія.

Так само яскраво вдягнені й персонажі, особливо жінки. Їхні сукні з рослинними фрагментами дещо контрастують із чоловічими костюмами, які чимось нагадують вбрання американських фермерів. Кричущі кольори сорочок відтіняють пастельні тони штанів і жилетів, а довершують образи шляпи.

Експозиція персонажів відбувається одразу й стає зрозуміло, що Неморіно, який ніяковіє перед Адіною, палко в неї закоханий. Проте вона не відповідає на почуття юнака. На відпочинку в полі дівчата й Джанетта прохають Адіну переказати щойно прочитану історію про Тристана та Ізольду. Почувши її, Неморіно дізнається про любовний напій, який причаровує Ізольду. Хлопець вирішує таким способом заволодіти серцем Адіни, чого б йому це не вартувало.

Але з’являється суперник. У селі розміщують солдат, а їхній командир, сержант Белькоре, одразу закохується у вродливу дівчину. Він готовий одружитись з Адіною щойно вона назве дату весілля. Солдати ж, якими командує сержант, є комедійними персонажами. Їхні дивакуваті вчинки та поведінка контрастують із перебільшеною серйозністю командира.

Користуючись моментом, Неморіно освідчується Адіні, але та не сприймає почуття хлопця. У ревнощах він вирішує скористатись чудодійним напоєм.

Того часу до села приїжджає мандрівний лікар Дулькамара. Він пропонує ліки від усіх хвороб. Неморіно запитує про еліксир, який мав Тристан. Не знаючи про що йдеться, Дулькамара, звичайно ж, знаходить заповідну пляшечку й радіє тому, що знайшов дурня, на якому можна заробити. Тож у юнака опиняється пляшка бордо, але він має мовчати про зілля. Випивши його, Неморіно вже за добу отримає серце дівчини, яку охопить палке кохання.

Після прийому чарівного зілля Неморіно стає впевненішим і сміливішим. Адіна, яка вже теж має почуття до хлопця, бачить, що, завжди скромний, тепер він поводиться надто зухвало! Вона вирішує провчити юнака.

До сержанта надходить наказ ранком вийти з села. Адіна, спантеличена поведінкою Неморіно, який тепер удає байдужість і чекає на дію напою, погоджується вийти заміж за Белькоре й відбути весілля хоч сьогодні. Неморіно вмить тверезіє. Розуміючи ситуацію, він благає дівчину почекати з церемонією, хоча би до ранку. Сержант тим часом запрошує гостей на свято.

Друга дія розпочинається весіллям. На подвір’ї зібралися гості, прийшов нотаріус. Усі вітають наречених, але Адіна, яка не кохає сержанта, не квапиться підписати шлюбний контракт. Неморіно у відчаї, він втрачає кохану, а напій ще не подіяв. Лікар Дулькамара теж серед гостей і хлопець благає його щось вдіяти. Лікар радить випити ще пляшку еліксиру. Але у Неморіно немає грошей, а Дулькамара збирається від’їжджати.

Задля отримання коштів, юнак вирішує завербуватися в солдати, записавшись у полк до Белькоре. Отримавши гроші, Неморіно біжить до лікаря, отримує ще пляшку зілля та одразу випиває його. Саме в цей час подруга Адіни Джанетта розповідає новину про смерть дядька Неморіно, який залишив величезний спадок.

З’являється Неморіно, який випив другу порцію любовного напою. Дівчата, з огляду на спадок, починають навперейми фліртувати з ним. Неморіно думає, що напій подіяв.
Вражений і сам Дулькамара – його зілля й справді виявилося чарівним. Він пропонує його Адіні, але та відповідає, що має власні чари та відмовляється – час застосувати їх на Неморіно. Лікар розповів їй на що пішов юнак заради кохання. Адіна врешті зрозуміла, що за скромністю і недолугістю поведінки Неморіно приховувалося щире і справжнє кохання.

Тим часом Неморіно протверезів і зрозумів, що тепер солдат і мусить іти з полком далі. Юнак співає знаменитий романс «Una furtiva lagrima». Саме блискуче виконання цього номера Олексієм Пальчиковим і стало приводом до гучних довготривалих овацій, виклику співака «на біс». Олексій удруге виконав романс і з великою вдячністю вклонився публіці, яка знов захоплено аплодувала йому.

У цей момент за сюжетом з’являється Адіна. Палко кохаючи юнака, вона за гроші отримала від Белькоре контракт Неморіно. Його щастю немає меж, він не тільки вільний, а ще й Адіна кохає його і згодна стати його дружиною. Водночас селяни приносять звістку про великий спадок, який він отримав.

Загальна радість стосується усіх: Белькоре знає, що красивих жінок можна зустріти будь-де, а ось і Джанетта – чим не варіант; Дулькамара, на прикладі Адіни й Неморіно, розрекламував свої чудодійні зілля та з повними кишенями грошей їде далі.

Абсолютним хепі-ендом закінчується вистава, якій судилося увійти у новітню історію театру.

Олексій ГОНЧАР

Фото Ксенії ПАНЧЕНКО

Share Button