Остап Бобикевич (1889 — 1970) — український композитор і піаніст, інженер. Син Олекси Бобикевича та Осипи Бобикевич-Нижанківської.
Народився поблизу Болехова на Івано-Франківщині. Перші уроки гри на фортепіано одержав від матері. Першу композицію написав будучи учнем шостого класу гімназії.
Рано втратив батька, за порадою та підтримкою батькового друга Євгена Олесницького навчався в студії лісництва у Відні. У Відні також вивчав музику. По закінченні студій повернувся на короткий час до Львова, де працював у Дирекції лісів та акомпанував хорові «Боян».
Першу пісню написав у 1920 році («Червоні маки» до слів В. Щурата). У 1927 році одержав призначення до лісництва біля Варшави. Згодом став лісовим інспектором у лісах Татр.
Під псевдонімом Орест Тирса видав у Варшаві два альбоми під назвою «Мої пісні».
Під час Другої світової війни емігрував до Мюнхена, де розвинув жваву композиторську діяльність, написавши музику до творів Тараса Шевченка, Олександра Олеся, Маркіяна Шашкевича, Лесі Українки, Володимира Сосюри, Богдана Лепкого, Миколи Філянського, Петра Карманського, В. Яніва («Отче наш») та Боглана Бори.
Залишив по собі близько 120 вокальних, інструментальних (для фортепіано й віолончелі) та хорових композицій.