29 жовтня на сцені Національної опери України у рамках проєкту «Fortress» за підтримки Українського культурного фонду буде представлено два хореографічних перформанси, натхнені геніальними драматичними поемами українських класиків – «Кассандра» за Лесею Українкою і «Мойсей» за Іваном Франком. Це вже друга за рік прем’єра молодої талановитої української балетмейстерки-постановниці, засновниці й керівниці OSDC Dance Theater Олесі Шляхтич
Сучасне прочитання цих класичних поем пропонує новий, глибокий погляд на бойовий дух українців під час війни. Проєкт «Fortress», що українською означає «мури», або ж фортифікацію, – це мистецьке дійство, яке ставить на перший план оборону від ворога, укріплюючи віру в абсолютну перемогу українців. «Fortress» – це не лише візуальне мистецтво, а й емоційне переживання, що закликає до спротиву агресії та підіймає настрій і впевненість у перемозі. За допомогою ультрасучасної пластики, технологічних інновацій у сценографії й костюмах ми продемонструємо незламну силу України.
«Хореографія цих двох вистав різниться, як і їхній зміст, – розповідає балетмейстерка-постановниця Олеся Шляхтич. – У виставі “Кассандра” я надихалася грецькими фресками, уламками античних скульптур, величчю Парфенону та міфами Давньої Греції. Звісно ж, це сучасний балет, тому античність рухів переосмислена, проте подекуди ви зможете помітити характерні злами рук і корпусів, осідання на стегно, специфічні грецькі позиції ніг, що в уяві еллінських художників видавались героїчними, а нам сьогодні шалено стильними й екзотичними.
У виставі “Мойсей” хореографія пустельна, дика, хотілося передати відчуття піску під ногами, довгого шляху, протесту, бунту, а заразом – вікової мудрості й сили. Обидві постановки варто сприймати абстрактно. Глядачі OSDC Dance Theater добре знають, що всі персонажі у виставах чітко детерміновані сюжетом, але при перегляді можна розслабитись і не намагатись розгадати змістовий ребус, насолоджуючись рухом красивих тіл. Сенс побаченого сам прийде до глибоких куточків душі…
На мою думку, обидва твори обʼєднує те, що автори писали про свою долю як провидців у суспільстві, – продовжує балетмейстерка. – Ці геніальні першоджерела безумовно порушують питання “чи є пророки на Землі?”, що бентежать кожного українця. Кому вірити? Чи втримаємось ми? Де правда? І от вона – в образах Лесі, Франка, Шевченка, Старицької-Черняхівської, Підсухи, Гончара. Ми маємо на кого спиратись.
Історично склалося так, що митці минулого створили для нас потужний фундамент цінностей та орієнтирів. То і є мури з мистецтва, які боронять наше суспільство і становлять основи правильного світосприйняття.
До речі, саме такий зміст художник-сценограф Петро Богомазов закладав, наповнюючи декорації вистав уламками стародавніх мистецьких творів. Ну і, звісно, на поверхні є те, що Кассандра – жінка, яка бачить майбутнє, Мойсей же – чоловік, котрий веде народ за собою.
Зрозуміло ж, питання чоловіка й жінки, насичення Всевишнім талантами обидвох статей виходить тут на перший план… Проте, на жаль, сексизм не покидає наше суспільство донині. Кожна жінка знає про це. На тому також наголошувала Леся Українка, коли зображала Кассандру тендітною і всеобізнаною. Проте в суспільстві їй ніхто не вірив, тому що вона – маленька, незахищена й не може взяти до рук меча і стратити ворога… Вона здатна лише озвучувати те, що бачить, у чому впевнена…
І тут постає важливе питання: чи можемо ми розпізнати пророка там, де не очікуємо? Чи сприймемо ми правду, якщо її висловлювить людина у формі, незвичній для нас? Це – дуже важлива деталь в історії Кассандри…
Мені здається, що наразі є вельми актуальним переосмислення “Іліади” Гомера взагалі, особливо українськими авторами. Тому що Іліада й тема троянської війни – це джерело для роздумів кожної пасіонарної сили країни. Адже у ній зображено найбезглуздішу та найжорстокішу війну, розпочату ворогом через фіктивну та абсолютно абсурдну причину.
Узагалі питання війни і правильних рішень щодо її результатів є зараз беззаперечно актуальним. Бо ми маємо готуватись до Перемоги й повинні розуміти яким чином слід після неї встояти. Тому троянський кінь не має зайти в Київ. Ми мусимо боронитись до кінця, розуміючи, що провокації і намагання зламати нас відбуватимуться й після перемоги. Тому будьте уважні, українці, не пустіть троянського коня до нас! Це – заклик даної вистави також.
Щодо постановки “Мойсей”, – бажання створити її зародилося тоді, коли Ізраїль паралельно з Україною вступив у війну. Відчуття братерства між Україною та Ізраїлем очевидні для кожного, бо у нас спільний ворог, на нас нападають іранські дрони… Тому – це свого роду жест братерства…
Тим паче, що й Іван Франко написав ідеальну драматичну поему, яка не описує весь шлях Мойсея, а лише останній день перед тим, як народ юдейський дійшов до Землі Обітованої. То був останній день, коли люди втомилися, як зараз ми, українці… Вони не хотіли йти далі й не вірили, що десь там, за два-три кроки чи за місяць, чи за рік їхньої мандрівки знайдуть шматочок раю, і тому відмовлялися рухатись.
Мойсей своїм прикладом показав, що за горою – рай, бо, коли він на неї піднявся, зійшло сонце. І юдеї упевнилися, що слід було вірити йому. Тому заклик до українців “давайте протримаємось ще на добу довше” – для нас актуальний!»
Обидва балети відзначаються інноваційною сценографією: поєднанням живопису, 3D графіки та хореографії, що створює багатошарову композицію. Проєкт не тільки вшановує українську культуру, а й стверджує принципи гендерної рівності, адже і Кассандра, і Мойсей – символи боротьби за волю та справедливість.
Завдяки колаборації талановитої команди художників, композиторів і танцівників, проєкт «Fortress» має на меті не лише представити надзвичайні художні роботи, а й стати символом єдності та стійкості українського народу.
Наші митці, переконані у важливості створення культурних продуктів у час війни, присвячують цю програму всім, хто бореться за свободу та гідність. Разом ми зміцнимо мури нашої ідентичності та готовності до перемоги!
Склад постановників: балетмейстерка – Олеся Шляхтич; композитори – Антоніо Вівальді, Safdi («Кассандра»), Тимофій Старенков («Мойсей»); художник-сценограф – Петро Богомазов; автор графічного дизайну декорацій – Safdi; художник – Євген Клименко; художниця костюмів – Марія Руденко; балетмейстер-репетитор – Євген Кайгородов; помічник хореографа – Микита Кайгородов.
Ролі виконують:
– у виставі «Кассандра»: Олеся Шляхтич (Єлена), Данило Пащук (Паріс), Клеман Гійом (Долон), Ліна Володіна (Кассандра), Микита Кайгородов (Гектор), Еліна Бідна (Андромаха), Каріна Тельвар (Поліксена), Тімоті Харфорд (Сінон);
– у виставі «Мойсей»: Євген Кайгородов (Мойсей), Микита Кайгородов (Авірон), Андрій Скляр (Датан), Клеман Гійом і Катерина Крук (Демони).
Проєкт «Fortress» – символ культурного відродження в умовах війни. Твори Лесі Українки та Івана Франка отримують нову силу й актуальність в цей критичний для нашої країни час, закликаючи суспільство до об’єднання, відстоювання українських цінностей.
Не пропустіть можливість стати свідком цієї унікальної події, що зближує наше минуле з майбутнім, натхнене силою духу, гідністю та надією на Перемогу!
За матеріалами пресрелізу
