Родина Розумовських і композитори Максим Березовський та Людвіг ван Бетховен

593
Share Button

Цьогоріч мистецький світ відзначає 275-річчя від дня народження українського композитора, автора перших в українській музиці опери, сонати й фуґи Максима Березовського та 250-річчя німецького композитора, останнього представника віденської класичної школи Людвіга ван Бетховена. Цікаво те, що в різний час на професійний розвиток і творчість митців вплинула українська гетьманська родина Розумовських

Про музичні традиції Розумовських

Родина Розумовських зробила великий внесок в еволюцію української і світової музики. Маєтки гетьмансько-старшинської еліти, до якої належали магнати, були центрами національної музичної культури, де процвітали різні форми музикування, працювали творчі колективи та народжувалися музичні композиції. Гетьмани й старшина впроваджували у побут музичні інструменти європейського походження і відповідний репертуар. У бібліотеках зберігалися ноти симфонічних і духовних хорових творів, кантів, народних пісень. Там розвивалися національні традиції українського музичного мистецтва і водночас апробовувалися нові форми європейського музикування.

Кирило Розумовський та Максим Березовський

Максим Березовський народився 1745 року в гетьманській столиці Глухові. Навчався у першій музичній школі, заснованій імператрицею Анною Іванівною 1729-го. Основною метою закладу була підготовка професійних співаків до імператорського хору. У 1750 році Кирила Розумовського обрали гетьманом Лівобережної України. 1751-го у Глухові при дворі Кирила Розумовського було засновано музичну капелу, де, мабуть, і співав Максим Березовський. Якоб фон Штелін писав, що вона мала такий рівень, якого до того часу не досягла жодна капела в імперії. Окрім хору, до штату першого в Україні професійного театру західного зразка входили акторська трупа, оркестр, балетна трупа, що давало можливість ставити трагедії Есхіла, комедії Мольєра, а також п’єси інших авторів, у тому числі й українських.

Кирило Розумовський був великим шанувальником музики, меценатом і, за свідченнями сучасників, усіляко підтримував земляків при царському дворі. У 1758 році Максима Березовського, завдяки винятковим вокальним даним відрядили до Санкт-Петербурга, де він став солістом Придворної співацької капели князя Петра Федоровича. Існує версія, що Березовського привіз до столиці саме Кирило Розумовський. Це стимулювало формування кар’єри соліста й композитора європейського масштабу. 1769 року Максиму Березовському оплатили навчання у Болонській філармонійній академії в Італії. Джованні Мартіні – учитель музики не лише юного Вольфганга Амадея Моцарта, а й Максима Березовського – казав: «Якщо ти, Моцарте, вчитимешся добре, то досягнеш успіху, як Березовський».

Про вплив Андрія Розумовського на творчість Людвіга ван Бетховена

Музичні зібрання і вечори були важливою частиною життя Відня, куди потрапив Андрій Розумовський – син останнього гетьмана України Кирила Розумовського. Музикант Бетховен і дилетант Розумовський зустрілися на одному з концертів у якомусь з аристократичних салонів Відня. Про запрошення на музичні зібрання 21-річного Бетховена свідчить лист композитора до Пауля Біго де Морожа, бібліотекаря Розумовського: «Будьте ласкаві надіслати мені фортепіанну партію цього твору… Я знову забув, о котрій годині повинні завтра у Вас бути…»

На замовлення Андрія Розумовського композитор написав три струнні квартети, що отримали назву «квартети Розумовського». Там використані українські народні пісні, які Бетховен не раз чув на посольських вечірках. У перший квартет він включив мелодію пісні «Ой надворі метелиця», у другий і третій – варіації на тему пісні «Од Києва до Лубен». Історія зберегла лист Бетховена до Андрія Розумовського, який датується 1806 роком: «Ваше сиятельство! Маю за честь надіслати Вам другий квартет і повідомити, що третій буде завершено мною найближчим часом. …Мене дуже втішило, що перший квартет був схвалений Вами; маю надію, що й другий Вам сподобається також. Луї ван Бетховен».

Цікаво, що квартети вважаються однією з вершин творчості Бетховена. Знаменитий французький письменник Ромен Ролан із захопленням відгукувався про ці твори: «Не наважусь навіть сказати, що вони кращі за всі інші квартети. Окрім ориґінального задуму і нечуваної відваги, вони характеризуються симфонічною довершеністю звучання».

Деякі музикознавці висловлюють думку, що спілкування композитора з музикантом-дилетантом, закоханим у квартетну музику, спричинило особливий інтерес Бетховена до цього жанру. Пишуть і про те, що Розумовський начебто переповідав Бетховену свої розмови з Гайдном і взагалі мав значний вплив на молодого митця.

Нащадок українських козаків Андрій, який співпрацював із Гайдном і Моцартом, узяв матеріальну опіку над Бетховеном: надав йому пожиттєву ренту. У 1808 році Андрій Кирилович організував перший в Європі квартет, учасники якого мали довічний контракт. Для його створення він винайняв трьох музикантів, а місце другої скрипки посів сам. Ансамбль одразу став квартетом Бетховена, тому у репертуарі завжди було все нове, що створював Бетховен, і виконувалося так, як того хотів автор.

У 1807–1808 роках Бетховен створив Симфонії №№ 5 і 6 на замовлення графа Франца фон Опперсдорфа, але присвятив їх Йозефу Францу фон Лобковіцу та Андрію Розумовському. У березні 1809-го він писав до видавця, що обидві симфонії присвячені «одночасно двом особам, а саме: його сиятельству графові Розумовському та його світлості князю Лобковіцу».

Зацікавився Бетховен і українським танцем «Козачком». Його мелодію композитор використав у творчості двічі: у Сонаті № 8 для скрипки та фортепіано, а також у першій частині Сонати № 16 для фортепіано. Мелодії козацьких пісень, які Бетховен почув у маєтку Розумовського, містяться у заключній частині сонати «Апасіонати» й у Симфонії № 9.

Пісню козака харківського полку Семена Климовського «Їхав козак за Дунай» композитор почув у виконанні Андрія Розумовського. До неї Бетховен звертався тричі. Уперше в 1815–1816 роках, готуючи збірку шотландських народних пісень, яку в нього замовив единбурзьский видавець Джордж Томсон. Працюючи над виданням, композитор вирішив додати до шотландських пісень ще й слов’янські, назвавши його «Пісні різних народів». Згодом Бетховен опрацював українську пісню «Їхав козак за Дунай» для голосу у супроводі фортепіано, скрипки та віолончелі. Утретє він створив нову обробку пісні для фортепіано і флейти (опус 107), яка була опублікована у 1820 році.

У січні 1815 року палац Розумовського з унікальною колекцією згорів. За місяць князь Андрій Кирилович влаштував Бетховену останній публічний виступ. Через брак коштів Розумовський не міг більше утримувати квартет, але призначив музикантам довічну пенсію. На згадку про дружбу меценат подарував Людвігу ван Бетховену невеличку скульптуру – прес-бювар у формі козака на баскому коні, що нині зберігається у музеї великого композитора в Бонні.

Людмила БУРДА

Share Button