Роландо Вільязон про Моцартівський фестиваль у Зальцбурзі

152
Share Button

Роландо Вільязон, нинішній художній керівник щорічного Зальцбурзького фестивалю «Тиждень Моцарта» дав інтерв’ю відомому українському музикознавцю Аделіні Єфіменко щодо цьогорічного форуму, котрий відбувся у січні. Бесіду оприлюднило львівське видання «ZAXID.NET». Із дозволу автора пропонуємо читачам повну версію матеріалу

Аделіна Єфіменко: Роландо, на батьківщину Вольфанга Амадея Моцарта у Зальцбург я приїхала з України, із міста Львова, у якому майже 30 років жив і творив його син Франц Ксавер Моцарт. Знайшовши себе у невеликому на той час місті, яке входило до складу австрійської Галичини, Франц Ксавер активно включився у музичне життя як піаніст, педагог, композитор, диригент. Отже, Зальцбург і Львів мають славні родинні стосунки.

Фото ©Wolfgang Lienbacher

У Львові щороку проходить фестиваль Франца Ксавера Моцарта LvivMozArt, який започаткувала відома українська диригентка Оксана Линів. А ви нещодавно стали фундатором нових ідей і директором знаменитого зимового Зальцбурзького фестивалю «Тиждень Моцарта». Як усе починалося? Адже ваша слава співака й режисера облетіла світ, а про те, що у Зальцбурзі нарешті реалізувалася ваша моцартівська мрія, знає не кожний.

Роландо Вільязон: Цікаво, що найпершою оперою, яку я співав молодим у моїй рідній Мексиці ще в роки навчання у консерваторії, стала саме Il re pastore («Королівський пастух») Моцарта. Потім мене захопив романтичний репертуар, – мабуть тому, що опери епохи романтизму дуже популярні у Мексиці. Доленосним стало повернення Моцарта у моє життя дев’ять років тому. Ця музика назавжди полонила мене після запрошення співати й записувати партію Дона Оттавіо з Моцартового «Дон Жуана».

З Оксаною Линів. Фото Віктора Андрійченка

Готуючись до виступу, я перечитував листи Моцарта і знайшов для себе справжнього і найщирішого друга на все життя. За той час я переспівав сім оперних партій Моцарта, всі його концертні арії. Відтоді Моцарт – надзвичайно важлива частина мого життя і завжди дарує мені неймовірну радість. Пропозицію взяти на себе художнє керівництво фестивалю «Тиждень Моцарта» я сприйняв як знак благословення. То моя доля, велике щастя і грандіозна відповідальність.

Аделіна Єфіменко: Гадаю, що ви замислили змінити життя Зальцбурга так, як це колись спало на думку сину Моцарта у Львові. Які пріоритети вирізняють ваше ставлення до відомої дилеми в інтерпретації моцартівських творів: історично інформоване виконавство чи продовження сучасного досвіду?

Роландо Вільязон: Я хочу повернутися до коріння фестивалю. «Тиждень Моцарта» складатиметься тільки з його музики. Моя ідея – Mozart pur. Проте музичний фокус програми щороку змінюватиметься. «Тиждень Моцарта-2019» представив хорові твори та арії з обов’язковим сольним інструментом. Адже саме ці опуси найяскравіше демонструють, як Моцарт об’єднує людей. Поряд із класичними концертами, у яких задіяні найвідоміші сучасні виконавці, ми розробляли нові формати концертів. У 2019 році розпочнуться проекти «Моцарт-кабаре», «Моцарт-пантоміма», «Моцарт-танець». До програми фестивалю були включені також вечори з читанням листів Моцарта, симпозіуми, дискусії. Ми запросили багато експертів-моцартознавців, виконавців, гостей. Хотілося разом творити, пізнавати й заново відкривати Моцарта!

Фото Віктора Андрійченка

Аделіна Єфіменко: Очевидно колосальна кількість інтерпретаторів Моцарта ставить перед вами складе завдання вибору. Ваші уявлення про виконавців, які мають брати участь у «Тижні Моцарта»? Кого плануєте запросити на наступний фестиваль? І взагалі, які фактори є вирішальними для такого вибору: спонтанність, раптові імпульси чи раціональна чіткість і довгострокове планування? Чи могли би ви назвати хоча б п’ять головних рис митця? На які вимоги мусить орієнтуватися музикант, якщо хоче взяти участь у «Тижні Моцарта» в Зальцбурзі?

Тамос, Король Єгипту. Фото (c)Matthias Baus

Роландо Вільязон: Плани зазвичай складені вже на наступні п’ять років. Я достеменно знаю, які твори включатимуться у програму, маю навіть точний список бажаних для фестивалю виконавців. Але поряд із знаменитостями запрошую до виступів молоді таланти. Я довіряю інтуїції, адже під час вибору невідомих музикантів спонтанні рішення дуже допомагають. Найголовніше для мене, що кожен із запрошених музикантів виконуватиме Моцарта по-своєму. А п’ять рис я й не можу назвати, – власне тому, що орієнтуюся саме на інтуїцію. Вона мені підказує, підходить певний виконавець для нашого фестивалю чи ні.

Аделіна Єфіменко: Цьогоріч оголошено справжній раритет щодо Моцартових опер на фестивалі. Опера «Тамос, Цар Єгипту» виконується украй рідко, але була центральною подією «Тижня Моцарта». Для постановки запрошено знамениту каталонську режисерську групу La Fura dels Baus. Розкрийте кілька секретів: ваші перші імпульси залучити саме цю групу до співпраці? Які саме артефакти зацікавили, перш ніж ви вирішили співпрацювати з La Fura dels Baus?

Рене Папе. “Тамос, Король Єгипту”. Фото (c)Matthias Baus

Роландо Вільязон: La Fura dels Baus – легендарна театральна компанія, митці-візіонери, які давно захопили мене вражаючими виставами. Коли я загорівся ставити на «Тижні Моцарта» оперу «Тамос, король Єгипту», перші ідея й вибір постановників поєдналися. Тільки La Fura dels Baus! Мене охопило неймовірне щастя, коли Карлус Падрісса погодився на мою пропозицію. Режисерська група продемонструвала абсолютно нову адаптацію твору Моцарта для сцени Фельзенрайтшуле. Головне, що на першому плані була музика, – адже у виставі йдеться про стан моцартівської музики у світі й водночас погляд на історію людства. Я впевнений, що ця постановка стане не просто захопливим театральним експериментом, а продовженням справи Моцарта!

Аделіна Єфіменко: Скільки років вам знадобилося, щоб розробити цілісну концепцію фестивалю «Тиждень Моцарта»? Які плани майбутнього розвитку?

Роландо Вільязон: Концепція формувалася протягом п’яти років, і з якого би боку я не підходив, як би не просував свої ідеї, – це завжди буде Моцарт і тільки Моцарт.

Сценографія – La Fura dels Baus

Аделіна Єфіменко: У світі існує багато Моцартівських фестивалів. Знаменитий фестиваль Леопольда Моцарта проходить в Ауґзбурзі. Прекрасним фестивалем пишається Вюрцбурґ. Є навіть фестивалі «Моцарт у Техасі», «Mostly Моцарт», «Йоганнесбурзький міжнародний фестиваль Моцарта», «Мілтенберзький фестиваль Моцарта». Позаторік випадково дізналася про фестиваль Моцарта в італійському містечку Портокруаро неподалік Венеції. У Львові 2019-го відбудеться третій міжнародний фестиваль LvivMozArt. Не маючи наміру згадувати всі фестивалі Моцарта, хочу лише запитати, які з цих форумів ви відвідали? Які цінуєте особливо? На які хотіли би потрапити?

Роландо Вільязон: Я надзвичайно схвильований! Невже існує так багато моцартівських фестивалів? Одним із найзначніших у Німеччині вважаю Вюрцбурзький, знайомий із його програмами. А відвідати хотів би по можливості усі фестивалі Моцарта.

Cценографія – La Fura dels Baus

Аделіна Єфіменко: Чи цікавить вас окрім того співпраця «Тижня Моцарта» з іншими моцартівськими фестивалями? Адже натхненні творчі обміни – запорука миру в усьому світі.

Роландо Вільязон: Я був би щасливий взаємодіяти з різними фестивалями. І ми вже почали таку кооперацію. Із програмою цьогорічного «Тижня Моцарта», після завершення концертів у Зальцбурзі вирушаємо в турне на Великодній фестиваль в Екс-ан-Прованс і на фестиваль Джордже Енеску в Бухарест, тобто представлятимемо наш «Тиждень Моцарта» слухачам Франції і Румунії.

Аделіна Єфіменко: Ваше кредо як художнього керівника фестивалю «Тиждень Моцарта» у Зальцбурзі?

Роландо Вільязон: У двох словах – Моцарт живе!

Аделіна ЄФІМЕНКО

Share Button