Сад Майстра: до 70-річчя від дня народження Анатолія Семешка

311
Share Button

«Кожен повинен саджати і плекати свій сад!» Вольтер

Майстер… Безмежно ємне поняття. У ньому – відлуння цехових традицій, вчень, майстерень і шкіл перегукується із фольклором, філософією, мистецтвом. У ньому б’ється потужна духовна експресія і стукіт сердець тих, хто йде слідом. Воно диктує бездоганність ремесла, талант далекоглядності та окриленість натхнення, помножені на безстрашність таланту! Це – знак творчості й таємнознання…

У сузір’ї імен діячів, що репрезентують сучасне українське народно-інструментальне мистецтво, одне з видних і почесних місць безперечно належить Анатолію Андрійовичу Семешку, який цьогоріч році відзначає 70-ліття. Жодною мірою не применшуючи і не заперечуючи багатогранність його таланту – виконавця, педагога, методиста, редактора, адміністратора, музично-громадського діяча – все ж можна стверджувати з упевненістю, що славою своєю він зобов’язаний насамперед педагогічній майстерності. Тому не випадково свого часу незабутній Анатолій Авдієвський сказав, що «…ім’я Анатолія Семешка – педагога уособлює новий якісний етап у розвитку сучасного українського баянного мистецтва».

Про таких людей, як Анатолій Андрійович, зазвичай говорять: «Він народився з Едемом в душі». Стояло глибоке літо, серпень 1949 року, в його рідному селі із знаменною назвою Українка, що на Дніпропетровщині, щедро буяли сади. В дитинстві його оточували надзвичайно добрі, щиросердні, хоч і дуже прості люди. Мабуть тому оптимізм, любов до природи та людини на все життя поселилися в його душі. І саме цим людським характером, успадкованим від родини, від свого народу, він завжди таємно пишався.

«Дорогу здолає той, хто іде», – цей стародавній латинський вислів став життєвим девізом нашого ювіляра. Саме завдяки активній і впевненій ході та, безперечно, таланту, помноженому на неймовірну працездатність, Анатолій Семешко отримав блискучу освіту, закінчивши з відзнакою Криворізьке музичне училище, Київську консерваторію і виконавську аспірантуру цього уславленого столичного вишу.

З українськими переможцями конкурсу в Ланчіано (Італія)

Вже після завершення навчання молодий музикант стає лауреатом Всеукраїнського і Всесоюзного конкурсів (тут доречно буде зазначити, що ці звання мали і мають набагато вищий статус, ніж лауреатство у дуже багатьох теперішніх так званих «жеківських» міжнародних конкурсів). Кажучи про музично-громадську й творчо- організаційну роботу Анатолія Андрійовича, слід наголосити, вірніше, мабуть, згадати, що в далекому 1992 році він став головним ініціатором, художнім керівником, арт-директором і просто душею першого в Україні (!) Міжнародного конкурсу баяністів та акордеоністів «Кубок Кривбасу», відгуки про який отримали більше ніж позитивну оцінку музичної спільноти не тільки нашої держави, а і країн далекого зарубіжжя.

Окремо відзначимо музично-педагогічну діяльність Анатолія Андрійовича. За 50 років (!) роботи на цій тяжкій, а часто й «безрадісній і безплідній ниві» (Сергій Рахманінов), наш ювіляр має особливі заслуги і досягнення. У числі його учнів – диригенти і композитори, педагоги і виконавці. Серед них народні й заслужені артисти, професори і доценти, переможці найпрестижніших міжнародних конкурсів світового рівня. Їх десятки. Однак варте на увагу інше: попри різний рівень обдарованості учнів Анатолія Андрійовича (що абсолютно природно), їхню часто досить відчутну «дистанційність» у музично-виконавських та естетичних поглядах (що нечасто зустрічається в середовищі вихованців одного виконавського класу), всіх їх об’єднує активна, вольова позиція та відповідальність у роботі, уміння бачити мету і шукати шляхи її досягнення.

Високе реноме школи Анатолія Семешка у професійному середовищі зробило його визнаним лідером і значно стимулювало активність педагогів-баяністів усіх рівнів у всіх регіонах України. Такий стан розбудженої ініціативи відкриває нашому баянно-акордеонному мистецтву міцну й грунтовну перспективу. Мимоволі згадуються рядки видатного поета Андрія Вознесенського, які в оригіналі звучать так: «От Мастера, как и от Моисея, останется не техника скрижали – а атмосфера – чтоб не читали после, а дышали!»

Сьогоднішній режим роботи Анатолія Семешка максимально спресований. Окрім основної офіційної роботи, Анатолій Андрійович є секретарем Національної всеукраїнської музичної спілки, співголовою Асоціації баяністів-акордеоністів України, членом журі національних і міжнародних конкурсів, членом конгресів Всесвітньої конфедерації акордеоністів (до речі, у 1995 та 2001 роках він нагороджувався спеціальними почесними дипломами цієї поважної міжнародної інституції «За видатні досягнення в галузі музичної педагогіки та підготовку переможців “Трофея Світу”»).

Природа нагородила Анатолія Семешка неповторною привабливістю інтелігентності, що імпонує з першого погляду. Його делікатність і тактовність у стосунках із людьми знаходить відповідний відгук. У середовищі колег і студентів він не сприймає «вірус учнівства», закликаючи їх до творчої самостійності. Розумний і далекоглядний, імпульсивний і дипломатичний, Анатолій Андрійович діє інколи несподівано й непередбачувано, але при цьому зі справжньою снайперською точністю. Секрет його мобільності в тому, що всьому, за що береться, він віддається з оптимістичною енергією, а головне – з любов’ю до справи. Мабуть тому так багато встигає…

Заслужений діяч мистецтв України, професор Національної музичної академії України імені Петра Чайковського, академік Петровської академії наук і мистецтв (Санкт-Петербург, Росія), володар престижного Срібного диска «За досягнення в розвитку сучасного баянного мистецтва» РАМ імені Гнесіних, Анатолій Семешко – автор численних публікацій. Серед них монографії, підручники, посібники, довідники, хрестоматії, статті, рецензії, відгуки у вітчизняних і зарубіжних виданнях. Як редактор-упорядник, автор вступних статей, коментарів і методичних рекомендацій він підготував та видав кілька серій концертно-педагогічного репертуару баяніста (біля 80-ти збірок ). На даний час Анатолій Семешко завершує роботу над масштабним десятитомним видавничим проектом під назвою «Антологія української баянної музики».

Такий масив напрацьованого і звершеного здається неймовірним. І слід визнати, що це не кожному під силу. Наша земля родить не тільки високосортне «елітне» зерно, а й високоталановитих людей – «культурну еліту» нації. Культурна еліта, або подвижники – це ті, хто суворий і вимогливий до себе, хто бере на себе турботу і обов’язок – часто всупереч соціальним умовам – культурного будівництва, покращення життя. Культурна еліта завжди, навіть за найбезнадійніших історичних обставин, самовіддано зберігала «священний вогонь» і виконувала свою прометеєву місію. Тому сьогодні це поняття справедливо повертається в нашу дійсність.

Баянна школа Анатолія Семешка – це сьогодні вже знак якості. А поруч з її творцем – абсолютно реальні земні «зірки»: його прославлені учні. І це одне з головних його надбань. Адже ще в афінських садах учили, що «не юнака слід вважати щасливим, а того, хто навчив юнака жити».

Додамо до цього: творчість – це процес, що базується на самовідтворенні, – чим більше звершено, тим більше можливостей відкривається. Чим глибше літо – тим буйніший сад…

Світлана БРЕУС

Share Button