Семен Гулак-Артемовський

108
Share Button

Семен Степанович Гулак-Артемовський (1813—1873) — український композитор, співак, баритон (бас-баритон), драматичний артист, драматург, племінник письменника Петра Гулака-Артемовського, автор однієї з перших опер на україномовне лібрето «Запорожець за Дунаєм».
Долю Семена Гулака-Артемовського вирішив його прекрасний голос. У 1838 році, коли юнак навчався у київській бурсі, на його талант звернув увагу Михайло Глинка, який шукав виконавця партії Руслана у щойно написаній опері «Руслан і Людмила» й узяв його з собою до Петербурга. Там Глинка спочатку сам давав молодому співакові уроки вокалу, а 1839 року організував на його користь кілька концертів і на зібрані кошти відправив учитися за кордон. Побувавши в Парижі, Гулак-Артемовський виїхав до Італії, де після двох років навчання дебютував у флорентійській опері (1841).
У 1842 році Гулак-Артемовський повернувся до Росії і протягом 22-х років, до 1864-го був солістом імператорської опери в Петербурзі, а в 1864–1865 роках — Большого театру в Москві.
Широку популярність Гулаку-Артемовському як композиторові принесла опера «Запорожець за Дунаєм», датована 1862 роком, яка стала українською музичною класикою. Царська цензура забороняла її постановку на сцені протягом 20 років. Уперше виставу представив Марко Кропивницький 1884 року силами трупи Михайла Старицького.
Окреме місце у творчій спадщині Гулака-Артемовського посідають українські пісні, зокрема «Стоїть явір над водою» (присвячена Тарасу Шевченку, з яким автор товаришував із 1838 року), «Спать мені не хочеться», «Ой на горі та й женці жнуть» — рапсодія зі збірки з семи пісень під загальною назвою «Українська свадьба».
В Україні Гулак-Артемовський побував у 1843 році з метою добору співаків та у 1850-му, коли гастролював з італійською оперною трупою.

Share Button