Століття Хоакіно Родріго

0
Share Button

Саме під такою назвою 27 вересня в рамках щорічного Міжнародного фестивалю «Київ Музик Фест-2015» відбувся концерт циклу «Музичні діалоги: Україна – Іспанія», у якому вперше в нашій державі прозвучали камерні твори іспанського маестро

Концерт проходив за сприяння Посольства Іспанії в Україні. На вечорі був присутній Надзвичайний і Повноважний Посол Іспанії в Україні Херардо Анхель Бугайо Оттоне.

Херардо Анхель Бугайо Оттоне
Херардо Анхель Бугайо Оттоне

Закономірно, що імпрези такого спрямування у календарі фестивалю, який за своєю концепцією має презентувати українську музику у контексті світової, завжди викликають підвищений інтерес. А надто – коли усі композиції у програмі позначені символом «українська прем’єра». Тож стосовно означеного концерту виникли цілком очікувані запитання, які ми поставили одному з учасників вечора і, як з’ясувалося у процесі розмови, його ініціатору українському піаністу Романові Рєпці.

– Романе, як з’явилась ідея концерту з творів Хоакіно Родріго?

– Задум став закономірним наслідком мого зацікавлення творчістю цього композитора. Український слухач знає його переважно як гітарного автора і то головно завдяки Аранхуезькому концерту, який у прямому розумінні заслонив усі інші твори митця. Але ж Родріго автор численних композицій для різних інструментальних складів і жанрів, симфонічних творів.

Роман Рєпка
Роман Рєпка

Коли я довідався про існування Фортепіанного концерту Родріго та знайшов запис, то слухав його майже щоденно протягом тривалого часу. Звісно я загорівся бажанням виконати його. Завдяки зусиллям Тетяни Калініченко та New Era Orchestra у грудні 2014 року відбулася українська прем’єра Концерту. Успіх цього твору у київської публіки, перевищив усі мої сподівання. Вочевидь слухачів підкорив героїко-патріотичний струмінь твору – те, що нині резонує із настроями у нашому суспільстві. Але, звичайно, основне – це якість музики. Тоді я впевнися, що варто представити творчість Родріго в Україні у ширшому обсязі. Так виник задум концерту із камерних творів митця.

– Як діставали ноти, адже за можливість отримати тексти із-зі кордону потрібно платити?

– Нам пощастило спілкуватися особисто з донькою композитора Сесилією. Контакти з нею зав’язалися під час підготовки до грудневого концерту. Особисто у мене склалося враження, що її дуже схвилювала і втішила наша підвищена увага до творів Хоакіно Родріго. Тому наші стосунки, окрім суто фінансової складової, вийшли на рівень взаємної поваги і довіри. На знак пошани до нашого ентузіазму пані Сесилія надала ноти фортепіанних, вокальних і камерних творів, що включені до програми недільного концерту «Київ Музик Фесту», безкоштовно. Дивно, але ці композиції рідко звучать на світових сценах, а деякі взагалі неможливо знайти хоча б у якомусь запису.

– Тобто за рубежем твори Родріго також виконуються нечасто?

– Так. І для мене це свого роду парадокс. Адже його музика надзвичайно якісна й професійна!

Роман Рєпка і Соломія Приймак
Роман Рєпка і Соломія Приймак

– Чи стала відсутність виконавської традиції на заваді для вашої інтерпретації творів Родріго?

– Зовсім ні! Навпаки. Шукати ексклюзивний репертуар, не виконувані шедеври – це моя пристрасть. Навіть аспірантуру Київської консерваторії я закінчував циклом Віктора Косенка «11 етюдів у формі старовинних танців», і це в той час викликало подив, навіть шок. Згодом мені пощастило стати першовідкривачем першої редакції Фортепіанного концерту Левка Ревуцького – виконання цього твору відбулося також у рамках «Київ Музик Фесту» 2011 року. Та й зараз ми з ансамблем відкриваємо забуту нині творчу спадщину Карла-Марії фон Вебера. Це, напевне, моя доля – виводити у світ давно створені, але призабуті чи незнані шедеври світової музики. З музикою Родріго, як бачите, така ж історія: ми з колегами по ансамблю Weber Ensemble Kyiv Соломією Приймак і Андрієм Павловим уперше в Україні представляємо творчість генія іспанської музики ХХ століття.

– Що почує український елітарний слухач у музиці Хоакіно Родріго?

– Власне елітарного слухача ця музика може й не зацікавити. Так склалося, що Хоакіно Родріго – митець, котрий прожив усе ХХ століття і мав прекрасну композиторську школу – у творчості пройшов повз усі радикальні течії своєї епохи. Так званий авангардний період у нього тривав зовсім недовго. Особисто я знаю поки що лише один його твір у такому стилі. Це фортепіанна «Прелюдія для вранішнього півня», яка є у програмі концерту.

Потім Родріго почав писати те, що я назвав би просто музикою. Звичайно його творчість має прикмети музики ХХ століття: вільна атональність, дозоване використання дисонансів. Але у його творах немає притаманної постмодерністам гри смислами, структурами. Раціональний елемент у музиці Родріго досить сильний, але у ній немає інтелектуалізму заради інтелектуалізму.

Власне така особливість творів Хоакіно Родріго викликала бажання представити їх саме в рамках «Київ Музик Фесту». Адже цей фестиваль з-поміж інших вирізняється репертуарною політикою.

– Чи не маєте наміру здійснити запис творів Хоакіно Родріго?

– Ви озвучуєте наші мрії. Звісно цього хотілося б. Але рухатимемося поступово.

P.S. Ця розмова відбулася за кілька днів до концерту. Сама ж імпреза, музика, що прозвучала під час концерту, підтвердила слова виконавця.

Андрій Павлов і Роман Рєпка
Андрій Павлов і Роман Рєпка

Творчість Хоакіно Родріго дійсно виявилася цікавим, непрохідним явищем у музиці ХХ століття. Зовні позбавлена ультраавангардних конструктивних елементів, таких як seria чи пуантилізм, вона все ж несе на собі стильовий відбиток епохи. Він – у особливій прихильності Родріго до класичних структур (сонатне allegro, рондо) та імітаційних прийомів розвитку, тобто усього того, що є характерною прикметою неокласицизму. Не оминув митець і прийомів гри стильовими моделями. Так, у низці композицій, представлених того вечора, вчувалася зорієнтованість автора на стиль сонат Доменіко Скарлатті (5 і 6 п’єси з циклу «П’ять кастильських сонат і токата») або ж ренесансний мадригал («Soneto» для голосу у супроводі фортепіано). Окрім усього, Родріго писав блискучі характерні композиції, такі як «Прелюдія для вранішнього півня» – авторський парафраз на стилістику програмних мініатюр французьких клавесиністів або третя частина Sonata pimpante для скрипки і фортепіано, в якій автор іронізує з приводу віртуозно-концертного стилю «La campanelli» Нікколо Паганіні, чи, зрештою, «Un home, San Antonio» – пародія на молитву, що викликає прямі асоціації з «Семінаристом» Мусоргського.

Однак попри калейдоскоп стилів, експонованих у творах Хоакіно Родріго, його музика не містить і натяку на еклектику. Вона позначена потужним національним колоритом, що сприймається як глибоко особистісна інтонація. Скерцозно-іронічна чи лірико-драматична, монологічна вона прочитувалась чи не в усіх композиціях, що звучали того вечора, виконувала роль потужного об’єднуючого компонента авторського стилю.

Так стилістично по-різному і водночас інтонаційно споріднено Хоакіно Родріго – митець, життя якого хронологічно збігається з межами ХХ століття, відобразив свою епоху і себе у ній.

Валентина КУЛИК

Фото Юрія ШКОДИ

Share Button