«Сват мимоволі» Віталія Губаренка у Харківській опері

72
Share Button

Сміливий і креативний проект запропонувала творча молодь Харкова – створити сучасний центр розвитку музичного театру східної України. Задля цього Харківський національний академічний оперний театр імені Миколи Лисенка започаткував минулоріч Молодіжний музичний хаб «Схіd ОПЕRА» – мережу для проведення театральних конкурсів, резиденцій і фестивалів. Однією з перших ініціатив центру став творчий конкурс для молодих українських композиторів, який був підтриманий і фінансований Українським культурним фондом

Метою «Схіd ОПЕRА» є також популяризація національних зразків музичного театру. Для презентації першого театрального «продукту» молоді постановники обрали твір, що належить двом видатним харків’янам – Григорію Квітці-Основ’яненку, 240 років від дня народження якого виповнилося нещодавно, та композитору Віталію Губаренку – автору надзвичайно яскравої лірико-комічної опери «Сват мимоволі», створеної за класичним зразком української літератури «Шельменко-денщик».

Комедія Квітки-Основ’яненка є візитівкою театрального Харкова. Досить сказати, що в Харківському академічному українському драматичному театрі імені Тараса Шевченка вона пройшла понад дві тисячі разів! Написаний іще в 1835 році, твір і нині не втрачає своїх барв, гостроти дотепів, свіжості почуттів. Майже через півтора століття великий майстер музичного театру Віталій Губаренко вивів персонажі комедії на оперну сцену і відтворив неповторний колорит тодішнього малоросійського середовища вражаюче винахідливими засобами оркестру та вокалу.

Автори «Шельменка-денщика» й «Свата мимоволі» – яскраві представники духовного середовища Харкова, звісно, різних мистецьких епох. Народжені та зрощені у місті великих традицій, обидва напрочуд тонко відчували атмосферу слобожанської культури. Глузування письменника над «московською поведенцією» провінційного дворянства композитор озвучив м’яким сарказмом і веселою іронією, а сердечна симпатія Квітки-Основ’яненка до простого люду пульсує у теплих фольклорних інтонаціях і ліричних мелодіях опери.

Відтак молоді постановники дуже точно відчули потребу повернути на театральну сцену оперного «Шельменка-денщика». (Лібрето склала відомий музикознавець, дружина композитора Марина Черкашина-Губаренко.) Адже в 1985 році опера Губаренка успішно ставилася ще в старому приміщенні Харківського оперного театру. (До речі, нині ця будівля реставрується як філармонія із сучасним концертним залом – утричі більшим, ніж його «колега» в Києві!) Тоді це була добре зрежисована вистава – з яскравими артистами, чудовим оркестром і пишними декораціями в стилі «а la еклектика» ампіру й українського села.

Творча молодь сьогоднішнього Харкова прочитала і почула оперного «Шельменка» по-своєму. В сучасному сприйнятті постановники закцентували, насамперед, гротескні інтонації і посилили контраст між пафосом «на московський лад» провінційної «знаті» та непідробною щирістю простого (пересічного) люду. Режисер-постановник – випускниця Харківського національного медичного університету та Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського Ганна Лісова, сценограф і автор костюмів – випускниця Харківської академії дизайну і мистецтв Алія Байтенова побачили оперну виставу в мінімалістському стилі художнього знаку-символу.

Символом-образом слобожанської провінції та її обивателів став шарж – плетений кошик, що нагадує пташине гніздо (прізвища головних персонажів – Шпак і Скворцов!). Усі комічні перипетії відбуваються у його просторі. Цей шаржований образ доповнюють смішні костюми в стилі бідермейєр – кринолін-сукня, мов плетений кошик, плетені гнізда-шляпи провінційних модниць і такі ж чоловічі циліндри місцевих поміщиків, меблі з лози і навіть віз-корзина з 15-ма гарбузами від колишніх наречених недолугому жениху Лопуцьковському. Надзвичайно дотепно виглядає пересувний тин з овалом у формі яйця (ще один натяк на гніздо), в якому з’являються («вилуплюються») по черзі парсуни головних персонажів, які співають свої провідні арії-портрети.

Опера Віталія Губаренка сприймається напрочуд свіжо багато в чому завдяки молодості виконавців партій сценічних героїв. Юні актори-співаки навіть змушені «гримувати» свій вік під солідніший – поміщики Шпак (Сергій Крижненко), Опецьковський (Володимир Єфіменко) та й сам Шельменко (Володимир Козлов) виглядають незвично молодими й недосвідченими. Проте артисти не можуть загримувати власний молодечий запал та енергію, які наповнюють виставу динамізмом і комедійним «драйвом».

Особливо яскраві характеристики надали персонажам Сергій Леденьов (зворушливо комічний Лопуцьковський), Вероніка Коваль (владна хазяйка «гнізда» Шпаків) і Юлія Антонова (юна самовпевнена міщаночка Пазінька). На їхньому фоні різкий контраст становить двірня Шпаків, яка бере участь у подіях, коментує їх інтонаційним словником народної пісні.

На такому контрасті пародії та щирої лірики інтерпретує оркестрову партитуру молодий диригент-постановник Сергій Горкуша. Утім, попри шаржовані, часом карикатурні образи, постановники створили виставу у сонячних, теплих тонах, які передають глибоку симпатію творчої молоді до традицій і культури свого краю.

Отже, постановка опери Віталія Губаренка «Сват мимоволі» є насправді «першою ластівкою» молодіжного оперного театру Харкова, яка може стати його мистецькою візитівкою. А в наступних планах «Схіd ОПЕRА» – прем’єри нових творів українських композиторів Алли Загайкевич, Івана Тараненка, Анастасії Комлікової.

Леся ОЛІЙНИК

Фото надані ХНАТОБ ім. М.В. Лисенка

Share Button