Фізичне та ментальне здоров’я музикантів

Особлива увага на сесійних засіданнях International Symposium on Performance Science приділялася вокальному контенту. Адже саме співаки, «інструмент» яких знаходиться у власному тілі, повинні мати медичну опіку якнайвищого рівня, і не лише при подоланні проблем з голосом, але насамперед для їх запобігання. Тут необхідна постійна й ретельна діагностика, спостереження і, очевидно, фахова фоніатрія. І хоч дисципліна «Гігієна й охорона голосу» читається на вокальних факультетах, чи існують медичні протоколи для співаків різних вікових категорій? В якій мірі розроблені системи фізичного і психологічного супроводу, реабілітаційно-рекреативні та профілактичні заходи? Зрештою, праця вокаліста є надважкою не лише з точки зору технічно-енергетичної фізичної затратності, але й неймовірного емоційно-психологічного навантаження. Звісно, що існує так звана усна традиція передачі педагогами поведінкових та фахових засад, але анатомічно-фізіологічні тонкощі, перестороги чи рекомендації — царина високоваліфікованої медицини з галузей отолярингології, неврології, психології, ендокринології тощо.

На Симпозіумі висвітлювалися різноманітні проблемні питання, пов’язані з вокальними професіями: Прийняття викладачами тренувальних зобов’язань при постановці голосу та співочі вправи як лікування тривожності для студентів і професійних вокалістів з метою підвищення продуктивності (Дана Зенобі та ін., Butler University, США); Зобов’язання прийняття протоколів і тренування для зняття виконавської тривожності у співаків-підлітків (Паоло Паолоантоніо, Conservatorio della Svizzera italiana, Італія), Врахування перешкод для продуктивності у співачок підліткового віку: потенційні рішення та підтримуючі механізми (Фортуна Розі, Royal College of Music, Voice Study Centre/The Manchester College, UK); Випробування мультисенсорики у Протоколах самооцінки для використання співаками-професіоналами та у самодіяльних колективах з метою підвищення обізнаності щодо здорових і ефективних співочих звичок та ансамблевої співдії з піаністом-акомпаніатором (Тара Лейпер, Independent teaching studio, UK);  Ефект від усвідомленості медитації для вокалу та розвитку музичних здібностей в освіті студентів (Ейтан Орной та ін. Levinsky-Wingate Academic Collegе, Ізраїль). Піднімалися і методологічні аспекти: Методи, які використовують співаки та викладачі вокалу західного класичного стилю для посилення розбірливості співаного тексту (Веда Кала та ін., Estonian Academy of Music and Theatre, Естонія); Вимірювання співдії аудиторії і музикантів як прийом до використання драматичного руху співаків (Луїс де Ніл та ін., Royal College of Music, UK); Музиканти – істоти за звичкою? Послідовність в диханні співаків (Анна-Марія Німанд, University of music and performing arts Vienna / Department of music acoustics – Wiener Klangstil, Австрія); Співаючи під час гри: застосування практики Чехова і Мейснера як діючої методики в класичному співі (Емі Джонсон, Adams State University, США); Великі драматичні голоси і причини їх занепаду: 1923-2023 (Домінік Порембска-Квасьнік, Франція); Вплив динамічної інтенсивності голосних звуків на розбірливість співаного тексту (Аллан Вурма, Estonian Academy of Music and Theatre). Було піднято й зовсім невивчену, оригінальну тему – Голос у часі переходу: попереднє дослідження (Марцін Сцех, Pomorski Uniwersytet Medyczny w Szczecinie, Польща).

Чимало з широкого кола «вразливих» тем International Symposium on Performance Science було присвячено піаністам: Пов’язані з грою кістково-м’язові розлади серед китайських студентів-піаністів (Лучан Чжао, University of Leeds, Китай); Стрес, тривога, напруга, травми, спричинені читанням з аркуша у піаністів (Оді Урбанчіч, Université de Montréal, Канада); Як «добре практикуватися»? Пілотування онлайн втручання для ефективної практики гри на фортепіано (Акіхо Сузукі, Royal Northern College of Music, UK); Дослідження неявної мотивації у відомих піаністів: свідчення від Ван Кляйберна про його конкурентів у біографії (Ксяо Чен, University of Prince Edward Island, Канада); Розуміння акустики піаністами-солістами та їхні стратегії адаптації до різних акустичних середовищ  (Мутонг Шао, Royal College of Music, UK); Вплив потокових переживань на фортепіанну гру: емпіричне дослідження (Юнруй Лі та ін., Yanshan University, Китай); Візуалізаційний аналіз сольного виступу на фортепіано з п’єсою Сігіана Сун «Весняний танець» європейськими та китайськими музикантами (Біюн Ксює, Henan Normal University, Китай); Вимірювання тембральної якості звучання фортепіано при різних техніках гри (Юан Джуанг та ін., Tongji University, Китай).

Щодо оркестрових музикантів, то науковці також зверталися до специфічної проблематики, яка безпосередньо торкалася не лище їх іманентних виконавських амплуа чи викладання, а також і загальної оркестрової практики: Дослідження аудіомоторних взаємодій при грі на перкусії за допомогою експресії – динаміка продуктивності; Комбіновані образи: як фізична практика дає порівняльні переваги в барабанній продуктивності (Алєкс Фрага, University of Toronto, Канада); Сенс рухів тіла під час вдиху у кларнетистів (Манфред Нуссек та ін., Freiburg Institute for Musicians Medicine, Німеччина); Вивчення гри на кларнеті та дегідратація (Ана Софія Матос та ін., Faculdade de Ciências da Nutrição da Universidade do Porto, Universidade de Aveiro, Португалія); Якісний аналіз профілактики травматизму в навчанні гри на гобої (Хезер МакДональд, University of Toronto, Канада); Дослідження живого досвіду здоров’я та благополуччя, пов’язаних із проблемою продуктивності серед флейтистів (Джефрі Ванг, University of Leeds, UK); Сталість обертонової структури у виконавській виразності мюзиклу. Роль флейтового тембру (Кай Хіраїва та ін., Kunitachi College of Music, Японія); Зорова поведінка у віолончелістів (Лаура Рітчі та ін., University of Chichester, UK); Нові перспективи у викладанні музики: дослідження підвищення кваліфікації гри на гобої при Федеральному університеті ім. Параїба (Фаріас та ін., Португалія). В поле зору дослідників потрапили і церковні музиканти (Проблеми психічного здоров’я серед церковних музикантів: маловивчена когорта, доповідь Кенслі Бехель, Musicians Health Lab Inc., США).

Різноманітні проблеми безпосередньої професійної діяльності музикантів піднімалися у темах: Вивчення професійних вимог, оцінок, ресурсів та добробуту професіоналів – класичних музикантів: пережитий досвід (Сімон Вілліс, Cardiff Metropolitan University, UК); Дослідження ідентичності музикантів-ансамблістів (Філіп Картрайт та ін., Ascencia Business School and Royal College of Music, Франція); Розвиток та оцінка продуктивності і програма оздоровлення музикантів у Королівській Філармонії Ліверпулю (Петер Гарден та ін., Royal Liverpool Philharmonic, UК); Принципи культурних змін та їх впливи на продуктивність і благополуччя в оркестрових колективах (Ліліана Арахуо, McGill University, Канада); Як збільшується контекстна інтерференція в музичній практиці? (Томас Матіас та ін., Indiana University, США) Інноваційні навички для високоякісної роботи, здоров’я та добробуту музикантів (Маріанна Атамас, Independent Research, Аргентина); Оптимізація чвертьтонового прослуховування у досвідчених музикантів (Матільда Каллак та ін., Sorbonne University, Франція); Керований чи автономний? Застосування теорії самовизначення в інтерналізації Werktreue (відданості роботі) досвідчених класичних музикантів (Марія Фудзімото, University of Tokyo, Японія); LARP (Live action role-playing game – рольові ігри живої дії) – місце зустрічі між жанрами виконавського мистецтва (Гжегорчик та ін., Польща); Покращення самопочуття для виконавців: оцінка онлайн підтримки серед однолітків і в освіті (Філіпі Веблє та ін., British Association of Performing Arts Medicine, UK).

Безперечно, однією з важливих зон уваги дослідників на International Symposium on Performance Science стали теми, пов’язані з психологічною проблематикою найширшого спектру, які стосувалися різновікових категорій — від початківців у професійній освіті до аспірантів, а також і педагогів. Загальні теми висвітлювали наступне: Музичне навчання і покращення виконавської сили функціонування продуктивності: метааналітичний огляд (Емеляйн Джек, The University of Melbourne, Австралія); Зосередитися на чому? Обговорення основних механізмів, що лежать в основі зовнішніх фокусів уваги в музичному навчанні та виконанні музики (Джаспер Хогаген та ін., University of Music Freiburg / Freiburg Institute of Musicians’ Medicine, Німеччина); Дослідження ідентичності та її впливу на навчання і виконання музики (Елісон Фарлі, University of Georgia, США); Практикуючі пуритани: культурні цінності в освітній музичній експертизі (Катеріна Лілей, Royal College of Music, UK); приділялася увага і онлайн та офлайн навчанню на виконавських спеціальностях, а також іншим новітнім технологіям: Вивчення використання технологій віртуальної реальності з метою покращення музичного навчання (Маргарет Осборн, University of Melbourne, Австралія); Симулятор продуктивності 2.0 для дослідження ефективності навчання наступних поколінь (Джон Вадделль, Royal College of Music London, UK); Шляхи зменшення маніпуляції у членів журі в компетенції класичної музики (Кшиштоф Контек, Warsaw School of Economics, Польща).

Проблеми учнівського контенту молодшого і середнього шкільного віку було висвітлено у темах: Догляд за здоров’ям музично обдарованих дітей: що є досліджено? (Гвадалупа Лопес-Іньїгес та ін., Sibelius Academy, University of the Arts Helsinki, Фінляндія);  Санітарна освіта для учнів-музикантів в Південній Африці: якісна оцінка (Клорінда Панеб’янко та ін., ПАР); Зворотній зв’язок на уроках інструментальної музики в колегіумі  (Дженніфер Блеквелл та ін., Northwestern University, США); Перевірка уваги на зосередженість і задоволення в підлітковому віці музикантів: самостійна практика (Джон Парсонс, Texas Tech University, США); Відмінності в психофізичних станах польських учнів музичного і художнього факультетів та балетних шкіл (Анна Ногай, Artistic Education Center Варшави, Польща); Усвідомлення ролі школи в профілактиці професійних захворювань музикантів (Алісія Делєцка-Барі, Academy of Art in Szczecin, Польща); Якість мотивації в прагненні до музичної досконалості: роль мотивації в щоденних заняттях, виступах, в змаганнях-боротьбі, вияві амбіцій і розумінні досягнень музикантами-початківцями (Йоганнесс Хатфільд, Inland Norway University of Applied Sciences , Норвегія).

Часто на прикладі власних університетів, музичних академій, вчені демонстрували свої дослідження та спостереження: Здоров’я і поведінка у студентів музичних вищих навчальних закладів: вплив змішаного навчального курсу у виконавців (Бріджіт Ренні-Салонен та ін., Stellenbosch University, ПАР); Психологічне функціонування музики серед студентів академії в контексті їх повсякденного життя (Марія Челковска-Захаревіч та ін., Strefa Harmonii – psycholog muzyki, Польща); Побудова кар’єрної потужності: досвід роботи в професійній практиці серед студентів-музикантів (Дженніфер Роулі, The University of Sydney, Австралія); Добробут для молодих елітних музикантів: сильні і слабкі сторони. Рекомендації для змін в наявних санітарних протоколах – перспективи для студентів (Анн Шобрідж та ін., University of Melbourne, Австралія); Вивчення вимог, оцінок, ресурсів і добробуту консерваторії на життєвому досвіді студентів-музикантів: підхід IPA (Девід Васлі, Cardiff Metropolitan University, Уельс, Англія); Соціальна організація праці та здоров’я студентів музичних закладів: інституційний протокол народознавства (Джефрі Сабо, University of Ottawa, Канада); Музичні педагоги: підтримуючі фактори тривожності у продуктивності управління (Ізабелла Маццаролло та ін., University of New South Wales, Австралія).

На International Symposium on Performance Science було представлено для застосування і чимало загальних технік та новітніх способів досліджень, розроблених проєктів, програм, методик тощо: Проєкт «Flourish»: адаптація досліджень знань з продуктивності науки для використання музикантами у соціальних медіа (Акіхо Сузукі, Royal Northern College of Music); Вивчення використання медитації як інструменту для подолання тривожності у музикантів (Серена Паезе та ін., University of York, UK); Психологічний коучинг для виконавців: уявлення і роздуми про способи управління тривожністю та продуктивність праці (Вероніка Люберт, University of Vienna, Австрія); Продовження розвідок психометричних властивостей. Сприйняття музиканта і Дія. Анкета. (Девід Джункос, Voice Study Centre, США); Serendipiti-програма: підтримка окремих осіб щодо продуктивності і взаємодії в привітному і креативному навколишньому середовищі (Джулія Фрезза та ін., Imperial College London, UK); Введення конвергентних підходів у дослідження музичних професій (Джуді Палак та ін., Michigan State University, США); Подолання розриву між тим, що ми знаємо і що ми робимо: прагматизм і прикладні підходи (Ліліана Арахуо, McGill University, Канада); Інтерпретація стратегії стосунків з позамузичними елементами щодо виразної продуктивності (Еріка Бізесі та ін. Quebec university in Montreal (UQAM), Канада); Багатовимірність PerformAction: постперформанс як засіб творення (Генрі Портоведо,University of Aveiro, INET-MD, Португалія); Імітаційний концерт: експериментальне навчання на початку виконавської кар’єри (Олівія Урбаняк, The University of Sydney, Австралія). Вчені торкалися й сучасних технологічних проблем: Продюсер-звукооператор музичної студії — мотиватор чи демотиватор? (Саллі Волкер, Australian National University, Австралія).

Відома австралійська психотерапевт-музикант Вікі Нікколь разом з колегами представила три доповіді: Виконавська тривожність у музикантів та соціальні тривожні розлади; Лікування тривоги при виконанні у музикантів протягом усього життя: систематичний огляд і мета-аналіз; Виконання без тривоги: професійні перспективи музикантів. Комплексний огляд літератури (Вікі Нікколль та ін., La Trobe University, Мельбурн, Австралія). Не менш цікавими були теми: Оптимізація продуктивності: фізична діяльність або фізичні вправи як рутина перед виступом (Беренсі Замміт та ін., Royal College of Music, UK); Суперечність або взаємодоповнюваність: управління тривогою при виконанні музики через зміни сприйняття (Наоко Саката та ін., University of Ottawa, Канада); Медична допомога гастролюючому виконавцю та його виходи на спортивну медицину (Джона Шмітц, Anne Burnett Marion School of Medicine at Texas Christian University, США); Оптимізація продуктивності музикантів-експертів через розумову підготовку (Зое Карлікоф, Sorbonne Université, Франція); Відносини між миттєвими сприйняттями успіху під час музичної практики і почуттями самоефективності й добробуту (Сара Аллєн, Southern Methodist University, США); Сприйняття музикантами стійкості при подоланні проблем – дослідження в інтерв’ю (Фредерік Лам, Royal College of Music, London); Дослідження зв’язків між візуальними образами, емоціями музики та відчуттями під час виконання (Кексін Кюї, University of Sheffield, UK ); Під тиском: зв’язок між емоціями перед виступом, самоефективністю переконання та якістю виконання у музикантів підліткового та дорослого віку (Юлія Калєньска-Родзай, Pedagogical Eniversity of Krakow, Польща).

Власним досвідом у розмові поділилася Юлія Калєньска-Родзай – докторка психології, викладачка Інституту психології Краківського педагогічного університету, практикуюча психологиня для музикантів, котра, як виявилося, має безпосередній зв’язок з українськими музикантами, активно допомагаючи нашим митцям у вимушеній еміграції в Польщі:

«Моя спеціалізація – психологія музики, особливо у питаннях психологічної підготовки музиканта до публічного виступу та детермінантах виконавського успіху в музиці. Основною метою моєї науково-практичної діяльності є розвиток усвідомленості, знань і навичок щодо психологічної підготовки музикантів до виступу. Важливо, щоб цими знаннями володіли викладачі вокалу та інструменталісти, батьки та учні музичних навчальних закладів. Під моєю редакцією вийшло три підручники, зокрема «Психологія музики» (2020, PWN). Я також є автором наукових статей та монографії «Психологія сценічного хвилювання. Теорія і практика» (PWN, 2021), в якій представлено власний 17-річний досвід науково-практичної діяльності.

У 2011 для надання музикантам професійної психологічної допомоги я заснувала Краківський консультативний центр для артистів KODA (www.koda.krakow.pl), в рамках якого проводяться індивідуальні консультації та майстер-класи для музикантів на різних рівнях музичної освіти. На запрошення Музичної консерваторії в Кракові та Національного інституту музики і танцю у Варшаві (NIMIT) я щороку надаю психологічну підтримку в формі індивідуальних консультацій студентам-музикантам і незалежним артистам. Консультації доступні онлайн на сторінці NIMIT (https://nimit.pl/wspieramy/) та стаціонарно в психологічному кабінеті KODA. Для артистів з України вони безкоштовні. На цих консультаціях є можливість попрацювати над проблемами травм війни – страху та депресії, втрати професійної діяльності з приводу зміни середовища. Допомагаємо підтримати мотивацію до налагодження нових професійних контактів.  Підтримуємо під час емоційних криз, пов’язаних з адаптацією та почуттям самотності й незрозуміння. Своєю діяльністю я намагаюся популяризувати психологію музики, відкрито ставлюся до співпраці та обміну досвідом, часто беру участь в організації різних наукових та популярно-наукових заходів».

Так, досвід діяльності польських колег видається актуальним і для нашого професійного музичного світу. Чи маємо ми бодай один аналог подібного консультативного центру для музикантів? Чи існує офіційний прецедент співпраці між професійними митцями та нашими медичними установами, практикуючими лікарями, вченими-медиками (можливо, на міжвузівському рівні)? І не йде мова про хірургічні втручання чи виправлення важких патологічних дефектів та набутих захворювань, але про забезпечення професійних навчальних закладів, концертних організацій, музичних театрів відповідними програмами, протоколами, курсами, довідниками, рекомендаціями щодо безпеки праці і охорони здоров’я? Чи читаються програми з анатомії й техніки безпеки (так дивно звучить — але це дуже гостра проблема в музичній педагогіці), постановки рук, губ, дихального апарату, голосу, тіла? Наскільки професійні музиканти знайомі з медичними вимірами психологічних ресурсів? Чи всім відомі відповідні фізичні чи іншого типу вправи як супровід до тої чи іншої спеціальності? Чи скрізь існують, бодай на кілька організацій чи навчальних закладів посади фоніартів, фізіологів, реабілітологів? Чому ж позбавлені наші музиканти, їхні тіла і душі, своїх порадників, опікунів, ангелів-охоронців?

Адже українські музиканти — від наймолодших до найстарших — проявили надзвичайний рівень національно-громадянської свідомості, стаючи на захист України своїм так нелегко здобутим мистецтвом. Цей унікальний феномен ще буде осмислений та слугуватиме винятковим прикладом: від харизматичної посвяти власного життя (вічна честь і слава полеглим героям-музикантам і тим, хто далі боронить рідну землю, змінивши скрипку на автомат) до виступів перед бійцями безпосередньо на фронтах і в тилу: в лікарнях і реабілітаційних центрах, а ще – на вулицях і в концертних залах України та світу. Бо є глибокий сенс в словах Ліни Костенко, вкладених в уста лицаря-козака Івана Іскри, який говорив про легендарну Марусю Чурай: «Що нам було потрібно на війні? Шаблі, знамена і її пісні!». Тож мусимо задуматися, що підтримка бойового духу чи оплакування наших загиблих, музична арт-терапія, інклюзія — це наднормова себевіддача у надважких, найстрашніших умовах, що називаються війна. Це вияв опору і сили духу, це засвідчення права на життя — яскраве, творче, полум’яне, так конче необхідне людям. Адже і носіям музичного слова, які так самовіддано посвячують себе іншим, також потрібна допомога й охорона в їх навчанні та праці.

Лілія НАЗАР-ШЕВЧУК

Фото надані авторкою

Далі буде