Музична соціологія та антропологія

Органічна потреба людини в звуковому співіснуванні з собою, іншими людьми та довколишнім світом не потребує доведень. Музиканти в суспільстві в різні періоди існування людства не раз довели свою значимість для життєзбереження суспільства. Від прадавніх первісних часів музика обороняла й захищала, сигналізувала й інформувала, попереджала й застерігала, сповіщала й розповідала, співчувала й утішала. Зрештою, творення музичної аури зі звуків довкілля та з самої людської істоти, доводить, що людина має вроджений природній звуковий вимір. Можливо тому, в давніх космогонічних уявленнях музика посідала одне з чільних місць: чи це один з тримурті індійських богів Шіва, який творив всесвіт у космічному танці, чи то птах Сирін, чи вісім солодкомовних та мудрих сирен, які сидять на восьми небесних сферах світового веретена богині Ананке, створюючи своїми чарівними голосами величну гармонію космосу; чи дев’ять янгольських хорів на вершині з вогнено-співаючими шестикрилими Серафимами, які безперестанно співають славу Богові. Про помічну силу музики свідчить безліч фактів — легендарних, історичних, наукових: і рятівний спів біблійного царя Давида, і терапія Авіцени, яку незмінно супроводжувала гра двох флейтистів, і легендарне значення ірландської арфи як оборонного чи наступального інструменту-зброї (Ірландія як держава має єдиний в світі герб зі зображенням музичного інструменту). Чи знаємо ми, який дарунок зробила наймудріша жінка давнього світу цариця Савська, відвідуючи наймудрішого царя Соломона? Це був оркестр з 300 блискуче освічених талановитих музикантів — задумаймося про найвищу цінність такого виняткового дарунку, коли вага кожного з музикантів значно перевищувала їх вагу у золоті чи коштовностях.

Музиканти віддавна знаходились під божественним протекторатом — їх захищали і дружина Брахми опікунка співців Сарасваті, і давньоєгипетська богиня щастя Хі, яка уособлювала музику, а мудрі правителі і державці, навіть у критичних моментах розуміли і підтримували та опікувалися музикантами. Під час Другої світової війни прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль відмовився від пропозиції одного з міністрів скоротити витрати на культуру заради оборони. А віднедавна кожен без винятку учень у Великій Британії буде отримувати обов’язкову музичну освіту – очевидно, з метою розбудови міцного суспільства майбутнього. Варто пригадати і вітчизняний приклад – Універсал гетьмана Богдана Хмельницького, виданий в нелегкі військові часи 1652 року музикам Задніпров’я. Він підтверджував захист і привілеї музичного цеху в Ніжині.

Та й естетична насолода, як чи не єдиний основний критерій значення музики, так довго насаджуваний попередньою тоталітарною системою, насправді є лише невеличким фрагментом у сумарному конгломераті значимості функцій музики в бутті людства. Тим-то і дослідження музичної соціології, антропології охоплюють щораз ширші обрії, виходячи на міждисциплінарний рівень. Так, з дотичних до сфери музичної соціології досліджень, на International Symposium on Performance Science було продемонстровано несподівані і практично не задіяні наукові спостереження (подекуди з яскравим медичним нахилом) в різновекторних площинах, таких як: Підготовка студентів-музикантів у сприянні та залученні до музикування серед літніх людей (Паоло Паолантоніо та ін., Conservatorio della Svizzera italiana, Італія); Виконавські види мистецтва та їх участь в полегшенні соціальної згуртованості серед позамузичної молоді (Анастасія Пасхалі, King’s College London; UK Health Security Agency); Пісні з дому: розробка та тестування написання пісень онлайн: втручання для зменшення материнської самотності і симптомів післяпологової депресії (Розі Перкінгс, Royal College of Music London, UK); Про вплив занять музикою та сворення власних композицій на кортизол, альфа-амілазу (sAA),та імуноглобулін-а (slgA) серед музикантів-любителів 50+ (Одрі-Крістель Барбо, Université du Québec à Montréal (UQAM), Канада); Мотивація займатися музикою протягом усього життя: огляд досліджень PRISMA (Ніколас Матерн, University of Melbourne, Австралія); Вивчення культури залучення до мистецтва та соціального благополуччя в містах у контексті глобалізованого Півдня (Таня Лісбоа, Royal College of Music, UK); Вивчення експертної оцінки слухачів щодо оригінальності та якості комерційних записів класичного фортепіано (Джорджія Воліоті, University of Surrey, UK ); Перша професійна робота музикантів та вивчення добробуту на основі даних опитування HEartS Proffessional (Нета Спіро, Centre for Performance Science, Royal College of Music, UK) тощо.

Суто медичні проблеми, що стосуються здоров’я музикантів репрезентували арт-медики з різних країн: Критичне осмислення і помилкові уявлення про здоров’я музикантів: висновки з міждисциплінарних семінарів з експертами (Ралука Матей, University of Bath, UK); Лікування музиканта: холістичні інструменти, якими користуються сучасні практики, що займаються немоторними проблемами музикантів із специфічною фокальною дистонією (Анна Детарі, Royal College of Music, UK); Анкетне опитування щодо здоров’я зубів і щелепно-лицевої порожнини музикантів Японії (Чен Танабе, Meikai University, Японія); Друга половина успіху: Реабілітація. Протоколи після травм сухожилля рук (Аркадіюш Ковальчик, Medical University of Warsaw, Польща); Антагоністичне м’язове скорочення – систематичний огляд і теоретична модель (Кобі Ашкеназі та ін., Royal College of Music, США); Ортопедична реабілітація співака з онкологічними дефектами щелепи (Маріко Хатторі, Tokyo Medical and Dental University, Японія); Музика, розлади харчування та адиктивна поведінка (Меган Тейлор та ін., Colorado State University, США); Оцінка вибірки харчових звичок музикантів (Ана Софія Матос, Португалія); Потенціал навчального протоколу для контролю тривоги при виконанні музики на основі біологічного зворотного зв’язку, доповненої реальності та бінауральних записів (Боргес); Анатомія руки і передпліччя (Богдан Ціщек, Аркадіюш Ковальчик, Польща); Практика поведінки та патерни зору в завданнях спостереження: дослідження зору у музикантів (Ребекка Аткінс та ін., University of Georgia, США); Адаптація та застосування протоколу мікроаналізу, запропонованого Miksza (2018) у музикантів Португалії. Пілотне дослідження (Ліліана Арахуо, McGill University, Канада); Епідеміологічні характеристики і аудіологічні симптоми в музикантів у Греції (Евангелос Панагуліс та ін., 2nd ENT Dept. “Attikon” University Hospital, National and Kapodistrian University of Athens, Греція); Загальний огляд грамотності психіатричного лікування: можливості для виконавців і творчих артистів: визначення поточних прогалин та майбутніх напрямків (Шеллі-Анна Лі, University Health Network, Канада); Лікування та покращення самопочуття в допрофесійних музикантів. Дослідницькі студії зв’язку між самопочуттям, сном та іншими медичними аспектами, пов’язаними з оздоровленням дітей (Лаура Cерра-Марін, Codarts, Нідерланди); Техаські музичні викладачі лікують: грамотність і наміри адресувати концепцію здоров’я для учасників ансамблів (Анна Тейлор, University of Melbourne, Австралія); Стратегії покращення клінічної освіти перед cценічним виступом (Стівен Аіелло, Auckland University of Technology, Нова Зеландія); Благополуччя, охорона психічного здоров’я та соціальна підтримка студентів, любителів і професійних музикантів в Канаді (Одрі Крістель Барбо, Université du Québec à Montréal (UQAM), Канада).

Під егідою видатного дослідника у міждисциплінарній площині Джорджа Руссо, ініціатора Единбурзького проекту «Історія розподіленого пізнання», що об’єднав учених у галузі гуманітарних і природничих наук, особливо літератури, філософії, медицини та нейронаук; ведучого серії заходів Wellcome Collection у Лондоні під назвою «Скажи це своєму лікарю» було представлено кілька тем: Cтавлячи під сумнів практику, засновану на доказах, у контексті фізіотерапії з музикантами: філософська рефлексія; Систематичний огляд та оцінка постави під час гри музикантів; Контекстно керований каркас щодо профілактики травм у музикантів оркестру (Дж. Руссо та ін.).

Однак найбільш вражаючим є те, що більшість заявлених і оприлюднених тем стосуються безпосереднього практичного застосування та впровадження в навчальний та професійний виконавський процес. З репрезентативною доповіддю “Погляди на передконференційні зустрічі ВООЗ та PAMA: виконавське мистецтво і здоров’я музикантів” на тему світового поширення, актуалізації, адаптації і реалізації насамперед програм і протоколів, що покликані сприяти охороні здоров’я музикантів, виступив один зі світових лідерів медицини сценічних мистецтв — Кріс Ческі (Johns Hopkins University, Peabody Conservatory, США). Він є провідним дослідником здоров’я виконавського мистецтва, який вивчає проблеми на перетині музики та здоров’я, виступає за політику охорони здоров’я та стандарти безпеки для учнів, студентів-музикантів та артистів-виконавців, а також покращує спеціалізовану підготовку музичних педагогів (одна зі статей К. Ческі має колоритну назву, яку авторка даної статті дозволила собі дещо перефразувати – «Поза межами музичних насолод: чи ризикують вчителі музики?») для інтеграції досліджень і клінічної допомоги виконавцям у світі. Революційні дослідження та їх пропаганда привели вченого до виняткових звершень: прийняття і затвердження стандартів здоров’я та безпеки для всіх музичних шкіл, акредитованих Національною асоціацією музичних шкіл, а також надання мандатів для всіх державних шкільних оркестрів, хорів і вчителів музики, задля досягнення навчальних цілей щодо фізичного, слухового та голосового здоров’я. Сфери наукових досліджень К. Ческі мають прикладний, інтегративний та міждисциплінарний підхід, включають епідеміологічні дослідження популяції музикантів, біомеханіку музичного виконання, збереження слуху, оцінку та тестування навушників, вимірювання та аналіз шуму, проблеми психічного здоров’я в музиці, музичну терапію, ергономіку та політику медичної освіти у виконавському мистецтві. Як відомий трубач-виконавець, К. Ческі у своїй докторській дисертації розробив і запатентував застосування комп’ютерних технологій для дослідження знеболювальних ефектів музичних вібрацій. Будучи співдиректором Техаського центру здоров’я виконавських мистецтв, Ческі розробив і втілив проєкт «Зміцнення здоров’я в музичних школах» (www.unt.edu/hpsm). Завдяки фінансуванню від Національного фонду мистецтв, Фонду Греммі, NAMM, Фонду Скотта у партнерстві з більш ніж 20 національними організаціями, було забезпечено усі музичні програми середньої і вищої освіти у США безпрецедентними стандартами акредитації охорони здоров’я та безпеки. К. Ческі є творцем відзначеної нагородами навчальної програми з охорони праці в UNT, за якою навчаються понад 3000 студентів, є засновником першої факультативної галузі музики та медицини для студентів-музикантів. К. Ческі отримав кілька нагород, а в 2010 – нагороду Safe-in-Sound від Національного інституту безпеки та гігієни праці за його дослідження, спрямоване на запобігання спричиненій шумом втраті слуху серед музикантів; займає керівні посади в Національній асоціації збереження слуху, Асоціації медицини виконавських мистецтв, Міжнародному товаристві музичної освіти та інших національних і міжнародних асоціаціях.

Саме про ці та інші, конче необхідні в професійній музичній освіті та діяльності фахових музикантів, ідеї, проєкти, програми, протоколи в справі охорони здоров’я в навчанні і праці музикантів, слід задуматися і українській музичній спільноті. Ймовірно, багато-хто скаже, що це не на часі — в країні війна, про що відзначали у своїх доповідях чимало вчених, підкреслюючи, що перед українськими музикантами, а особливо – обдарованими дітьми і молоддю, яка здобуває ази професіоналізму постали незрівнянно важчі виклики, що торкаються збереження не лише фізичного чи психічного здоров’я і елементарного благополуччя, а й самого життя. А попри те, відчувалася велика морально-духовна підтримка і відкритість до діалогу та співпраці.

Думається, що чимало українських вчених — і медиків відповідних галузей, і музикантів – практиків-виконавців, педагогів та багатьох інших представників музичного цеху – мають чим поділитися зі світом, рівно ж оцінити та співвіднестися з усезагальними процесами, що стосуються охорони навчання, праці та здоров’я митців. Адже, на даному Симпозіумі було виголошено понад 75 доповідей та представлено 40 постерних (стендових) сесій представниками багатьох університетів, академій, коледжів, організацій різних країн. Не забарилися конкретні пропозиції — чимало вищезазначених авторів погоджуються перекласти їх статті, книжки на українську мову, і хоча більшість наукових видань є платними, окремі з них пропонують українським вченим безкоштовні публікації, наприклад, [A&C] Invitation to Contribute to Arts & Communication. Зрештою, наступний симпозіум ІSPS-2025 заплановано провести в Шанхаї, де очікують не лише гостьової присутності українських вчених, а й наукових розвідок, статей та безпосередньої участі у цьому світовому русі. Тому мета даної статті полягає у спробі підняти дискусію серед професійного кола українських музикантів, оглянути та оцінити вітчизняні науково-практичні здобутки у відповідних аспектах, підняти питання необхідності започаткування арт-медичної складової як конечної для професійного навчання та діяльності фахових митців України, розкрити панораму широкого кола досліджень і спостережень у даній царині міжнародної спільноти, співвідносячись зі світовими процесами.

https://performancescience.org – інтернет-сторінка International Symposium on Performance Science . У розділі «Публікації» тут розміщено колосальну кількість наукових досліджень з даної проблематики — вісім збірників праць з усіх попередніх Симпозіумів ISPS.

Лілія НАЗАР-ШЕВЧУК

Фото надані авторкою