Творчість Оксани Линів у контексті діалогів Україна–Європа–Світ

Оксана Линів – жінка-диригент, яка самовіддано репрезентує високий професіоналізм музичного мистецтва України в світі

Вона знайомить Західну Європу з унікальною спадщиною українських композиторів: від Дмитра Бортнянського, Миколи Лисенка, Миколи Колесси, Бориса Лятошинського, Віталія Губаренка до Мирослава Скорика, Євгена Станковича, Валентина Сильвестрова, Олександра Козаренка, Юрія Ланюка, Юрія Шевченка, Богдани Фроляк, Золтана Алмаші, Івана Небесного та інших. Її блискавична кар’єра у Німеччині, яка розпочалася на сцені Баварської державної опери і далі буде продовжена в Австрії на посаді генерального музикдиректора Філармонійного оркестру і Опери міста Граца, усвідомлюється як щаслива та абсолютна закономірність. Для професії диригента випадковість не властива. У творчій біографії Оксани Линів шлях до успіху виглядає закономірним і цілеспрямованим процесом професійного зростання яскравого таланту і неординарної особистості.

Фото Олега Павлюченкова

Історія української диригентки у Німеччині розпочалася 2013 року. Оксана Линів зайняла посаду асистента головного диригента Баварської Штатсопер Кирила Петренка, будучи вже досвідченим професіоналом. Її виконавська практика провідного диригента Одеського національного оперного театру опери та балету (2008–2013) уже тоді була вельми показовою. Оригінальні постановки опер «Алкід» Дмитра Бортнянського, «Паяци» Леонкавалло, балетів на музику Густава Малера та Йоганна Штрауса «Таємниця Вiденського лiсу» і Людвіга Мінкуса «Дон Кіхот» привернули увагу західних імпресаріо.

Успіху Оксани Линів на сценах оперних театрів Одеси і Баварії передувала насичена подіями творча біографія. У ній вдало перетнулися українські та німецькі диригентські традиції, які стали фундаментом для вдосконалення професіоналізму.

Оксана Линів навчалася у Львові, закінчила з відзнакою Львівську державну музичну академію імені Миколи Лисенка по класу оперно-симфонічного диригування (клас Богдана Дашака). Перший успіх на європейській сцені отримала з Львівським камерним оркестром «Leopolis». Важливе серйозне професійне випробування довелося витримати на найпрестижнішому диригентському конкурсі імені Густава Малера (2004, Бамберг, Німеччина). Успіх і висока винагорода звання лауреата конкурсу стали причиною запрошення Оксани Линів на піврічне стажування у Симфонічному оркестрі Бамберга під керівництвом Джонатана Нотта. Але для визнання публіки не достатньо престижних нагород. Ознакою яскравого таланту, внутрішнього чуття вродженого музиканта, а також результатом інтернаціонального професійного досвіду Оксани Линів стали оригінальні інтерпретації різних творів.
У період підвищення кваліфікації диригента у Вищій музичній школі імені Карла Марії фон Вебера у Дрездені в класі професора Еккехарда Клемма (2005–2009) зав’язалися важливі міжнародні контакти з диригентами Куртом Мазуром, Хартмутом Хенхеном, Петером Гюльке, Марко Летонієм, Георгом Фричем та іншими.

Фото Віктора Собка

Професіоналізм і висока працездатність Оксани Линів були одразу оцінені в Європі й відзначені важливими стипендійними фундаціями – це Гете-інститут, ДААД, Dresdner Europa Stipendium, Oscar und Vera Ritter-Stiftung, спеціальна німецька стипендія для жінки-диригента від Orchesterakademie Bergischessymphoniker і стипендія від Dirigentenforum des Deutschen Musikrates.

Репертуар Оксани Линів у період навчання включав твори композиторів різних епох і національних стилів: Вольфганг Амадей Моцарт, Едвард Гріг, Дмитро Шостакович, Бенджамін Бріттен, Ріхард Штраус, Олександр Цемлінський, Бела Барток, Каміль Сен-Санс, Ян Сібеліус, Петро Чайковський, Ференц Ліст, Сезар Франк, Олександр Скрябін. Уже тоді пріоритет надавався творам видатних українських композиторів різних поколінь – Борисові Лятошинському, Мирославу Скорику, Віталію Губаренку, Юрію Ланюку, Богдані Фроляк та іншим. Гастрольна географія охопила, крім України й Німеччини, міста Румунії, Швейцарії, Франції, Іспанії, Швеції, Японії, Іспанії, Австрії.

Оксана Линів співпрацює в Україні з такими оркестрами, як камерний оркестр «Віртуози Львова», Академічний симфонічний оркестр «ІNSO-Львів», Одеський симфонічний і камерний оркестри. У процесі роботи над партитурами мисткиня опанувала вміння знайти і відкрити слухачеві нові грані змісту, знайти несподівані паралелі між темами-образами, відшліфувати тонкі артикуляційні й акустичні нюанси. Вдумливе філософське осмислення кожного опусу перетворює процес диригування на пізнання нескінченного звукового універсуму.

Фото Олега Павлюченкова

Саме оригінальність інтерпретацій Оксани Линів стала причиною престижних запрошень її як гостьового диригента. Оксана Линів диригувала оркестрами Bamberger Symphoniker, Bergisches Symphoniker, Philharmonie Nord-Rein-Westfallen, Bremer Philharmoniker, Staatsphilharmonie Nuernberg, Bayerisches Landes-Jugendorchester, Freiberger Philharmony, Mittel-Sächsische Philharmony.
У переліку спектаклів, поставлених диригентом на сцені Баварської Штатсопер вражає стильове багатство: від перлин белькантового репертуару до творчості мало відомого сучасного данського композитора – «Травіата» Джузеппе Верді, «Лючія ді Ламмермур» Гаетано Доніцетті, «Граф Орі» Джоаккіно Россіні, «Мірандоліна» Богуслава Мартіну, «Летюча миша» Йоганна Штрауса, «Альберт Херінг» Бенджаміна Бріттена, «Аріадна на Наксосі» Ріхарда Штрауса, «Споглядання муру» Хауке Берхайде, «Танцююча у темряві» Поля Рудерса. Паралельно зі своїми виставами Оксана Линів асистентувала Кирилові Петренку в прем’єрних постановках Бернда Алоїса Ціммермана «Солдати», Альбана Берга «Лулу», Джакомо Пуччіні «Тоска», тетралогії Ріхарда Вагнера «Перстень Нібелунга», «Леді Макбет Мценського повіту» Дмитра Шостаковича.

Увагу в цьому переліку привертає навіть не колосальний об’єм роботи, а вміння справлятися під час репетиційних буднів із такими стильовими полюсами, як Моцарт і Блахер, Вагнер і Ціммерманн, Россіні, Доніцетті й Берг, Верді і Рудерс, Чайковський і Бріттен. На запитання як свідомість диригента реагує на миттєві слухові переключення Оксана Линів відповіла в одному з інтерв’ю для львівської газети «Вголос»: «Диригент може розвиватися тільки за рахунок репертуару. Якщо він диригує п’ять сезонів одне і те ж, то він перестає розвиватися. Розвиток є тоді, коли ми отримуємо щоразу більше інтелектуальне і духовне навантаження. Новий твір, нова партитура – це щоразу закрита книжка, якийсь шифр, який треба збагнути. Слід осягнути філософію твору: чому композитор написав цей твір, що він хотів ним сказати, якою була мотивація. Ми повинні самі це зрозуміти, потім конструюємо модель звучання того твору своєї інтерпретації, своєї драматургії… Це, знаєте, як архітектор: він не починає будувати і по ходу дивиться, що з того виходить. Ні. Він мусить мати план наперед, у якому має бути все прораховано» (http://vgolos.com.ua/articles/pered_dyrygentom_oksanoyu_lyniv_yaku_vyznav_svit_zachynyla_dveri_lvivska_opera_250274.html)

Фото з архіву Оксани Линів

Оксана Линів відчуває напружений ритм сучасного музичного життя, тому ставить перед собою колосальний обсяг завдань, серед яких одним із найважливіших вважає насичені контрастами діалоги української і європейської музичних традицій і сучасності. Творче кредо диригентки – відкрити невідомий західноєвропейському слухачеві музичний космос української музичної культури, багатогранно ознайомити з творчістю українських композиторів від класики і модерну до молодих.

У 2015 році за ініціативою Оксани Линів із Бамберзьким симфонічним оркестром Баварське радіо записало такі симфонічні твори Бориса Лятошинського, як симфонічна поема «На берегах Вісли» і Третя симфонія (перша редакція), яку музикознавець Ігор Белза вважав однією з найкращих симфоній ХХ століття. «Геніальну музику Лятошинського всім нам треба ще дуже і дуже довго відкривати, вивчати і виконувати. На даний момент виконавський стиль Лятошинського ще не вироблений, – зауважила Оксана Линів у інтерв’ю. – Коли я спілкуюся з оркестрантами з України, про концерти з творами Лятошинського згадується як про поодинокі факти, наголошується підвищена складність цієї музики, разом із тим, вони завжди стають етапними подіями у творчій біографії оркестру. Про що це говорить? Моїм завданням було оркестрову макрофактуру Лятошинського розкласти на окремі цеглинки, лінії і фарби. Якщо гармонічний масив партитури не зробити прозорим, музиканти просто не почують свій голос і втратять орієнтир у колосальному симфонічному макрокосмосі композитора».

Невідоме ім’я українського генія Лятошинського тепер добре відоме у Західній Європі, і його творчість вважається унікальним раритетом українського професійного симфонізму. Симфонічна музика кожної національної культури зберігає коди національної ідентичності композиторського мислення.
Віра Лятошинського у перемогу людини в умовах тоталітаризму виглядає утопічно, але водночас велично у порівнянні з абсолютним трагізмом Шостаковича. Тематизм насичений вітальною енергетикою, що долає трагізм.

Борис Лятошинський

У постаті першого корифея українського професійного симфонізму Оксана Линів відкрила не тільки духовного наставника, а й споріднену душу. Фінал Третьої симфонії диригентка трактувала як «грандіозний вібруючий звуковий океан, в якому резонує спів галактики. Ця глибока непереможна віра в життя – вистраждана, трагічно пережита, відвойована. Це пронизливе бажання бути вільним, справжнім, гідним жити заради свого покликання».

У різних інтерв’ю Оксана Линів часто згадує про генетичний код української ментальності, який, вочевидь, і є розгадкою її колосального енергетичного впливу на українських і західноєвропейських музикантів. Інтуїтивно присутній у свідомості, він живить духовний зв’язок із рідною землею. Науковці означують це явище по-різному – вітальність, кордоцентризм, вітаїзм, візіонеризм.
Можливо саме тому постать Лятошинського так гармонійно резонувала зі світом особистості Оксани Линів? Музикант міцно тримається свого коріння, живить і відновлює творчу енергію завдяки українському ментальному простору.

Після колосального успіху симфонічних творів Лятошинського у Німеччині Оксана Линів почала систематично втілювати в життя масштабні проекти європейсько-української кооперації із метою популяризації творчості українських композиторів-сучасників на Заході.

За останні три роки диригентка здійснила в Україні серію ініціативних авторських проектів. У співпраці зі скрипалькою Богданою Півненко реалізовані концертні програми з творами української та західноєвропейської класики й сучасності, які успішно пройшли в Одесі, Чернівцях, Львові, Києві. Серед творів – Четвертий скрипковий концерт Мирослава Скорика, «Благовіщення» для скрипки соло, мішаного хору та струнних Юрія Ланюка, Симфонія № 2 Роберта Шумана, Два епізоди з «Фауста» Ференца Ліста, Концерт для альта з оркестром Бели Бартока.

Два літні одеські концерти з програмними назвами «Чари української лірики» та «Золотий вінець Бориса Лятошинського» стали визначними подіями програми фестивалю «Оксамитовий сезон в Одеській опері». Виконання симфонічної поеми «Возз’єднання» Лятошинського, фрагментів його опер «Золотий обруч», «Полководець» повернули із забуття безцінну спадщину великого українського модерніста. У Німеччині, під час концерту новоствореного оркестру «Україна» і на фестивалі «Дух Гуцулів», що відбулися у Мюнхені (2016/2017), прозвучали твори сучасних українських композиторів різних поколінь – Миколи Колесси, Мирослава Скорика, Віталія Губаренка, Олександра Козаренка, Юрія Ланюка, Юрія Шевченка, Тараса Ященка, Золтана Алмаші.

Фото Олега Павлюченкова

Оксана Линів уперше ініціювала і здійснила у Німеччині серію екстраординарних проектів із метою професійного взаємообміну між молодими талантами України і Європи. Зокрема, разом із молодіжним симфонічним оркестром Neue Philharmonie München, співачкою і актрисою Львівського академічного театру імені Леся Курбаса Наталією Рибкою-Пархоменко, львівським художником Остапом Лозинським, а також Коломийським академічним обласним українським драматичним театром імені Івана Озаркевича Оксана Линів зважилася провести перший у Німеччині «Гуцульський фестиваль», активно підтриманий LvivMozArt, Українським вільним університетом Мюнхена (UFU), Генеральним консульством України у Мюнхені, Чеським центром, Спілкою сприяння української культури «Україна» та Салоном «C. BECHSTEIN». Фестиваль «Дух гуцулів» став для німецької аудиторії не тільки відкриттям невідомих раритетів народної і професійної творчості, пов’язаної із гуцульським краєм, а й магічним спалахом донині невідомої творчої енергії.

Приклад виховання нової, духовно розвиненої світової культурної генерації, що воліє не відчуження за етнічними чи будь-якими іншими ознаками, а співтворчості, увиразнила кооперація музикантів оркестру Neue Philharmonie München зі студентською молоддю України. До мультинаціонального складу оркестру, що налічує 98 музикантів із 14-ти країн, долучилися 19 студентів Національної музичної академії України імені Петра Чайковського, які пройшли в Україні відбірний конкурс і отримали унікальний шанс музикувати разом із першокласними німецьким оркестрантами.

Фото Віктора Собка

Оксана Линів і надалі здійснює інноваційні обміни між українською та європейською молоддю. У перспективі – підготовка молодих українських музикантів на національному німецькому Бетховенському фестивалі у Бонні – місті народження великого німецького класика. «Створення молодіжного симфонічного оркестру України – це не тільки музичний проект. Я вірю, що цей оркестр стане символом внутрішнього зближення і примирення в країні. А принципи роботи і професіоналізм молодіжного оркестру Німеччини стануть добрим прикладом», – зазначила Оксана Линів у прес-релізі майбутнього проекту.

Такі акції репрезентують, з одного боку, високу якість професійного мистецтва і митців України, привертають увагу до високорозвиненої суверенної держави, а з іншого, – демонструють етнічну різноманітність і унікальність діалектів, мальовничу красу і мудрість древніх національних обрядів і звичаїв. У складній ситуації війн, тероризму, політичних дебатів, корупції важливість миротворчої мети цих проектів важко переоцінити.

В усі часи митці активно реагували на історичні конфлікти реального світу, протиставляли йому апологію ідеальної краси, душевної, соціальної, естетичної рівноваги. Сучасна екологічна криза нагадала про важливість повернення людей до свого коріння, скарбів прадавніх культур, вивчення і тлумачення власних етнічних кодів.

Фото Олега Павлюченкова

Наскрізні ідеї симфонічного концерту оркестру Neue Philharmonie München – «мистецтво і мир», «мистецтво і екологія», «мистецтво і етнос», «мистецтво і культурна дипломатія». «Головними персонажами» концертної програми Оксана Линів обрала саме тих композиторів, які знайшли у музиці сенс гармонії людського існування через єднання із природою, всесвітом, власними національними традиціями. Звучали «Гуцульський триптих» (1965) українця Мирослава Скорика, «Сльози природи» китайця Тан Дуна (2012, соло ударних – Віві Васілева, німецька солістка болгарського походження), Симфонічна поема «Життя героя» німця Ріхарда Штрауса (1898).
Творчість Ріхарда Штрауса з його вродженим відчуттям пієтету до героїчних Альп, динаміка тембро-ритмічних імпровізацій карпатських мотивів Мирослава Скорика і архаїчні голоси природи Тан Дуна символічно перетнулися під знаком «Гуцульського фестивалю». Пентатонові звукові архетипи, фонічна аура ритуального дійства, творчі діалоги композиторів, музика яких звучала у програмі, свідчили про духовну єдність етосу митців.

Імена видатних сучасних українських композиторів Мирослава Скорика, Олександра Козаренка і весь фестиваль, здійснений за проектом Оксани Линів, органічно увійшли до культурного дискурсу Мюнхена. Лейтмотив гуцульського тижня у Мюнхені активізував архетипи різних національних свідомостей, у яких, якщо пригадати систему архетипів Карла Густава Юнга, вища ступінь «самість» є божественним образом процесуальної цілісності, набутої шляхом нескінченного самопізнання.
Ідея такої процесуальної цілісності супроводжує проекти Оксани Линів. Концерт симфонічного оркестру Neue Philharmonie München в єдиному фокусі з’єднав докупи соціальний, мистецький, екологічний концепти. Адже музиканти є не просто свідками жанрово-стильових і технічно-композиційних інновації свого часу. Вони – самобутній мікрокосм, завдання якого – миротворчість. У ситуації світових катаклізмів вони нагадують про актуальність прекрасного, прагнення людини до божественної космічної гармонії.

Фото Віктора Собка

Щодо інтерпретацій Оксани Линів – «Гуцульський триптих» Мирослава Скорика зафіксував увагу слухачів на автентичній імпровізаційній манері карпатського інструментарію із характерною ритмічною пружністю і лаконізмом повторювальних, графічно окреслених інтонацій. Їхній магічний вплив передав естафету екстраординарній події фестивалю – демонстрації фільму «Тіні забутих предків» із німецькими титрами.

Саме такі події – етапні для історії як української, так і європейської культур – дозволяють відчути сильний екзистенційний зв’язок із рідним краєм, який випромінює неординарна постать Оксани Линів. Під час роботи над українським репертуаром на Заході потрібна максимальна енергія і здатність переконання.

Зрілість, настирливість, самопожертва у реалізації складних довгострокових проектів – завжди була однією із якісних, інтегральних складових диригента-професіонала. Оксана Линів спровокувала справжню і тривалу зацікавленість німецьких виконавців українським репертуаром, поступово інспірувала до знайомства з різними творчими постатями музичної культури України. Результатом стало розуміння і визнання абсолютної унікальності культури і музики України.

Фото Люби Сорокіної

«Як будь яка невідома, не одразу зрозуміла музика, український репертуар потребує на Заході великої самовіддачі від музикантів, значно більшої, ніж раціональне, добротне вивчення партій», – зауважує Оксана Линів. Справжнє «прочитання» змісту партитури не обмежується деталями нотного тексту. Тому під час репетиційних співбесід із музикантами треба добитися потрібного резонансу, тонкої внутрішньої рефлексії, бажання зазирнути у смислові лабіринти музичних підтекстів твору. Розвиток навичок читати нотний текст між рядками – позаконвенційний метод, на який у роботі з оркестром зважується не кожен диригент.

Секрет успіху і високі якісні результати інтерпретації творів українських композиторів – особиста заслуга диригента, здатного посіяти і проростити зерно колосального енергетичного єднання музикантів, усупереч організаційним проблемам, стереотипам та інертності керівництва українських і західних культурних закладів.

Фото Олега Павлюченкова

У рідному Львові Оксана Линів працює над створенням щорічного Моцартівського фестивалю LvivMozArt, завданням якого стане виконання музики трьох поколінь династії Моцартів, – насамперед Франца Ксавера Вольфганга, життєтворчість якого безпосередньо пов’язана зі Львовом. Поряд із класичними концертами планується здійснення експериментальних проектів «Моцарт і сучасність», програм для дітей, майстер-класів, наукових форумів і дискусій, у яких братимуть участь іноземні та українські експерти, зокрема, представники Фундації Mozarteum Salzburg.
Інформація і програма фестивалю оголошені на офіційному сайті LvivMozArt: http://mozart.lviv.ua/events

Будувати надійні мости між Україною і Європою у мистецтві та житті, об’єднувати навколо себе композиторів, виконавців різних поколінь, відкривати нові перспективи розвитку талановитої молоді, активно творити нову сучасність, динамічний культурний всесвіт, ініціювати інтеракцію між етнічними, класичними, новітніми здобутками митців – високе покликання музиканта.

Аделіна ЄФІМЕНКО