Із початком повномасштабного російського вторгнення культурна спільнота України активно популяризує українське мистецтво за кордоном. Така зовнішньо-культурна діяльність, поряд із роботою фахових дипломатів, є дієвою зброєю у боротьбі з ворожою пропагандою
Велика кількість людей по всьому світу до 24 лютого 2022-го майже нічого або й зовсім не знала про найбільшу державу Європи. Але, спілкуючись мовою мистецтва, українці отримують емоційний відгук європейської спільноти, тим самим посилюючи сприйняття ситуації в нашій країні.
За два роки за кордоном відбулося чимало культурних і мистецьких подій, так чи інакше пов’язаних з Україною. Насамперед українці від перших днів повномасштабної російської агресії формують світовий імідж своєї держави на різних рівнях і у відмінних форматах.
Однією з таких промоцій став авторський проєкт аспірантки Національної музичної академії України Вероніки Зінченко «Ukraina bliżej» («Україна ближче»), здійснений на замовлення Національного інституту музики і танцю у Варшаві.
«Вони хотіли щось створити про українську культуру, ми мали кількагодинні перемовини і дійшли висновку зробити саме такий формат. Назва проєкту належить полякам, кількість – 12 фільміків – теж іде від них. Концепція, тематика, вибір героїв, драматургія, пошук спікерів, польські субтитри, музика, інколи навіть зйомки – це все моя робота», – коментує Вероніка Зінченко.
Цикл із 12-ти коротких відео (від 5 до 8 хвилин) презентує музичну, театральну та хореографічну культуру України. Трохи більше ніж за годину глядачам відкривається достатньо широка панорама сучасного українського мистецтва. Оскільки замовником виступила польська сторона, а основною цільовою аудиторією вбачалися поляки, у багатьох серіях зроблено акцент саме на українсько-польських зв’язках. У процесі перегляду циклу можна почути репліки трьома мовами (українською, польською, англійською), але субтитри створені саме польською. Відеолекції виходили на Фейсбук-сторінці Польського інституту протягом дев’яти місяців – з 31 травня 2022 року до 6 лютого 2023-го (знайти всі епізоди можна за гештегом #Ukrainabliżej).
Кожен із 12-ти випусків має головного героя: це може бути постать митця (Євген Лавренчук, Святослав Луньов, Юрій Шевченко, Кармелла Цепколенко, Усеїн Бекіров), конкретний твір (опера «Лис Микита» Івана Небесного, балет «Стіна» Іллі Мірошниченка та Олега Шпудейка, опера «Вишиваний. Король України» Алли Загайкевич, «Fusionfonia: музика української землі» Івана Тараненка), творчий колектив (Kyiv Symphony Orchestra) або проєкт («Броніслава Ніжинська», фестивалі «Династія» та «Kyiv Flute Days»).
Як зазначає авторка медіапроєкту, в деяких випадках підготовка велася за сприяння та з допомогою українських колег-музикознавців: відео про Усеїна Бекірова коментує Іванка Олійник, про оперу «Вишиваний» – Галина Дуб, сюжет про Святослава Луньова – Ірина Тукова; відеосюжет про оперу «Лис Микита» – результат співтворчості з Львівською оперою.
Епізоди циклу відрізняються не лише за змістовим наповненням, а й формою, драматургією та жанром. У переважній більшості коментарі спікерів перемежовуються з відеодокументалістикою, фрагментами вистав і музичних творів, світлинами тощо. Це допомагає відчути атмосферу українського мистецького простору і стимулює глядача до подальшого ознайомлення з предметом зацікавленості.
У «монографічних» відео на весь епізод може бути один доповідач – як у випадку з музикою Святослава Луньова. Відео вирішується у жанрі інтерв’ю (запитання попередньо виводяться на екран, як у сюжеті з Євгеном Лавренчуком) або спогадів (посвята Юрію Шевченку).
Першу серію присвячено Kyiv Symphony Orchestra, який у квітні 2022 року розпочав європейський тур «Voice of Ukraine» з виступів у Польщі. Під орудою італійського диригента Луїджі Ґаджеро оркестр підготував програму, що презентує українську оркестрову музику від її зародження до шедеврів XX століття: Перша симфонія Максима Березовського (близько 1770-х), Третя симфонія Бориса Лятошинського (1951), «Мелодія» Мирослава Скорика (1982).
Ці твори прекрасно демонструють, що Україна завжди була залучена до основних європейських культурних процесів, а її музична спадщина органічно вписується у мультинаціональний європейський простір. «Моя зброя – це мій інструмент. Грати українську музику в Європі – великий шанс розказати всьому світу, що відбувається, на жаль, у моїй країні», – пояснює скрипалька Олена Дейнека перед виступом оркестру в Національній філармонії у Варшаві.
Серед митців, які мали нагоду представити український образ на польській сцені, – один із найвідоміших українських композиторів Іван Тараненко. У восьмій серії циклу йдеться про його неординарний музичний твір «Fusionfonia: Музика української землі», презентація якого відбулася 26 листопада 2022 року в Національній філармонії у Варшаві на закритті IV Міжнародного фестивалю музики Центрально-Східної Європи Eufonie.
Композитор майстерно поєднав автентичний фольклор різних регіонів України з джазом, музикою академічної традиції і найсучаснішими композиційними техніками. «Наш проєкт для того й зроблений, щоби показати різну Україну», – пояснює Іван Тараненко.
Твір написаний для фольклорного гурту, групи солістів, джаз-бенду, симфонічного оркестру та комп’ютерного тріо. Проєкт був реалізований у співпраці з трьома польськими композиторами (Станіславом Круповичем, Марціном Бортновським і Марціном Рупоціньським), які відповідали за електронну складову музичного дійства. Таке взаємопроникнення суто українських інтонацій і добре знайомої західноєвропейському слухачеві стихії фанку насправді символічно транслює ідею об’єднання і прагнення українців долучитися до широкого кола європейських народів.
Певно що найбільший акцент на українсько-польських культурних зв’язках було зроблено у відеолекції, присвяченій постаті Броніслави Ніжинської – танцівниці, хореографки, балерини і танцювальної педагогині.
У третій серії циклу Віктор Рубан (продюсер), Світлана Олексюк (хореографка) та Яна Шлябанська (композиторка) розповідають про перформативно-дослідницький проєкт «Броніслава Ніжинська: танц-реконструкція», присвячений київському періоду життя видатної української танцівниці польського походження. Прем’єра відбулася в Україні у 2021 році.
Лекцію-перформанс побудовано на архівних матеріалах українських і зарубіжних дослідників танцю й театру. Представлено процес формування хореографічного напряму в Україні 1910–1920-х років і його щільний зв’язок з іншими видами мистецтва. Така інтеграція образу мисткині польського походження в український контекст виявляє одну з граней багатокультурності нашої країни, множину української ідентичності.
«Ukraina bliżej» – не єдина ініціатива, спрямована на підтримку українців, що її запровадив Національний інститут музики і танцю. Від початку повномасштабного вторгнення здійснюється систематична допомога Україні за програмою «wspieraMY Ukrainę» («Ми підтримуємо Україну»). Вже 24 лютого на своїй Фейсбук-сторінці інститут опублікував слова підтримки та висловив готовність допомагати українцям, зокрема українським музикантам і танцівникам, із якими не раз реалізовувалися спільні проєкти.
На початку березня 2022-го було організовано дві ініціативи: спеціальну програму безкоштовної психологічної допомоги для громадян України та електронну адресу, куди можна надсилати ідеї допомоги Україні, – конкретно установам і митцям.
Згодом у рамках програми «wspieraMY Ukrainę» польські установи культури закликали до налагодження співпраці з українськими митцями. Допомога реалізовувалася шляхом забезпечення умов проживання (резиденція), надання грошової допомоги (стипендія) та організації проживання. Програма мала тривати до кінця 2022 року, однак згодом її було подовжено до 31 грудня 2023-го.
Інститут поступово розширював благодійну діяльність та у співпраці з фондом Most the Most запровадив освітні майстер-класи під назвою «Nowy głos: Ukraina» («Новий голос: Україна»). Заняття були орієнтовані на дітей з інтернатів і дитячих будинків, евакуйованих з охоплених війною територій.
Майстер-класи проводилися польськими та українськими митцями. Фіналом проєкту стало спільне виконання фрагментів опери Семена Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» у постановці Міхала Знанецького, що відбулося 13 серпня 2022 року.
Повномасштабне російське вторгнення надзвичайно загострило потребу розвитку культурної дипломатії України. Наразі ця сфера значною мірою функціонує завдяки підтримці іноземних партнерів. Ефективним засобом розширення культурних зв’язків є забезпечення фінансової підтримки та програм обміну для митців із боку міжнародних інституцій і фондів. Саме завдяки активній позиції таких установ, як Національний інститут музики і танцю, голос українських митців має шанс бути почутим та отримати відповідну вагу в світі.
Валентина ГОРОДЕЦЬКА
