Весна Ліни Костенко

67
Share Button

Нерозривне поєднання поезії і музики відкриває приховані відчуття подиву. Барви весни, звеличені ліричними наголосами, змушують ретельніше придивлятися до тих непізнаних сторін прекрасного, зміст яких уже осягнули класики українського та світового мистецтва.

Який сенс вкладають глядачі у поняття «надзвичайна подія»? Пошук дива, дива-вистави, яка б запам’яталася надовго. Утім, якщо суголосною темою всієї програми буде сильний мотив лагідного та потужного слова Ліни Василівни Костенко, тоді ця концертна подія повинна перейти у вимір сенсації.
22 березня у Колонному залі імені Миколи Лисенка Національної філармонії України пройшов незабутній театрально-музичний вечір «Весна підніме келихи тюльпанів» за творами Ліни Костенко.

Раїса Недашківська

Вірші у майстерному виконанні народної артистки України Раїси Недашківської причаровували глибиною особливої образної виразності. Глядач поринав у орбіти невичерпних одухотворених поетичних нюансів через натхненне декламування енергійної експресивності. Урочисте вбрання примадонни української сцени ніби зійшло з картини Віктора Зарецького, який зобразив Раїсу Недашківську у вигляді берегині, наповненої яскравим світлом. Разом із тим, велич постаті видатної актриси доповнювалася елементами венеційської видовищності – унікальне вплетіння оксамитових відтінків у темні фалди театрального костюму – ці деталі переконливо створювали гармонійний образ античної музи, яка у плавних жестах драматичної елегійності позначила на сцені духовне знамення – найвищу цінність поетичної творчості.

Розпочала програму «Музична імпровізація» – романтичність тонких руладних звуків арфи вдало налаштовувала аудиторію на вишукане сприйняття поетичних рядків. Таким чином, за задумом автора ідеї і режисера концерту, заслуженого діяча мистецтв України Олександра Білозуба, небесне осяяння арфи переносило глядача у світ легкої пелюстковості святкового настрою. Чуттєва гра Валерії Тихонової супроводжувала майже усю першу частину вечора.

Людмила Марцевич

Проте як окреслити глядачеве хвилювання після насичених рядків вірша Ліни Костенко «Ті журавлі і їх прощальні сурми»? За динамічною паузою, в яку Раїса Недашківська вклала глибоку незворотність, прозвучали доленосні рядки:

«Сумна арфістко – рученьки вербові! –
по самі плечі вкутана в туман.
Зіграй мені мелодію любові,
ту, без котрої холодно словам».

На сцену вийшов заслужений артист України Ігор Завадський. Акордеон у діалозі з арфою причарував та зірвав шквал оплесків. Пролунали «Oblivion» (у перекладі – забуття), експресивне «Libertango» Астора П’яццолли та «Вальс квітів» Петра Чайковського.

Віртуозність музиканта доповнював драматичний зміст віршованого портрета «Твій силует» Ліни Костенко. Особливо вразило публіку виконання відомого Концерту № 4 Антоніо Вівальді із циклу «Пори року». Слід зазначити, що і зворушливі балетні па Анастасії Прохорової допомагали створювати суцільне полотно вистави.

Ансамбль “Дивограй”

Домінантою другого відділу концерту було фортепіанне виконання народною артисткою України Людмилою Марцевич творів Левка Ревуцького, Георгія Майбороди та «Патетичної сонати» Людвіга ван Бетховена.

Зима і весна зустрілися на сцені – сопілкові фольклорні награвання Олесі Сінчук дзвінко дарували насолоду. Ансамбль народних інструментів «Дивограй» разом із чудовим співом Тетяни Школьної подарували незабутні миті. Одухотворене звучання рядків Ліни Костенко під гітарний супровід Сергія Мороза справили хвилююче враження.

Виступи Лілії Кобільник та Олени Свищ доповнювали один одного. Голосіння Лілії Кобільник і млосні інтонації Олени Свищ по-своєму розкрили ліричне багатоманіття творчості Ліни Костенко.

Руслана Лоцман. Фото О. Литвиненка

Довгоочікуваний виступ Руслани Лоцман дійсно прикував увагу – щирі барви голосу співачки створювали образ мальовничої «весняності». Тонка вокальна обробка впевнено, слідом за поезією Ліни Костенко, розповідала про «думку таємну».
Як дороговказ наостанок пролунала репліка від Раїси Недашківської:
– Люда, давай «Елегію»?!

Твір Миколи Лисенка став супроводом до кульмінаційного завершення програми – то був поетичний наголос Ліни Костенко: «Ти знов прийшла, моя печальна музо…»

Любов ІЛЬНИЦЬКА

Share Button