28 лютого у Львівському органному залі матиме речиталь органіст із Польщі Ярослав Врублевський
Концертуючий музикант, професор Університету музики імені Фридерика Шопена у Варшаві Ярослав Врублевський приїздить в Україну з концертами на підтримку українського народу в часи війни. В цьому інтервʼю він розповів про музику, яку підготував для виступів в Україні, про особливості виконавства на органі та навчання молодих органістів.
– В анонсі свого речиталю в Органному залі ви говорили, що в програмі звучатиме музика втіхи та надії. Як ви добирали твори до програми? Які емоції ця музика викличе у слухачів?
– Концертна програма, яку я підготував для української публіки, включатиме твори Йоганна Себастьяна Баха, Германа Фінценгагена, Марко Енріко Боссі, Йоганнеса Брамса, Жана Алена, Отторіно Респігі та Костянтина Горського. Я спеціально підібрав її для слухачів України, враховуючи війну, яку зараз переживають ваші громадяни.
Розпочне імпрезу один із найбільших і найважливіших творів Йоганна Себастьяна Баха – Пасакалія до мінор. Ідіома пасакалії, пов’язана з повільним танцювальним кроком, є символом шляху, яким іде окрема людина, а також усе людство й наша цивілізація, радіючи, сумуючи і борючись, досягаючи остаточної перемоги. Для мене це щось метафізичне.
Романтичною відповіддю, яка, так би мовити, продовжує теми, закладені у пасакалії, стане хоральна прелюдія німецького композитора епохи романтизму Германа Фінценгагена, заснована на одному з найважливіших протестантських хоралів «Jezu meine Freude» («Ісус, Ти моє щастя»). Він описує відданість людини Богу й готовність віддати життя у Його руки.
Наступний твір – «Piece Heroique» – пʼєса Марко Енріко Боссі, італійського композитора, який наслідував стиль Ріхарда Ваґнера. У творі показано героїзм людини-воїна, боротьбу, змагання та кінцеву перемогу, оплачену великими зусиллями й великими жертвами.
Інша хоральна прелюдія, цього разу Йоганнеса Брамса під назвою «O gott, du frommer Gott» («Боже, добрий Боже»), походить зі збірки композитора, виданої після його смерті. Коли він компонував цей цикл із кількох хоралів, то був дуже хворим. Усі хорали опусу символізують боротьбу між земним і вічним.
Схожий настрій мають два наступних твори – дві фантазії французького композитора Жана Алена. Сам композитор супроводив опуси словами арабського філософа Омара Хаяма. Він запитує небо про долю людини та її значення. Небеса відповідають, що потрібно слідувати голосу душі, усьому, що веде нас до добра.
Третій релігійний твір відсилає до творчості Йоганна Себастьяна Баха. Це буде прелюдія італійського композитора Отторіно Респігі на мотив Баха «In dir hab Ich gehoffet Herr» («На Тебе, Господи, я покладався») – прекрасна романтична мініатюра, насичена метафізичним настроєм.
Фіналом концерту стане Фантазія фа мінор Костянтина Горського.
– Власне, про цього композитора хочеться поговорити докладніше, адже його доля тісно повʼязана з Україною.
– Костянтин Антоній Горський (1859–1924) – польський музикант, скрипаль-віртуоз, педагог, дириґент, громадський діяч, автор пісень, двох опер і багатьох інструментальних творів. У 1890-му, після восьмирічної подорожі Росією і Грузією, Костянтин Горський приїхав до Харкова і пробув тут 29 років. На цей період його життя припала активна педагогічна діяльність у Харківському музичному училищі. Він також був громадським діячем, дириґентом створеного ним симфонічного оркестру й хору.
Політичні та економічні зміни в Російській імперії, насамперед початок жовтневої революції 1917 року, суттєво вплинули на Костянтина Горського. В умовах наближення громадянської війни, не вбачаючи можливості продовжувати творчу діяльність у Харкові, Костянтин Горський разом із родиною повернувся до вільної на той час Польщі.
Фантазія фа мінор Костянтина Горського є його єдиним твором для органа і вважається однією з найкращих п’єс у польській органній літературі пізнього романтизму. Вона має щільні звʼязки з музикою Фридерика Шопена. Але найголовніше – це музична виразність і велика драматургія. Нехай цей твір стане моєю найважливішою музичною присвятою усім вам.
– Під час візиту в Україну у вас також будуть концерти у Хмельницькому та Вінниці. Там виконуватимете таку саму програму?
– Так, 23 лютого виступаю з органним концертом у Хмельницькій філармонії, а 25-го гратиму у Вінниці. Для виступів я підготував дві різні програми. Та, яку я виконуватиму у Львові, звучатиме і в Хмельницькому. Проте у Вінниці я виконаю зовсім іншу програму. Насамперед це повʼязано з різними типами інструментів, із якими матиму справу.
Органи у Хмельницькому та Львові належать до типу великих симфонічних інструментів, які придатні для виконання насамперед романтичних і сучасних опусів. Проте механічний орган у Вінниці спонукав мене вибрати програму, більше насичену бароковими творами періоду класицизму й раннього романтизму. Там звучатимуть твори Йоганна Себастьяна Баха, Дітріха Букстехуде, Йоганна Крістіана Рінка, Йоганна Ґотфріда Вальтера та Августа Ґотфріда Ріттера.
– Це буде ваш перший виступ у Львові, якщо я не помиляюся. Чи доводилося вам грати на органах Rieger-Kloss того періоду, які є у Львові, і що ви думаєте про цей інструмент?
– У Львові я виступатиму вперше. Я вже був в Україні кілька років тому. Тоді грав у Києві. Також я двічі був у Латичеві, куди приїздив з учнями. Тоді я організував Польсько-український органний форум, на якому, крім студентів із Польщі, було багато студентів і викладачів з України.
Що стосується інструмента фірми Rieger-Kloss, який знаходиться у Львівському органному залі, то мушу сказати, що я вже зустрічався з ними. Є дуже цікаві інструменти, з цікавою специфікою звучання, орієнтовані на більш ранній стиль, пов’язаний із так званим «органним рухом».
У сфері органобудування відбуваються постійні зміни. Зараз ми спостерігаємо тенденцію побудови інструментів з м’якшим звучанням і більшою гнучкістю звука.
– Ви закінчили Hochschule für Musik und darstellende Kunst Mozarteum та отримали дипломи з гри на органі, хорового диригування, органної імпровізації і церковної композиції. Яка з цих спеціалізацій найближча вам зараз?
– Насправді я навчався дуже довго. Спочатку в Академії музики у Варшаві, а потім 9 років у Моцартеумі в Зальцбурзі. З багатьох спеціальностей, якими я опанував, наразі мені найближче, звичайно, гра на органі та музична педагогіка. Окрім виконання концертів на органі, я є професором Університету музики імені Фридерика Шопена та викладачем органа на нижчих рівнях освіти. Я дуже пишаюся тим, що нам вдалося запровадити систему навчання дітей на органі у Варшаві. Це новий досвід для мене, який приносить мені багато радості. Також виконую проєкти зі звукозапису, включно із записами всіх органних творів Жана Алена. Крім того, веду наукову діяльність: лекції, майстер-класи, публікації, видавнича діяльність, докторантура тощо.
– Що думаєте про сучасні тенденції у навчанні грі на органі, і скільки молодих людей в Польщі сьогодні хочуть обрати кар’єру органіста?
– Органи та органна музика мають незмінний успіх у Польщі. Щороку до нашого університету та інших навчальних закладів Польщі вступає дуже багато молодих адептів органного мистецтва. Часто, на жаль, ми не можемо прийняти всіх через нестачу місць.
Причини цього стану речей різні. На мою думку, важливу роль відіграє те, що в Польщі музична освіта є безперервною. Ми маємо мережу музичних шкіл, які пропонують навчання музиці у поєднанні з загальною освітою вже з 6-7 років. Музична освіта розвинута на всіх ланках – від середньої музичної школи аж до найвищого рівня. Друга причина полягає в тому, що великі можливості здобути професію органіста забезпечує церква.
– Як гадаєте, що потрібно, аби стати хорошим органістом?
– Це дуже складне і багатостороннє питання. Як і для будь-якого музиканта, вагомими є дві складові: талант і праця. Крім того, – умови для розвитку, побутові блага, доступ до інструмента. В органістів є додаткова складність, адже інструменти, на яких ми граємо, створені у період від XVI до XXI століття, ми повинні мати доступ до різноманітних інструментів. Тому вельми важливо їздити на навчальні поїздки, під час яких є можливість познайомитися з різними органами з усієї Європи та світу. Але найперше – потрібно хотіти.
– В одному з інтерв’ю ви згадали, що завдання вчителя музики – розкрити особистість виконавця і допомогти йому досягти успіху. Чи може інтровертний музикант стати успішним у сучасному екстравертному світі?
– Наш світ потребує як екстравертів, так і інтровертів. Сьогоднішній уніфікований простір, заснований на необмеженому потоці інформації, підпорядкований тому ж впливу моди та масмедіа, цінує, насамперед, музикантів із великою індивідуальністю, які здатні виділятися, пробитися крізь одноманітність силою особистості.
Основою завжди буде чудова інструментальна майстерність, але має бути більше – «поцілунок музи».
– Яких органістів ви слухаєте? Кого вважаєте прикладом для наслідування?
– Музикант, яким я захоплююся саме з точки зору оригінальності та чиї нові записи сприймаю з найбільшим інтересом, – це австрійський органіст Гюнтер Рост. Його музичні витвори виходять далеко за межі стандартів музичного виконавства. Він – особистість великої сили та новаторства. Однак, коли справа доходить до спроби наслідувати його стиль, це здається абсолютно неможливим. Копія завжди гірша за оригінал, і в цьому випадку вона може вийти гротескною.
Про виконавця
Ярослав Врублевський (Jarosław Wróblewski) музичну освіту розпочав у Державній початковій і середній музичній школі в Білостоку в класі органа професорки Марії Терлецької. У 1988–1993 роках навчався в Академії музики імені Фридерика Шопена у Варшаві в класі органа професора Юзефа Серафіна.
У 1993–2002 роках навчався у Hochschule für Musik und darstellende Kunst Mozarteum у Зальцбурзі у класі професора Геріберта Мецгера, який закінчив із відзнакою та нагородою Міністра Республіки Австрія, а з 1995 року – на факультеті «Католицька церковна музика», де отримав диплом із відзнакою за такими спеціальностями: органи, хорове дириґування, органна імпровізація та церковна композиція.
Брав участь у численних органних конкурсах, володар національних і міжнародних конкурсів. Як соліст, дириґент і камерний музикант виступає в Польщі, Чехії, Австрії, Німеччині, Швейцарії та Україні, бере участь у численних прем’єрах творів сучасних композиторів.
Він також працював як церковний музикант у кількох церквах Зальцбурга та пізніше у Віланові. Окрім сольних виступів, він співпрацював із багатьма оркестрами та вокально-інструментальними ансамблями, брав участь у концертах і записах.
У 2006 році здобув ступінь доктора мистецтвознавства в Академії музики в Кракові. У 2002–2012 роках працював в Інституті музикознавства Люблінського католицького університету Івана Павла ІІ, викладаючи класи органа та модальної гармонії.
Зараз – професор Університету музики імені Фридерика Шопена у Варшаві, а також викладач органа в Державній музичній школі імені Юзефа Ельснера у Варшаві. Крім мистецької роботи, веде активну наукову діяльність.
Спілкувалася Діана КОЛОМОЄЦЬ
