Юрій Шевченко. Театр у його житті

115

Сучасний музичний світ України важко уявити без творчості відомого київського композитора Юрія Шевченка, мистецьку долю якого значною мірою визначає саме музика для театру

Володар найбільшої кількості премій «Київська пектораль» – він створив власний оригінальний контент, написавши музику до понад 100 театральних вистав.
Закінчивши композиторський факультет Київської державної консерваторії імені Петра Чайковського (клас Андрія Штогаренка), Юрій Шевченко досить швидко сформувався у впевненого майстра, який працює у різних жанрах. Він став автором численних симфонічних, камерних творів, музики до радіовистав, кінострічок і мультфільмів, пише музику для дітей і дорослих.

Театральний доробок Юрія Шевченка широко представлений на сценах музичних, драматичних, дитячих, лялькових театрів. Звичайно, робота композитора в драматичному театрі дещо обмежена – вона завжди буде на другому плані, виконуватиме допоміжну функцію. Власне це і є завданням прикладної театральної музики. Натомість в оперному театрі горизонти розширюються і композитор стає першорядною особою у виставі. Він отримує можливість для втілення найсміливіших ідей і задумів – є оркестр, хор, солісти, балет…

“Бармалей та Айболить”

Талановитий майстер пише балети «Буратіно та Чарівна скрипка» (2007), «За двома зайцями» (2017), що увійшли до репертуару Національної опери України. Спеціально для Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва (тепер «Київська опера») написані балет «Бармалей та Айболить» (2009), опера «Король Дроздобород» (2018), які мають великий успіх у глядачів. Нещодавно (2019) композитор закінчив роботу над оперою «Кіт у чоботях», яку створив на замовлення Національної опери України.

Багаторічна творча співпраця поєднує композитора з відомим танцювальним колективом «SHUMKA» («Шумка») з міста Едмонтона (Канада). Балети «Катруся» (1995), «Перун» (1993), «Сіндерела» (2000), фольклорна сюїта «Пори року» створені спеціально для цього славетного колективу. А балет «Те, що приніс вітер» (2005, балетмейстер Віктор Литвинов) був представлений на Міжнародному фестивалі сучасної хореографії у столиці Канади Оттаві. У 2016 році успішною була наступна спільна робота – кантата-балет «Кобзар».

Перші кроки талановитого композитора в галузі театральної музики почалися зі знайомства з культовою людиною для українського радіотеатру – Ніною Миронівною Новоселицькою. Із 1977 до 1983 року він працював редактором музичного оформлення передач Держтелерадіо України, писав музику для численних радіовистав. А невдовзі надійшли запрошення від різних театрів.

 

Готовність вирішувати нові завдання, відчувати розмаїття театральної палітри, йти незвіданою територією, працювати в різних жанрах, зустрічатись із різними постановниками, акторами – все це неабияк приваблювало і цікавило митця. «На якомусь етапі творчості я зрозумів, що мене надзвичайно цікавить навіть не результат, а сам процес роботи, – щоб вона приносила радість. Велике щастя працювати в радості і з фахівцями. В іншому випадку – немає ні результату, ні задоволення від процесу», – ділиться мудрістю з авторкою статті Юрій Шевченко.

Велика повага до колег, розуміння театральних законів, вміння працювати в команді, прислухатись, відчувати задум режисера та створювати професійну і дружню атмосферу під час народження нової постановки були і є запорукою успішних і результативних прем’єр митця. І далі композитор продовжує роздуми: «Взаємозбагачення та взаємовплив – дуже важлива тема. Як відомо, театр – це колективна творчість, уміння прислухатись, відчути задум режисера. Саме в такій взаємодії може народитись вистава, яка має шанс вижити».

Квінтесенцію процесу постановки нової вистави також дуже влучно визначає в одному з інтерв’ю відомий київський звукорежисер Олександр Курій, називаючи її «територією діалогу». Адже саме в спільних пошуках однодумців – постановочної команди – і вибудовується той самий культурний продукт, який згодом бачить глядач.

Доля подарувала композитору знакові зустрічі з видатними діячами сучасності. Багато з них стали друзями маестро. А досвід спілкування не народжується в один день. Серед золотих імен української культури композитор називає Михайла Резніковича, Сергія Данченка, Віктора Литвинова, Юрія Сікала, Станіслава Мойсеєва, Дмитра Чирипюка. Ці яскраві особистості дуже різні, але Юрію Шевченку, який не раз із ними співпрацював, вдалося вибудувати особливі творчі стосунки з кожним.

“Король Дроздобород”

Міцна творча і людська дружба поєднує композитора з прекрасним диригентом – народним артистом України Олексієм Бакланом. «В особі Олексія я побачив людину блискучого темпераменту, фонтануючої енергії, яка всіх заводить, – людину, котра відчуває дихання всієї вистави. Він глибоко поринає в тканину майбутньої вистави, – відзначає Шевченко. – Для композитора дуже важливим є погляд збоку, від людини професійної, зацікавленої і з добрими намірами, – саме таким став для мене Баклан. І наш балет “Бармалей та Айболить” уже понад 10 років йде у “Київській опері”. На прем’єрі перед оркестром з’явився справжній лікар Айболить – диригент одягнув шапочку лікаря та окулярчики, чим неабияк надихнув і виконавців, і глядачів».

У творчому тандемі митців ще кілька спільних проєктів, здійснених для танцювального колективу «Шумка» з міста Едмонтона (Канада). Олексій Баклан надзвичайно тепло характиризує Юрія Шевченка: «Що можна сказати про музику Юрія Шевченка? Геніальні мелодії, неповторний колорит оркестрових барв – однозначно це все притаманне симфонічним партитурам, з якими мені доводилось працювати під делікатною увагою композитора… Музика Шевченка має унікальну особливість проникати в саме серце і душу людини, тому що вона виходить із самої глибини Душі і Серця композитора! Юрій Шевченко – це справжній культурний скарб України і всього музичного світу! Велике щастя бути його другом!»

Ще одна знакова зустріч – із корифеєм української музичної еліти, блискучим диригентом, народним артистом України Володимиром Кожухарем. Новим виставам завжди дуже важко входити в репертуар театрів. І, якби не Володимир Маркович, із його надзвичайним творчим потенціалом і почуттям гумору, – невідомо, чи мав би такий успіх новий балет «За двома зайцями» Юрія Шевченка. Маестро вклав усю душу в партитуру, і цей спектакль уже четвертий сезон йде на сцені Національної опери в Києві.

Понад 25-років співпраці, яка подарувала безліч щасливих мистецьких і людських моментів, поєднує композитора з канадським танцювальним ансамблем «Шумка». За словами митця, Канада йому «відкрила очі на Україну». Розпочавши роботу з канадськими колегами, він не лише пізнав нову чудову країну, а й подивився під іншим кутом зору на свою батьківщину. У 1993-му Юрій Шевченко став одним із основних авторів музики для численних проєктів колективу.

“Шумка”

Композитор пригадує 60-річний ювілей ансамблю: «Високий рівень колективу “Шумка” засвідчили вдячні глядачі та шанувальники. Були відзначені якісні фонограми, записані великим симфонічним оркестром у професійній студії, а головне – в Україні, в Києві. У різні роки ці записи здійснювали видатні диригенти – Володимир Кожухар, Олексій Баклан, Сергій Мальований. З оркестром Національної опери України, оркестром і хором “Київської опери”».

Юрій Шевченко в інтерв’ю підкреслює: «Я не знаю, який ще колектив у світі може похвалитися таким високим рівнем супроводу. Крім того, “Шумка” в світі славна тим, що вона ввела в жанр українського фольклорного танцю поняття “вистава”. Колектив запрошував до співпраці видатних українських митців – Віктора Литвинова, Марію Левитську, Ганну Іпатьєву. Ансамбль зміг здійснити і драматичні вистави, які успішно йдуть вже багато років. “ШУМКА” – це одна з важливих сторінок мого життя»…

А взагалі це – своєрідний місток між Україною та Канадою. Це – ціла конгломерація митців, яких пов’язала саме музика Юрія Шевченка. Одна з яскравих робіт, створених із «Шумкою» – кантата-балет «Кобзар», присвячений ювілею Тараса Шевченка, для симфонічного оркестру, хору та солістів. Цей твір із великим успіхом був представлений канадській публіці. А у Києві прем’єра «Кобзаря» планується у 2022 році на сцені Національної філармонії України у виконанні Національного симфонічного оркестру з хором «Київської опери» під орудою славетного Володимира Кожухаря.

Юрій Шевченко – надзвичайно досвідчений композитор саме в царині музики для театру. Він глибоко розуміє численні нюанси й тонкощі театрального жанру, які можуть і не стосуватися музики, але впливають на загальний результат. Звичайно, не існує єдиної формули успіху вистави. Окрім прекрасної музики, щоразу має збігтися чимало складових: зацікавленість театру, яскраве літературне першоджерело, високопрофесійна команда постановників.

“Король Дроздобород”

А ще композитор зважає на творчий потенціал театру, який також впливає на реалізацію задуму: «Наявність хорошого хору дає можливість і надихає написати більше хорових епізодів. Якщо ж хор слабкий, то можна і без нього обійтися». З цього приводу можна зауважити, що партитура опери «Король Дроздобород», написана Юрієм Шевченком для «Київської опери», насичена численними яскравими хоровими номерами.

Який би колектив не готувався виконувати музику Шевченка – чи то «Київська камерата» під керівництвом Валерія Матюхіна, чи драматичні театри, Національна опера України чи «Київська опера», – композитор завжди особисто присутній на всіх репетиціях. У притаманній йому тонкій толерантній манері, він висловлює побажання й поради виконавцям. І ця непідробна доброзичливість, зацікавленість творчим процесом щоразу неабияк надихає виконавців та спонукає до якомога кращого результату.

Головним критерієм для цього чудового митця є реакція глядачів і зворотний зв’язок із публікою. А весела, дотепна, сучасна і дуже світла музика Шевченка, в якій завжди відчувається яскравий національний колорит і молодість душі, – нікого не залишає байдужим. Вона безумовно виконує важливу місію мистецтва – наповнює душу і серце кожного слухача Любов’ю, Добром і Світлом.

Музика Юрія Шевченка приваблює яскравим мелодизмом, насиченою тембральною колористикою, модерною музичною мовою та оптимістичним світосприйняттям. Блискучі теми з оригінальними метро-ритмічними візерунками, в котрих відчувається глибинний зв’язок з українським національним мелосом, – настільки органічні й близькі кожному слухачу, що здаються знайомими з дитинства. Характер музики такий життєствердний і світлий, насичений гумором і яскравими барвами, що завжди дарує всім слухачам незабутні емоції і відчуття.

Беззаперечно, творчість Юрія Шевченка – багатий внесок у сучасну музичну культуру України і світу.

Біографічна довідка:

Юрій Валентинович Шевченко народився 1 вересня 1953 року в Києві. Заслужений діяч мистецтв України (1997), член-кореспондент НАМ України, дев’ятиразовий лауреат театральної премії «Київська пектораль» (1993, 1994, 1995, 1997, 1998, 2002, 2005, 2009, 2018), лауреат мистецьких премій імені Михайла Вериківського (2007), Миколи Лисенка (2012), премії «Київ» імені Артемія Веделя (2018), премії імені Віктора Косенка за твори для дітей та юнацтва (2019).

Анжела МАСЛЕННІКОВА