lyudkevych-spadschyna

Меморіальний музей Станіслава Людкевича у Львові ініціював проєкт «Людкевич. Спадщина», що має за мету оцифрування фондів і новітнє видання творів одного зі знакових композиторів української культури та довгожителя Львова

Людкевич прожив сто років (1879–1979), і все ж його величезний спадок залишається мало відомим для українських виконавців та слухачів, адже тривалий час – за життя його дружини і спадкоємиці Зеновії Штундер – доступ до фондів був обмежений.

З ініціативи музею композитора та за підтримки Українського культурного фонду розпочалося оцифрування рукописів і видання симфонічної спадщини композитора. Перший том, що побачить світ цієї осені, міститиме твори для симфонічного оркестру, створені в період радянської окупаційної влади 1940–1970 років. Вони залишаються найбільше недооціненими музичною спільнотою, однак, на думку працівників музею, – у цих опусах композитор «зашифрував» україноцентричний зміст.

До Людкевича, як найстаршого за віком корифея української музики, не застосовували жодних репресій, а сам митець не раз проявляв громадянську мужність, глибоке національне переконання і стійкість у протистоянні радянському режиму. Водночас твори його зазнавали ідеологічної критики, їхнє виконання і видання навіть штучно гальмувалося. Як говорив сам Людкевич: «…не міг я якось навчитися творити на наказ всякі хвальні гимни про “радісне” життя». Тож зростаючий інтерес композитора до симфонічного жанру в радянські роки пояснювався його намаганням уникнути творів на диктовану владою тематику.

У першому томі новітнього видання будуть надруковані Симфонієта і чотири симфонічні поеми – «Пісня юнаків», «Наше море», «Наші гори» («Голоси Карпат»), «Танець кістяків». Окремі композиції реконструйовані вперше. Симфонієта досі жодного разу не прозвучала повністю: за радянських часів одна з її частин (Скерцо) не виконувалася, зокрема, через використання цитати української жартівливої пісні.

До прикладу, у симфонічній поемі «Наше море» композитор застосовує хор на поезію Олександра Олеся «В хмарах сурми загриміли», однак вносить суттєві зміни в текст. Найприкметніша з них: один із рядків у поета – «Мертве море ожило», а в Людкевича – «Наше море ожило!» Це дало назву творові й засвідчує, що поетичний текст інтерпретувався композитором не просто як картина морського шторму, а символічно, з алюзією на громадсько-політичне життя, долю українців.

На титульній сторінці «Пісні юнаків» рукою Людкевича простим олівцем від середини сторінки зазначено: «Пісня юнаків. Присвячено українським партизанам вітчизняної війни». У формулюванні присвяти має місце неоднозначність, – адже на час створення композиції українськими партизанами вважалися ті, які боролися за незалежність України.

Усі згадані твори прозвучать на концерті-презентації проєкту «Людкевич. Спадщина», що відбудеться 15 жовтня у Львівській національній філармонії імені Мирослава Скорика. Музичну редакцію творів здійснила львівська композиторка, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка Богдана Фроляк. Виконавцями стануть Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії і диригент Володимир Сивохіп.

Стан рукописів Людкевича із фондів музею, на жаль, псується з плином часу. Особливо вицвітають автографи, писані олівцем самим композитором. Тому є велика потреба у продовженні проєкту, і, за словами директора музею Михайла Кобрина, «ми маємо амбітну ціль до 2029 року, а саме до 150-ліття композитора, оцифрувати й видати всю нотну спадщину Станіслава Людкевича».

Стефанія ОЛІЙНИК