Зоряна Кушплер: спів – діалог із рідними, який веде вірними життєвими стежками

355
Share Button

Зоряна Кушплер належить до людей, які перетворюють мрії у реальність. Українська співачка визнана на оперних сценах Відня, Ґраца, Берна. Виступала у концертних залах Лондона, в нью-йоркському Карнегі-Хол. Після того отримала запрошення на славетні українські сцени Львівської, Одеської, Київської національних опер, у зали Національних філармоній Києва і Львова.

Творчий доробок української мецо-сопрано – сольні оперні партії Кармен («Кармен» Жоржа Бізе), Маделон («Андре Шеньє» Умберто Джордано), Аделаїда («Арабелла» Ріхарда Штрауса), Сонетка («Леді Макбет Мценського повіту» Дмитра Шостаковича), Ґраф Орловський («Летюча миша» Йоганна Штрауса), Магдалена («Нюрнберзькі майстерзінгери» Ріхарда Вагнера), Преціозілла («Сила долі» Джузеппе Верді), Марцеліна, Амінта («Весілля Фігаро», «Король-пастух» Вольфганга Амадея Моцарта), Нерон («Коронація Поппеї» Клаудіо Монтеверді), Секст («Юлій Цезар» Георга Фрідріха Генделя), Ольга («Євгеній Онегін» Петра Чайковського), Маша («Три сестри» Петера Етвеша), Маркіза Мелібея («Подорож до Реймса» Джоаккіно Россіні), Сузукі («Мадам Баттерфлай» Джакомо Пуччині). Якщо додати мецо-сопранові партії з Дев’ятої симфонії Бетховена, Реквієму Верді, симфоній Малера, згадати про особливу оазу камерного репертуару, закономірно виникає запитання: як запам’ятати такий колосальний об’єм музики? Щоб відповісти на це, наведемо мудрий вислів Томаса Едісона: «Талант містить один процент інспірації і дев’яносто дев’ять процентів транспірації».

Зоряна Кушплер. Фото Julia De Robertis

Мої ж питання до Зоряни народилися, скоріше, як спогади про творчість сім’ї Кушплерів, яка стала квінтесенцією її життя

– Твої батьки Ада Іванівна й Ігор Федорович готувалися до концертів удома. Ти чула колосальну кількість репетицій. Які композитори зачарували тебе в дитинстві?

– У нас щодня звучала класична музика. Годі й перелічити усіх композиторів! Лисенко, Кос-Анатольський, Колесса, Рахманінов, Чайковський, Малер, Страделла, Каччині – мої перші композитори! Приходили студенти, тато займався з ними по 7-8 годин поспіль, а я сиділа в куточку і не ворушилися! Мене зачаровував оперний спів!

– Часто відбувалися й імпровізовані концерти. Ти починала співати… Сестра Олена підспівувала другим голосом, і ви плели чарівний вінок з народних мелодій. Із чого почалася твоя любов до української народної пісні?

– Тато якось привіз з Америки записи тріо «Світлиця», до складу якого він входив. Там я почула понад 40 чудових українських солоспівів, а також сучасну українську музику. Відтоді я включаю до програми або на біс українські пісні.

Фото Julia De Robertis

– Яку роль відграють у професійному житті оперної співачки концерти української народної пісні у Відні?

– Мене запрошують співати до Посольства України на заходи, присвячені популяризації нашої країни в Австрії, на відкриття виставок українських митців, річниці дипломатичних відносин між країнами. Коли до Відня приїжджав Владика Греко-католицької церкви Святослав, я мала честь виступати перед ним і кардиналом Австрії із твором «Боже, Великий, єдиний» у соборі святого Стефана. На Великдень у греко-католицькій церкві Святої Варвари я виконала духовний твір a cappella. Для мене це надзвичайно хвилюючі моменти!

– Знайомство з якою творчою особистістю стало справжнім потрясінням для тебе?

– Це був мій батько! Надзвичайно харизматичний артист, усім серцем любив свою професію. А коли почав викладати, повністю поринув у стихію педагогіки. Вчив німецьку й англійську, щоб контактувати з колегами. Процес поєднання і вдосконалення різних професій не припинявся ні на мить! 1 січня 2019 року татові виповнилося б 70 років. На його честь, у пам’ять про його творчість готується урочистий концерт, який відбудеться 19 лютого в приміщенні Львівської обласної філармонії. У ньому візьмуть участь його найкращі, найуспішніші випускники, солісти оперних театрів світу і, звичайно, Львівської національної опери. У першому відділі прозвучать твори Ігоря Федоровича, у другому – найкращі зразки вокальної української і світової класики.

У ролі Графа Орловського. Credits: Wiener Staatsoper / Michael Pöhn

– Коли я побачила тебе на сцені в «брючній» ролі Ґрафа Орловського, пригадався виступ Ігоря Федоровича. Блискавична, сповнена лоску, гумору, віртуозності партія Орловського була однією з найуспішніших його ролей. Тепер це твоя постійна мецо-сопранова партія. Які відмінності ваших варіантів Ґрафа Орловського?

– Мені пощастило співпрацювати над цією роллю з видатним австрійським режисером Отто Шенком у Віденській опері, а також з Гельмутом Лонером на літньому фестивалі оперети у Мьорбіші. Щаслива, що мала можливість співпрацювати з великими артистами!
Партія Ґрафа Орловського в оригіналі – для мецо-сопрано. Баритонова партія інакша. Наприклад, вихідна арія. Відверто кажучи, мій Орловський не має спільних рис з Орловським тата. Його Ґраф – інтелігентний, красивий чоловік. Мій – розбещений молодий мільйонер, якого тішить «підставляти» інших. Тато бачив мене у цій ролі на сцені Віденської опери і залишився задоволеним! Партія Орловського цікава, але складна. Висока теситура, великий діапазон. Постійно співати у перехідному регістрі потребує неабиякої вокальної майстерності.

Граф Орловський. Credits: Wiener Staatsoper / Michael Pöhn

– А які партії, крім Ґрафа Орловського, стали вирішальними для твоєї кар’єри? Яку оперну партію ти мрієш виконати у майбутньому?

– Моя Кармен зі мною росте, розвивається, зріє. Вагнерівські партії навчили мене стояти вокально обома ногами на землі. З останніх робіт – найцікавіша Даліла Сен-Санса. Мрію заспівати Марфу в «Хованщині» й Любашу в «Царевій нареченій». На жаль, в українській опері нема подібних партій для мецо-сопрано. Усе дісталося сопрано!

– Минулого року сестри Кушплер виступили з новою сольною програмою на фестивалі LvivMozArt у Львові…

– О! Це був надзвичайний концерт – «Дует утрьох». Ми присвятили його композиторам з «трикутними стосунками». Хвилюючий момент – співати музику Вагнера, Малера, Яначека, Брамса у контексті їхніх листів до коханих.

Граф Орловський. Credits: Wiener Staatsoper / Michael Pöhn

– Як в тебе складається співпраця з диригентами? Адже процес роботи над твором із тим чи іншим маестро вирізняється безліччю нюансів. Що тобі найбільше запам’яталося?

– Робота з глибокими музикантами й непересічними особистостями збагачує мене. Наприклад, Рене Якобс навчив працювати над кожною деталлю і відкрив світ музики бароко. На репетиціях витискає як цитрину, але на сцені почуваєшся у всеозброєнні! З Крістіаном Тілеманном («Караяном нашого часу») записала на Deutsche Grammophon віденську постановку «Персня Нібелунга». Тілеманн строгий на репетиціях, але уважний і привітний під час вистави. Сейжі Озава диригує все напам’ять! І він завжди разом з тобою! З Оксаною Линів мене пов’язують чудові спогади про фестиваль LvivMozArt у Львові, про її неймовірну енергетику, чіткі рухи, до того ж – відчуття впевненості. На неї чекає непересічна кар’єра.

Ігор Кушплер і Зоряна Кушплер у ролі Графа Орловського. Credits: Wiener Staatsoper / Michael Pöhn

– Не тільки мене захоплює твоє відчуття стилю. Як природний артистизм, вишуканість, уміння стильно виглядати впливають на оперні персонажі? Твої героїні – частина тебе самої чи ти зберігаєш певну дистанцію?

– Залежить від ролі… В образі Кармен і Даліли не відхожу від себе самої. А от Маделон в «Андреа Шенье» або Фріка у «Золоті Рейна» – контрастні характери. Усі мої героїні – сильні особистості. У репертуарі мецо-сопрано немає слабких типажів.

Маделон в опері “Андре Шеньє”. Credits: Wiener Staatsoper / Michael Pöhn

– Мене вразив образ Маделон з опери Джордано «Андреа Шеньє». Одна річ – представляти головного персонажа, постійно бути на сцені, утримувати увагу публіки «на пульсі» і отримати під кінець найбільше оплесків, а інша – виконати малу роль так, щоб запам’яталася. Це велика майстерність. Голлівудська премія «Оскар» навіть відзначає лауреатів за ролі другого плану. Маделон співає лише одну арію. Чим для тебе важливий цей моторошний образ старої, сліпої бабці, яка прощається зі своїм останнім онуком?

– Знадобився цілий місяць, щоб я могла співати арію Маделон. На репетиціях мене душили сльози. Разом зі мною плакала піаністка. Роль жінки, яка віддає останню дитину на війну, для мене – Реквієм матерів, що втратили дітей. Це сльози за долею моїх дідусів і бабусь, зруйнованих сімей у часи розкуркулення і війн. Коли я виконую цю партію, за мною плаче весь хор. Після вистави до мене підходили співаки і дякували за емоції.

– Надійним тилом сім’ї Кушплерів були бабця і дідусь. Коли я згадую пані Тасю й Івана Петровича, переді мною завжди виникає ідеальна картина сімейного затишку: пані Тася творить вишиванку для Ади Іванівни, Іван Петрович розпалює вогонь у кахельній печі… Чим би ти хотіла поділитися з ними, якщо би знала, що вони тебе почують?

Магдалена в опері «Нюрнберзькі майстерзінгери» Ріхарда Вагнера. Credits: Wiener Staatsoper / Michael Pöhn

– Я б хотіла їх обійняти і подякувати за любов… Вони були надзвичайно віддані сім’ї, моїм батькам і нам з Оленкою. Бабуся прекрасно вишивала. Я бережу й одягаю її вишиванки з великою любов’ю! Відчуваю досі тепло і мудрість моєї бабусі. Дідусь теж любив нас понад усе! Стільки уваги та любові годі й уявити.

– Спів для тебе – діалог із рідними, який веде вірними життєвими стежками. Спілкуючись через пісні з батьком, з любов’ю до мами, ти знайшла своє кохання. Нещодавно сімейство Кушплер-Брон відкрило у Відні музичний салон, у якому перші музичні враження чує ваш син Марк. Пам’ятаю, як Пласідо Домінго, почувши його потужний голос, провістив: «Буде тенором»! Ти згодна зі знаменитим колегою?

– Любов – це є мудрість. Із досвідом приходить усвідомлення, що головне. Я і мій чоловік – сильні особистості. Професійна зайнятість іде нам на користь. А Пласідо дійсно так казав, коли моєму Маркусику було 6 місяців, на що я відповіла: «Якщо мій син співатиме як ти, нехай Господь благословить його на цю професію!»

Розмову вела Аделіна ЄФІМЕНКО

На головному фото: Опера «Нюрнберзькі майстерзінгери». Credits: Wiener Staatsoper / Michael Pöhn

Share Button