28 вересня у Національній опері України відбувся пресбрифінг із нагоди 100-річчя Льва Венедиктова – одного з найвидатніших представників сучасної української культури, Героя України, народного артиста України, диригента, педагога, свого часу директора та головного хормейстера Національної опери України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка
У заході взяли участь:
Петро Чуприна – генеральний директор-художній керівник Національної опери України, народний артист України, дійсний член, академік-секретар відділення музичного мистецтва Національної академії мистецтв України;
Анатолій Солов’яненко – художній керівник Національної опери України, народний артист України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка;
Віктор Степурко – лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, професор, в.о. голови Правління Київської організації Національної спілки композиторів України, заслужений діяч мистецтв України, випускник класу Льва Венедиктова;
Наталія Кречко – доцентка, керівниця академічного хору студентів «ANIMA», заслужена артистка України, випускниця класу Льва Венедиктова;
Олександр Лось – артист Національної заслуженої академічної капели України «ДУМКА», викладач кафедри хорового диригування НМАУ імені Петра Чайковського, заслужений артист України, випускник класу Льва Венедиктова;
Володимир Шейко – художній керівник Заслуженого академічного симфонічного оркестру Українського радіо, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, народний артист України, професор, випускник класу Льва Венедиктова;
Микола Лисенко – нащадок славетного роду Лисенків, диригент Київського муніципального оркестру, заслужений діяч мистецтв України, випускник класу Льва Венедиктова;
Олександр Тарасенко – хормейстер Національної опери України, заслужений діяч мистецтв України.
Також відбувся огляд фотовиставки, присвяченої Льву Венедиктову.
Лев Венедиктов (6 жовтня 1924 – 10 грудня 2017) – нагадаємо, Герой України, народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, комодор ордена «Зірка Солідарності» Італійської Республіки, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, кавалер орденів «За заслуги» ІІІ ступеня та Князя Ярослава Мудрого V, ІV та III ступенів, Почесний громадянин міста Києва, диригент, педагог, директор і головний хормейстер Національної опери України.
Він народився в родині диригента й церковного регента, автора низки світських і церковних творів Миколи Яковича Венедиктова. Дуже рано стало очевидним, що син піде шляхом батька. У сім’ї панувала музика, якій Лев Миколайович присвятив усе довге продуктивне творче життя: в 6 років почав навчатися у музичній школі, потім на хормейстерському відділенні Борисоглібського музичного училища.
Подальші плани змінила війна, дорогами якої Лев Венедиктов пройшов з 17 років у складі військового ансамблю, котрому загалом віддав 13 років життя. Упродовж них він закінчив Київську консерваторію у класі, а потім і в аспірантурі у видатних хорових диригентів Григорія Верьовки та Елеонори Скрипчинської.
З консерваторією надалі буде щільно пов’язана його діяльність: півстоліття, від 1959-го, Лев Венедиктов навчав студентів майстерності хорового диригування. Школа Венедиктова – це понад 120 першокласних митців, які нині працюють у найкращих театрах і колективах України й світу.
Видається, не було таких напрямів, де б не розкрився творчий потенціал Льва Миколайовича. Але передусім його ім’я назавжди асоціюватиметься з хором Національної опери України імені Тараса Шевченка, якому віддав 60 років творчої активності (з 1954 до 2014) і котрий під його керівництвом сформувався у яскравий мистецький колектив, знаний далеко за межами України.
Європейська музична критика визнала його одним із кращих оперних хорів світу. Це засвідчують численні захоплені рецензії на гастролі київської опери у театрах і на майданчиках престижних міжнародних фестивалів у Франції, Австрії, Німеччині, Швейцарії, Голландії, Бразилії…
Лев Венедиктов як хормейстер не лише представляв київську оперу за кордоном, а й брав участь у постановках оперних театрів Ніцци, Загреба, Варшави. Хори, керовані Львом Венедиктовим на київській сцені в операх «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка, «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського, «Золотий обруч» Бориса Лятошинського, «Мойсей» Мирослава Скорика, «Аїда», «Набукко», «Макбет», «Травіата», «Бал-маскарад» Джузеппе Верді, «Турандот» Джакомо Пуччині, «Кармен» Жоржа Бізе, «Джоконда» Амількаре Понкієллі, «Фауст», «Ромео і Джульєтта» Шарля Гуно та багатьох інших виставах, позначалися не тільки довершеністю звуковедення, а й монументальністю, динамічністю, глибиною проникнення в авторський задум композитора.
Лев Венедиктов завжди бачив хор самодостатнім колективом, який може вирішувати найскладніші творчі проєкти. Не випадково в його репертуарі чимало творів кантатно-ораторіального жанру.
Під його керівництвом створено низку акапельних хорових програм, зокрема, української духовної музики ХVIII–ХХ століть: Артемія Веделя, Максима Березовського, Дмитра Бортнянського, Миколи Лисенка, Кирила Стеценка. У виконанні колективу під потужною рукою Маестро звучали такі визначні твори світової музичної класики, як «Реквієм», «Три духовні п’єси» Джузеппе Верді, ІХ симфонія Людвіга ван Бетховена, а також хорові перлини українських композиторів ХХ століття: «Хустина» Левка Ревуцького, «Київські фрески» Івана Карабиця.
Лев Венедиктов незримо для глядача був присутній на кожній оперній виставі театру впродовж шести десятиліть, був душею і совістю величезного колективу, знаковою особистістю Національної опери України й усього українського культурного простору.
Прем’єру опери «Трубадур», яку заплановано на 18 і 20 жовтня, Національна опера України не випадково присвячує ювілею Маестро Венедиктова. Виконавський еталон утілення хорових сцен опер саме Джузеппе Верді формувався у Льва Миколайовича завдяки осягненню особливостей засобів музичної виразності – темпоритму, штрихів, динамічного нюансування, що відіграють важливе значення у відтворенні «життєвості» вердіївських персонажів, утіленні психологічної правдивості драматичних колізій.
Вагому роль у цьому мав його досвід роботи асистентом диригента Веніаміна Тольби при постановці опери «Трубадур» у 1964 році. Лев Миколайович мав змогу професійно осягнути всі етапи репетиційно-постановочної роботи: від перших співанок солістів до формування цілісного музично-сценічного виконавського ансамблю. Надалі він закріпив і розвинув набутий досвід власною багаторічною диригентською практикою.
За матеріалами пресрелізу
Фото надані пресслужбою Національної опери України
