“Співає Хор Галини Горбатенко”. Зараз достатньо сказати цю фразу — і будь-якому шанувальнику сучасного українського хорового мистецтва стане зрозуміло про який саме колектив ідеться. Більше того, усі знатимуть, що мова — про якість виконавства найвищого класу
Жіночий хор Київського інституту музики імені Рейнгольда Глієра був створений у середині 1980-х років. Тоді навчальний заклад звався Київським вищим музичним училищем імені Рейнгольда Глієра.
1985-го до керівництва хору з учнів диригентсько-хорового відділення училища запросили талановитого хормейстера, заслуженого діяча мистецтв України Галину Горбатенко. Спочатку хор існував як мішаний, але кількість хлопців була мізерною, — таким тоді був контингент студентів. Попри це, уже через рік колектив завоював призове місце серед хорів навчальних закладів України.
Потім хлопців лишилося дев’ять проти 57 дівчат, утримувати темброво-звуковий баланс стало просто неможливо, і керівник абсолютно слушно поставила питання про зміну формату колективу на суто жіночий. Так у 1986-му народився цей непересічний хор.
Уже 1987 року студентський колектив спромігся дати концерт на два відділи у Національній філармонії України, тобто сформувався як повноцінна концертна одиниця. І відтоді він не зходить з олімпу хорового мистецтва держави.
Наразі у хорі налічується близько тридцяти співачок. Але не слід забувати, що колектив представляє навчальний заклад, у якому неминуча щорічна ротація кадрів! Утім при абсолютній залежності від навчального процесу хор ось уже впродовж тридцяти років незмінно утримує найвищу планку виконавсько-художнього рівня.
Він є лауреатом чотирнадцяти міжнародних хорових фестивалів, серед яких — форуми найвищої категорії хорового фестивального руху: Дебрецен (Угорщина), Марктобердорф, Вайнхайм, Аахен (Німеччина), Толоса (Іспанія), Москва (Росія), Везон ля Ромен, Тур (Франція) та інші. Колектив відвідав із гастролями чимало країн Західної Європи (Польща, Іспанія, Португалія, Угорщина, Німеччина, Нідерланди, Ісландія, Росія, Франція, Болгарія, Естонія), до того ж деякі, зокрема, Іспанію, Німеччину, Францію — по кілька разів. Додамо: щоразу молоді артисти роблять це за власний рахунок, адже жодного спонсора не мають.
І керівникові Галині Горбатенко доводиться докладати чималих зусиль, аби першокурсники, серед яких не проводиться ніякого спеціального відбору, — залучаються усі, кого направляє до хору учбова частина інституту, незалежно від голосових можливостей і рівня попередньої підготовки, — чимшвидше засвоїли доволі складний репертуар. Причому останнім часом, ніде правди діти, контингент абітурієнтів, на жаль, слабшає. А виконавська форма колективу при тому — лише покращується. Одне слово — бренд Галини Горбатенко! “Якщо я відчую щонайменшу деградацію, — одразу піду”, — говорить вона. І, мабуть, у такому перфекціонізмі й полягає, серед іншого, запорука її успіху.
Репертуар хору дуже широкий. Мисткиня прагне познайомити своїх юних артистів, котрі насамперед є іще учнями, із творами різних стилів і жанрів: від епохи Відродження до сучасності. Водночас її принципова позиція — популяризація насамперед української музики.
“За що люблю наших українських композиторів, — розповідає Галина Луківна, — особливо школи Бориса Лятошинського, що вони наздогнали, а за деякими параметрами й перегнали Європу. Мені дивно, чому про це ніхто не пише! У нас є також геніальний Ревуцький. Завдяки їм ми отримали абсолютно нове інтонування, котре випередило сучасність років на 70.
До слова, отримавши 2014 року Гран-прі у Толосі в Іспанії, ми мусили 2015-го їхати на вирішальний конкурс Європи. Бо система європейських елітних хорових конкурсів влаштована так, що переможці п’яти основних змагань потім повинні брати участь в основному кубку континенту.
І от мені, як запевняли, із найдоброзичливіших міркувань, пропонували співати побільше європейської сучасної музики за рахунок національної. Я відповіла, що ніколи цього не зроблю! Я згодна відмовитися від Гран-прі Європи назавжди, але скорочувати український сегмент музики не буду ні за що! Я зроблю усе, аби наша музика звучала у тому обсязі, як я того хочу”.
Слід зазначити, що українські автори вважають за честь співпрацювати з Галиною Горбатенко та її хором. Багато хто пише твори, спеціально розраховані на цих виконавців, а серед них — такі майстри хорового жанру, як Леся Дичко, Віктор Степурко, Ганна Гаврилець, Юрій Іщенко, Олександр Яковчук, Ірина Алексійчук та інші. Траплялося, хормейстерові доводилося вносити й певні корективи у композиції, й автори завжди уважно дослухалися до її порад. Мені пощастило одній із перших з-поміж музикознавців тримати в руках щойно, 2016 року випущене фундаментальне нотне видання, укладене винятково з творів, присвячених хору Галини Горбатенко або їй самій.
Нині Жіночий хор Київського інституту музики імені Рейнгольда Глієра відзначає 30-літній ювілей! І це свято не тільки сьогоднішніх юних співачок та їхнього видатного керівника, а й усіх численних випускниць славетного навчального закладу, котрі за ці роки пройшли через хор і зараз успішно працюють на музичній ниві по всій Україні й навіть за кордоном. Це також велике свято для широкої музичної громадськості держави й світу.
Ювілейні урочистості колектив зустрічатиме, як і належить артистам, на сцені. 14 квітня у Колонному залі імені Миколи Лисенка Національної філармонії України відбудеться великий концерт. У ньому, окрім теперішнього складу хору, візьмуть участь вихованці Галини Горбатенко різних років, а також Національний камерний ансамбль “Київські солісти” та інші музиканти. Звучатимуть зарубіжна класика, музика ХХ—ХХІ століть і, звичайно, чудові твори, у тому числі й прем’єри, сучасних українських композиторів.
Ольга ГОЛИНСЬКА
Фото Юрія Шкоди і надані Хором Галини Горбатенко
