Глухів невелике, але відоме місто в історії нашої держави. У кожного освіченого українця штампи «колиска хорової музики», «перша співацька школа», «гетьманська столиця», «література канцеляристів», «Мазепа» викликають асоціацію з цим містом. Зараз же його єдиним епітетом є «місто на кордоні». Маленьке уточнення – на кордоні з Росією
Здавалось, про повноцінне життя в місті не може бути й мови, як і про освіту та мистецтво. Проте, є про що сказати, і це варто озвучувати. Адже в непростих умовах Глухів Сумської області залишається українським містом, яке продовжує підтверджувати своє історичне звання музичної столиці, а Глухівська школа мистецтв ім. Максима Березовського гідно тримає традиції славнозвісної співацької школи.
З 22 лютого Глухів опинився в локальній пастці: мости до Києва підірвані, а трасою йшли бої, дорога до обласного центру окупована. Ніхто не мав алгоритму дій. У місті панувала пригніченість, безвихідь, мешканці були на межі нервового зриву. Біля магазинів формувались величезні черги за залишками продуктів, які швидко розбирались, а нові не завозились. До банків готівку взагалі відмовились привозити, бо боялись, що Глухів може стати російським. І в той же час у магазинах не можна було розрахуватись карткою. Тоді систематичні вибухи поблизу міста ще не стали стандартною ситуацією і люди тільки вчились жити та працювати під гучний акомпанемент, до якого згодом додадуться торохтіння гусениць танків по асфальту, залпи градів, польоти дронів та ракет, істеричне виття сирен. Здавалось, така патова ситуація буде продовжуватись безкінечність. І люди стали пристосовуватись до неї.
Глухівська школа мистецтв навесні 2022 року стала своєрідним центром психологічної підтримки для містян. Заклад організовував різні арт-терапевтичні заходи: майстер-класи та активності для підбадьорення глухівчан. Протягом місяця до Великодня було проведено майстер-класи з писанкарства, заняття з хорового співу та день відкритих дверей за участю партнерів школи, коли будь-яка людина могла прийти до школи і отримати безкоштовний урок з гри на музичному інструменті, співу, танцю, малювання, заняття зі стрейчингу та практику в англійському speaking club. Ці заходи відвідало понад 600 мешканців та гостей міста.
Через два тижні вимушених канікул викладачі та учні Глухівської школи мистецтв почали поступово відновлювати навчання: працювали хто як міг. Офіційно – це була дистанційна форма навчання, а неофіційно – займалися вдома у викладачів або викладачі ходили до учнів, не зважаючи на сирени. Колектив закладу розумів, що процес не можна переривати, й учителі намагались дати найвищу можливу якість у тих умовах. Коли звільнили Суми і Київ, шлях до Європи став відкритим, і багато глухівчан цим скористалось. З 410 учнів в школі залишилось 285.
Найбільшим страхом для викладачів була втрата контингенту: вони дуже переживали, що діти не повернуться до школи з-за кордону. Наступила осінь 2022. року. Для того, щоб мати можливість працювати хоча б у змішаному форматі, спочатку силами техперсоналу, а потім коштом міської ради було облаштовано примітивне укриття у підвалі закладу. І учні почали повертатися до нормального навчання. Звичайно, якщо можна назвати нормальними ситуації, коли заняття постійно перериваються тривогами і доводиться вчитись у підвалі або відпрацьовувати уроки у вихідні, коли під час блекаутів займались під світло ліхтариків мобільних телефонів і ще й концерти проводили, коли учень телефонує і питає у викладача: «Там щось бахкає на вулиці, так мені йти на спеціальність?», коли викладач перед виходом на роботу дає настанову своїм дітям: «Якщо буде гучно, йди до льоху» … Таких «коли» безліч.
І так трапилось, що Глухівська школа мистецтв у місті стала майже єдиним місцем, де діти можуть спілкуватись один з одним наживо. Саме тому зараз школа знову має повний контингент учнів, а на деякі спеціальності навіть утворилась черга. Дехто повернувся з-за кордону, але переважно – це нові діти. Знову актуальними стали колективні форми музикування. У школі сформувалось багато ансамблів – хореографічні, камерний, струнно-смичковий, дитячий оркестр народних інструментів, вокальні ансамблі малих та великих форм. Учні відділу образотворчого мистецтва крім індивідуальних робіт створюють колективні: розписи арт об’єктів у місті, міські виставки.
У таких складних умовах – десять кілометрів від ворожого сусіда, постійні сирени, адже в Сумській області їх найбільше, часті обстріли прилеглих територій міста, на які навіть не оголошується тривога – Глухівська школа мистецтв ім. Максима Березовського продовжує освітній процес. Кожен викладач закладу розуміє найважливіше завдання сьогодення: вони не мають права занижувати «планку», тому що у нас війна, і не можуть чекати, поки вона закінчиться, щоб дати учням знання, бо дітям треба розвиватись тут і зараз. У цих дітей може бути щасливе майбутнє в нашій країні. І це є на часі.
Анна МИРОНЕНКО,
директор Глухівської школи мистецтв ім.Максима Березовського
Фото надані авторкою
