Військовий стан, безліч інших суспільних викликів із ним пов’язаних, зокрема й психологічна пригніченість людей, висувають на авансцену суспільного життя низку актуальних питань до організації різних форм мистецької освіти. Адже саме вона залишається тим чинником, що забезпечує більш-менш ефективне функціонування мережі концертних, видовищних установ та окремих виконавців, тобто продовжує підтримувати відповідний рівень запитів і духовних потреб населення.
Це важливо ще й тому, що саме мережа початкової та середньої спеціальної освіти стає важливим сегментом й профорієнтаційної діяльності, тобто пошуку власного «я» в житті кожною молодою особою. Інакше кажучи, формує покоління майбутньої (у даному випадку) мистецької інтелігенції, здатної якісно позиціонувати себе і країну на культурній арені, будучи самодостатньою в принципі.
У цьому плані об’єктивна зміна керівництва в Рівненському музичному фаховому коледжі Рівненського державного гуманітарного університету виявилася ефективною, стимулювавши подальше зростання його кадрового корпусу і приток студентської молоді, яка вбачає у пропонованій навчальним закладом музичній освіті можливість активно самореалізуватися.
Не переповідаючи основні постулати директора коледжу Геннадія Фіськова, його організаційно-культурні здобутки, які добре відомі усім зацікавленим сторонам, наголошу на єдиному кредо: «Професійний керівник – це фахівець, що постійно знаходиться на сцені чи авансцені, тобто доводить свої уміння та основні параметри професії власною творчістю й організаційно-культурною діяльністю, весь час змінюючи підходи до цього процесу».
І саме цей аргумент є непереборним у будь-яких ситуаціях, позаяк демонструє невпинне самовдосконалення. Залучаючи до цього всіх охочих навчатися, людина відповідним чином формує потужне культурне середовище, тобто те інформаційне поле, що здатне творити неймовірне – стимулювати потребу регулярно працювати над собою, отримуючи від цього насолоду. Відтак пошук і просування нової ідеї мистецької освіти в соціальний простір, розробка пропозицій стосовно її основних параметрів, врахування міжнародного виконавського досвіду, долучення до цього зацікавлених осіб, а головне – широка концертна практика, де всі теоретичні настанови активно реалізуються, і є головними напрямами управлінської стратегії нашого героя.
Тож, попри вкрай несприятливу ситуацію для творчості й гастрольної діяльності зокрема, на яку помітно впливає війна та період відпусток і канікул, 7–8 липня відбулася чергова концертна поїздка симфонічного оркестру Рівненського музичного коледжу до Коломиї Івано-Франківської області. Там молоді музиканти мали добру нагоду продемонструвати власні здобутки перед новою для них аудиторією, а також ознайомитися з культурною інфраструктурою цього оригінального західноукраїнського містечка, відомого наявністю цікавих зразків народної говірки та художньої творчості.
Коломийський фаховий педагогічний коледж – тому підтвердження. Помітно розширили рівненські оркестранти й власний слуховий досвід, спілкуючись із місцевими музикантами, котрі, як відомо, є чи не найоригінальнішою візитівкою західноукраїнських художніх характеристик. Хоча музика, як і мистецтво загалом, стає усе більше важливою формою культурної дипломатії, розширюючи й межі позиціонування України.
Утім цікавою виявилася сама ідея гастрольної поїздки. Її стимулював військовослужбовець, головний сержант 77 батальйону 102 Окремої бригади Михайло Вовк, презентувавши публіці власний вокальний альбом «Народжений війною», створений ним за понад два роки участі у безпосередніх воєнних діях на Сході України. Згадані вище коломийські виконавці, зокрема рок-гурт «Моtorola» і співачка Жанна Романюк, а також рівненські артисти допомогли йому в цьому.
До речі, Михайло – автор гімну свого батальйону, і слухачі, які зібралися 7 липня в коломийському Палаці культури і мистецтв «Народний дім» на концерті, вперше почули його… Майже 100 тисяч гривень, зібраних від аукціону, проведеного під час імпрези, були передані на потреби військового підрозділу, який Михайло мав честь представляти.
Підсумовуючи результати цієї, поза сумнівом, важливої події, потрібно віддати належне керівникові оркестру та директору Рівненського музичного коледжу – заслуженому діячу мистецтв України Геннадію Фіськову. Маючи якісну фахову освіту та неабиякі організаційні здібності, він перетворює цей навчальний заклад на специфічний мистецький центр. Адже і симфонічний колектив «Вrevis», очолюваний ним уже майже 20 років при МПК «Текстильник» у Рівному, також поповнюється випускниками цього закладу, не кажучи вже про Львівську, Одеську та Київську національні музичні академії, що стають осередками здобуття більш високих професійних компетенцій вихованців коледжу.
Репертуар симфонічного оркестру становлять переважно власні транскрипції диригента, розраховані під наявний студентський склад та інструментарій, які постійно розширюються. До нього поступово додаються все нові зразки світової музичної спадщини. А це дозволяє молоді постійно збагачувати світовий і виконавський досвід, підвищувати загальнокультурний рівень. Робота з таким якісним музичним матеріалом здатна захопити й перетворити освітній простір на цікавий експериментальний майданчик, де кожен може знайти себе, відповідно до уподобань і здібностей.
Директор навчального закладу в статусі художнього керівника майже професійного музичного інструментального колективу («Вrevis»), – це чи не найліпше підтвердження змін у сучасній мистецькій освіті, її перспективі та подальшій ролі чи тенденції до зміни ситуації на краще. Дуже шкода, що іноді з різних боків доносяться чутки, ніби заклади середньої спеціальної професійної освіти (фахові коледжі), зокрема й у галузі культури, планується поступово згорнути як неперспективні. Гадаю, причина цього – лише в безперспективності деяких їхніх керівників і відсутність належної системи атестації кадрів по всій управлінській вертикалі!
Адже художня творчість – у певному сенсі панацея від асоціальних вчинків. Це – якісний і духовно насичений вільний час, комфортне культурне середовище міста, здатне перетворити його на важливий соціально-психологічний адаптаційний осередок у час війни. А відтак – і переконливий аргумент на користь правильності класичного вислову: «Мистецтво врятує світ»!
Тому експеримент у будь-якій сфері, в тому числі й освітній (підтверджую це, провівши з колективом Рівненського фахового музичного коледжу та його керівником чимало часу), має починатися з пошуку яскравого лідера, здатного постійно продукувати нові ідеї, перетворити справу, якою він займається, у хобі. Останнє й сформує той алгоритм, що надасть кожному, хто до того причетний, можливість формувати відповідні пропозиції та бути залученим до цього процесу.
Тільки цьому лідеру не потрібно заважати! Він сам, зважаючи на своє покликання, тобто максимально професійний підхід до власної діяльності, помножені на фахові компетенції і відчуття нового, перетворить навколишнє середовище у поле суцільного творчого експерименту: знайде кошти, виконавців, – належних за стилем мислення осіб, здатних відповісти на його запит. Адже творчість, як відомо, – цей той сегмент, що залишається з людиною назавжди, коли вона хоча б чогось досягла самостійно.
Організаційно-фінансові зусилля, котрі розгортає останнім часом Геннадій Фіськов, спрямовано не лише на повернення закладу минулої слави центру виховання професійних виконавців, а й відновлення ролі коледжу в організації культурного життя міста. Якісні інструментально-хорові чи вокальні програми концертних або навчальних презентацій – це спроба поглиблення слухового досвіду учасників і відвідувачів, наближення їх до перлин світової художньої спадщини через надзвичайно важливий сегмент її опанування – професійну мистецьку освіту.
У цьому, мабуть, і полягає, євроцентричний (чи, використовуючи більш точну в даному випадку вітчизняну термінологію, – раціональний?!) чинник організації суспільної практики в Україні. Проте як ми ним скористаємося, залежить виключно від нас самих!
А поки що художній колектив на чолі з керівником навчального закладу, попри сезон відпусток і війну, готується до чергової імпрези – у жовтні відзначатиметься 20-ти річний ювілей оркестру «Вrevis»!.. Адже справжня професіональна діяльність, яку б форму вона не мала: бізнес, наука, спорт, інструментальне виконавство чи творчість загалом, – не припиняється, попри будь-які життєві катаклізми!
Сергій ВИТКАЛОВ
Фото надані автором
