Концерт Полтавського симфонічного оркестру на XXVII Міжнародному фестивалі «Київ Музик Фест-2016»
Полтавський симфонічний оркестр після успіху на минулому «Київ Музик Фесті-2015», що є одним із найпрестижніших міжнародних музичних фестивалів України, цьогоріч знову був запрошений до столиці України. Музичне свято тривало дев’ять днів і щодня різні виконавські колективи презентували твори численних авторів, як українських, так і зарубіжних, – відбувалося по кілька концертів.
Приємно, що й цього разу виступ колективу під орудою народного артиста України Віталія Скакуна залишив яскраві враження своїм професіоналізмом, а презентовані музикантами твори сучасних українських авторів викликали гарячі оплески.
Програма концерту складалася з творів композиторів із Криму, Луганська, Львова і центру України – Полтави, тому мала також громадянський підтекст – об’єднання країни творчими доробками, що розцвітилися різнобарв’ям, потужними творчими імпульсами з різних куточків, які почули і високо оцінили слухачі.
Своєрідним духовним прологом музичної імпрези став Концерт для фортепіано з оркестром № 3 «Ave, Maria!» кримськотатарського композитора Алемдара Караманова, який тепер вважається класиком. У ньому – занурення у молитву, найтонші медитації, що їх зуміла передати солістка Тетяна Франчук (фортепіано), а оркестр був із нею, як єдине ціле. Твір – широко відомий, відзначений Національною премією України імені Тараса Шевченка, тому приємно, що виконавське прочитання концерту полтавськими музикантами було переконливим.
Наступною у концерті стала прем’єра Симфонії № 4 «Українська – трагічно-тріумфальна (Біль, Надія і Віра)» композитора з Полтави Тамари Оскоменко-Парулави. Тема твору – сучасні події в Україні, що подані крізь призму авторської музичної інтонації. Для більш точної «адреси» того, де відбуваються події, композитор використовує короткі цитати або алюзії (натяки на цитати) народних пісень, а також гімни. Наскрізною темою проходить авторська лейттема «болю».
Драматургія твору розкривається у чотирьох частинах. Перша – Grave – Пролог, важкий шлях України від козацтва до теперішніх подій, де мрію українців буквально зупинили. Друга частина – Vivo marcato – «Скерцо зла» – драматичні, а потім і трагічні події Майдану 2013–2014 років. Третя частина – Largo – оплакування і долі України (народна пісня «Зажурилась Україна, що ніде прожити»), і загиблих на Майдані. Четверта частина – Vivo marcato – Токата – початок воєнних подій. У процесі розвитку з’являється тема народної пісні «Через поле, через ліс ластівка летіла», яка символізує могутні народні сили, що піднялися на боротьбу за Україну. У коді – авторська цитата хорового твору «Любіть Україну, як сонце, любіть» на слова Володимира Сосюри, як заклик і оптимістичний висновок симфонії, що стверджує непереможну силу народів держави, які об’єдналися в боротьбі за рідну країну, і тому їхні мрії – здійсняться.
Твір знайшов гарячий відгук у слухачів, «зачепив за живе» кожного із присутніх у залі.
Друге відділення розпочав яскравий, національно забарвлений Концерт для оркестру «Намисто міст Криму» Мерзіє Халітової, що передає враження від краси місць півострова, у кожного з яких – своя «біографія», архітектура, ландшафт. Виконувалися дві частини концерту. І – «Бахчисарай. Ханський палац» – тут композиторка занурила слухача у минулі ХVІ–ХVІІІ століття, передавши різнобарвною тембровою палітрою атмосферу того часу. ІV частина – «Сімферополь» побудована на ритмах популярного національного танцю кримських татар «Хайтарма», дуже динамічного, незвичного за розміром – 7/8, і прозвучала ця музика темпераментно, захопивши своїми вигадливими візерунками весь зал.
Слухачі щиро подякували авторові й музикантам за можливість ближче познайомитися зі своєрідною музичною культурою кримськотатарського народу. За цей твір композитор Мерзіє Халітова була відзначена премією імені Миколи Лисенка.
Наступна світова прем’єра – Симфонічна сюїта «Давньокиївські фрески» композитора з Луганська Андрія Сташевського. Майстерне оркестрування допомогло слухачеві «пройтися» старовинними вулицями Києва, «розгледіти» розписи храмів, «побувати» серед воїнів того часу, відчути дух старовини.
І знову – гарячі оплески авторові й музикантам, радість від спілкування із її величністю – Музикою.
Концерт продовжила оркестрова мініатюра із музики до телефільму «Дороги Гоголя» полтавського композитора-пісняра Олексія Чухрая. Вона прозвучала національно забарвлено, швидко знайшла шлях до слухача своїми мелодичними інтонаціями.
Фінальним акордом потужної музичної імпрези Полтавського симфонічного оркестру став твір видатного сучасного українського композитора Мирослава Скорика – Концерт для скрипки з оркестром № 2. Соліст Антон Скакун спеціально приїхав задля його виконання в Україну із Бельгії. Як відзначив після концерту автор музики Мирослав Скорик, звучання твору було переконливим за темпераментом, своєрідним за прочитанням.
Світлий і пантеїстичний Скрипковий концерт № 2 Мирослава Скорика яскраво завершив музичне свято, яке створили музиканти Полтавського симфонічного оркестру та їхній Маестро Віталій Скакун. І за це їм – велика подяка. А вигуки «браво» в залі після кожного твору підтвердили назву концерту, що дали йому організатори фестивалю.
На концерті були присутні керівники з управління культури Полтавської облдержадміністрації: начальник – Геннадій Фасій і його заступниця – Валентина Вождаєнко, які фінансово підтримали цей проект. Вони переконалися у великому успіхові музикантів і виконуваних ними авторських творів сучасних композиторів.
Велика подяка також оргкомітетові «Київ Музик Фесту» за допомогу в організації концерту. Адже прийняти чисельний колектив музикантів завжди складно.
Музична «Імпреза № 2 bis» Полтавського симфонічного оркестру запам’яталася і слухачам, і авторам музики, і музикантам, що її виконували, як яскраве музичне свято. На тому й стоїмо.
Тамара ПАРУЛАВА
Фото надані авторкою статті
