«Київ Музик Фест-2017» і Musica humana [?]

Усе та нічого обіцяла програма шостого дня «Київ Музик Фесту-2017». 5 жовтня, Великий зал Національної музичної академії України імені Петра Чайковського, проект польського «Laptop-ensemble» під назвою «Imaginary Landscape» для трьох комп’ютерів

«Laptop-ensemble» – електроакустичне тріо з Польщі у складі: Станіслав Круповіч, Марчин Бортновскі, Марчин Рупочинскі. Станіслав Крупович – керівник комп’ютерної студії Музичної академії Вроцлава, де також працюють Марчин Бортновскі та Марчин Рупочинскі. «Форма медитації, добре відома в Східній православній церкві»; «…ніщо може передувати чомусь, усе може щось наслідувати, і немає нічого, що не може співіснувати з чимось іншим»; «…спроба точного декодування оригінального грецького тексту»; поезія Т. Еліота й питання часу, – основні ідеї композиторських творів, із якими знайомила програмка заходу.

Ніби все зрозуміло. Проте, що ми очікуємо почути на концерті? Які саме звучання становлять фонічний ареал «Imaginary Landscapes»? Ми не знаємо. Нічого не знаємо!

Тріо комп’ютерів на сцені. Тріо універсальних пристроїв із безмежним доступом до звукового універсуму. Де межа їхніх можливостей? Ambient, електроакустика, EDM…

Musica humana звикає до генерованого саунду – цього безкінечного звукового макрокосму, а різноманітні семплери, осцилятори, секвенсори та міді-контролери співпрацюють із людським розумом, відкриваючи невимірні перспективи та автоматизуючи операційну складову музичного звучання (автогенерація, автогармонізація, врешті-решт роботизація). Musica humana потрапляє у нове середовище: еру початку третього тисячоліття де комп’ютери й різноманітні гаджети, – ці дивні творіння Homo Ludens, захоплюють усе більший навколишній простір.

Яке місце посяде Мusica humana у цьому інформаційному соціумі? Якою повинна бути ця музика у світі, що поспішає і ніколи не спить, – у світі «телевізійних кімнат»? Які ідеї мають стояти за цією музикою? І як звичайному слухачеві не розгубитися у музично-інформаційному вихорі. Що залишається пересічному слухачеві?

5 жовтня, Великий зал імені Героя України Василя Сліпака НМАУ імені Петра Чайковського. На сцені тріо комп’ютерів. Слухачі знаходяться між чотирма колонками, у самому центрі звучання. Адже головною складовою «Imaginary Landscape» є звук – абсолютно вільний «живий», що переміщується у фізичному просторі за рахунок гри з панорамуванням.

Музична практика до ХХ століття – історія фіксації звука, ототожнення його акустичних властивостей із графічними символами, з яких складається музичний текст. ХХ–ХХІ сторіччя осягнули всі щедроти акустичного звука і звернулися до його першооснов. Саме тому ми не знаємо чого чекати від комп’ютерного тріо, губимось у лабіринті під назвою «Imaginary Landscape» – конгломераті шумових та акустичних звукових елементів.

Першій твір «Hesychia-reflection» (2017) Марчина Рупочинскі відтворює молитовну рефлексію ісихазму: жіночий голос пошепки промовляє сакрально-потаємну молитву, яку ледь чутно крізь акустично-шумові сплави.

Друга композиція «Thus Spake Bosch» (1985) Станіслава Круповіча темброво більш насичена: поряд із шумом поєднувалися звучання перкусії, тембри арфи, органа, флейти і клавесина.

Стрижнем форми третього твору «Dcoding John» (2009) Марчина Рупочинскі був «голос» датчика коду Морзе у поєднанні з шепотінням Євангелія від Йоанна.

Найбільш абстрактними виявилися «Чотири квартети» за поезією Томаса Еліота (2009) Марчина Бортновскі, в основі композиції якого – шумові та перкусійні звучання.

Кожна з композицій приваблива. Особливо «Hesychia-reflection», де застиглі звучання «струнних» народжуються із міксту конкретних і шумових саундів. Стрижнем твору є quasi-молитва, що підводить до ніжного, комплементарного багатоголосся струнних, – своєрідного знаку спокою, тиші, емоційного просвітлення у континуальній палітрі опусу. Напевне в цьому й полягає суть ісихії – заспокоєння через внутрішню молитву, відчуття гармонії із самим собою.

Шостий вечір «Київ Музик Фесту-2017» дав змогу відчути, як електронна, комп’ютерна музика ХХ–ХХІ століття за допомогою цифрових технологій по-новому осмислює явище звука, «звільняючи» його темброві та висотні властивості від акустичних рамок, дає змогу об’єднати різноманітні фонічні здобутки минулого в єдине звучання у межах однієї композиції.

З моменту виникнення електронних машин пройшло менше століття, проте за цей час музичне мистецтво впевнено увійшло до цифрової сфери, все більше поринаючи у її можливості та відриваючись від традиційної практики. Якою ж стане Musica humana? Та чи знайдеться для неї місце у світі цифрових технологій?

Олександр КОРЧЕВ