Меседж для Ганни: композиторці Ганні Гаврилець присвячується…

527

Нещодавно в Києві пройшли концерти пам’яті видатної української композиторки, заслуженої діячки мистецтв України, лауреатки Національної премії імені Тараса Шевченка, професорки Ганни Гаврилець

Вона відійшла у вічність 27 лютого 2022 року – на третій день від початку страшної війни, коли рашисти напали на Україну. Ті трагічні події не змогли зменшити сердечного болю від утрати геніальної композиторки, унікальної людини, яка завжди буде з нами, житиме у своїй музиці.

Ганна Гаврилець залишила неоціненний, справді дорогоцінний спадок нам – тим, кому пощастило спілкуватися з нею і насолоджуватися кожним її творінням. Нині в Києві проходить ряд імпрез, присвячених пам’яті мисткині. Це і концерт у Київській організації Національної спілки композиторів України, головою якої вона була десять років, і вечір у Залі імені академіка Олега Семеновича Тимошенка Національної музичної академії України, і концерт хору «Київ» у Софії.

Так, 11 квітня, у день народження Ганни (їй виповнилося б лише 65!) було урочисто відкрито меморіальну дошку біля 33-го класу, в якому Ганна Олексіївна працювала багато років. Ректор консерваторії Максим Тимошенко та чоловік Ганни Дмитро Гаврилець – відомий музикант, професор НМАУ – підкреслили велике значення її внеску в українську культуру, а також у справу виховання композиторської молоді (згадаймо, що вона протягом десяти років була деканкою композиторського та історико-теоретичного факультету).

Дмитро Гаврилець також заснував щорічну Премію імені Ганни Гаврилець, призначену найкращому студентові-композитору, і разом із ректором вручив її учню мисткині Андрію Барсову. Після таких знакових подій, на яких були присутні викладачі, студенти і шанувальники творчості композиторки, відбувся прекрасний концерт із її творів.

Особливо хочу зупинитися на іншій програмі, що прозвучала 7 квітня в Національному заповіднику «Софія Київська». Своєрідний сучасний меседж для Ганни від відомого хорового диригента Миколи Гобдича і його славетного хору «Київ». Концерт мав знакову назву «Псалми та молитви. Світлій пам’яті Ганни Гаврилець» і відбувся у рамках проєктів культурного центру «DOM Майстер Клас».

Одразу слід підкреслити факт багаторічної співпраці видатного маестро Миколи Гобдича з Ганною Гаврилець. Початок творчої дружби двох митців розпочався ще у 2001 році на фестивалі «Золотоверхий Київ», котрий проводив Микола Гобдич, коли Ганна брала участь в оголошеному в рамках форуму конкурсі «Хорові псалми ІІІ тисячоліття». Свідченням феноменального успіху творів, які вона подала на конкурс, стало те, що Гаврилець отримала Гран-прі, Першу і Третю премії та Приз глядацьких симпатій. Музика її псалмів завоювала душі й серця як виконавців, так і слухачів.

Микола Гобдич запропонував мисткині підготувати авторську програму на Дев’ятий хор-фест «Золотоверхий Київ», який став етапним у творчому житті нашої талановитої сучасниці. Тоді музика композиторки звучала по всій Україні, її із великим натхненням співали хори, бо виконавців вражала та справжня людська емоція, що наповнювала твори.

Кожен псалом несе дуже сильний енергетичний заряд. Авторка завжди використовує найрізноманітніші засоби хорового письма. Мені в інтерв’ю Ганна розповідала, що в псалмах для неї дуже важливе Слово, бо його зміст обумовлює появу музичного вислову.

Ось як про псалми сказала відома диригентка, хормейстерка Людмила Байда: «Наш хор “Павана” з особливою наснагою працював над псалмами, бо в музиці Ганни Олексіївни відчувається стільки співпереживання… Співаки відчули цей щем душі, намагаючись у виконанні якнайточніше передати характер творів».

А сам Микола Гобдич дуже образно змалював ту надзвичайну чуттєвість, яку випромінює музика псалмів: «Ганна – це Панна Мелодія, яка захоплює, заворожує та гіпнотизує».

Ганна Гаврилець, окрім духовної музики, разом із Миколою Гобдичем реалізувала ряд масштабних високомистецьких проєктів. Один із них – історична ораторія «Віють вітри». Це – поетичні картини визвольної боротьби українського народу за мотивами історичних пісень, записаних Олександром Кошицем.

Микола Гобдич і Ганна Гаврилець мають у творчості дуже багато спільного. Перше і головне – це національна визначеність, відчуття коріння української музики на генетичному рівні, високий професіоналізм у донесенні до слухача особливостей традицій народнопісенної культури в тому числі й крізь призму глибокого осмислення досвіду світового мистецтва.

Духовна музика Ганни, до якої звернувся Микола Гобдич, готуючи проєкт «Псалми та молитви», написана в різні часи. Композиторка казала в інтерв’ю, що для неї написати Псалом буває інколи складніше, ніж симфонічний твір. Вісім номерів, які прозвучали в концерті, надзвичайно органічно представили слухачу творчий стиль Ганни Гаврилець, дозволивши присутнім зануритись у її хоровий Всесвіт.

Микола Гобдич у співі хору «Київ» зміг досягти особливої ансамблевої рівноваги. Звучання захоплювало якоюсь осібною аурою, кожен псалом вражав рафінованістю, шляхетністю манери вокалізації. І ще заворожувало емоційне диригування Миколи Гобдича, його повне заглиблення в музику.

Хочу відзначити, що саме диригентський і режисерський таланти виструнчили різні твори в єдину молитву – меседж від Ганни. Задумуючи цю програму як цілісне молитовне дійство, маестро між номерами ввів звучання флейти, що лунало згори. Воно з’являлося на танучих унісонних інтонаціях хору, немов із небуття. Цей акустичний ефект справляв якийсь містичний вплив. Здавалося, що то голос самої Ганни, яка доєднується до загалу.

Микола Гобдич дуже влучно використав тембр інструмента. Виразність флейтових награвань абсолютно органічно «переводила» слухача від одного твору до іншого, не порушуючи драматургії концерту. Слід підкреслити майстерність флейтистки Тамари Рой, якій вдалося передати в своєму прочитанні внутрішнє наповнення кожного твору.

Між номерами програми не було перерв, аплодисментів. Усі присутні в Храмі Софії були зачаровані, ніби загіпнотизовані молитовністю, сповідальною зосередженістю імпрези. Задум хормейстера – показати красу кожного твору через вокальну майстерність, одухотвореність духовних композицій – удався.

Псалми «Тільки в Богові спокій душі моїй» (пс. 61), «Господи, вислухай молитву мою» (пс. 42, прем’єра) в інтонаційно-мелодичному плані – це дуже виразне звертання-прохання до Бога. У хорі кожна партія веде свою лінію, кожна фраза відточена і насичена власною емоцією. Спів хору вирізняється рухливою динамікою. Виникає хвилеподібність, яка оживляє хорову партитуру. Ганна Олексіївна завжди колоритно використовує темброві барви, і Микола Гобдич теж домагається своєрідного хорового оркестрування.

Окремо хочу відзначити солісток Ангеліну Власенко, Наталію Голуб, Олександру Сорочик і Анну Титаренко. Справжні майстрині сольного вокалу, вони вельми органічно звучать із хором. Саме в досягнені стильової єдності, особливого динамічного балансу в музичній інтерпретації кожного номера полягає велике досягнення майстра хорового мистецтва Миколи Гобдича.

І ще про твір «Оранта» (вірші Софії Майданської). Це – варіант фінальної частини дійства «Золотий камінь посіємо», – твору, за який Ганна Гаврилець отримала Національну премію України імені Тараса Шевченка (1999) . Євген Станкович назвав його «унікальним явищем української музики». Слова цієї композиції «Ввійди і ти у цей Собор» – дуже влучні. Авторка ніби запрошує всіх увійти у Собор духовності.

Після оплесків у фіналі концерту

Концерт хору «Київ» у Храмі Софії продемонстрував еталонність прочитання духовних творів Ганни Гаврилець. Це – музичний пам`ятник видатній українській мисткині, яка, завдяки своєму таланту і професійній майстерності, назавжди увійшла в європейський музичний простір.

Галина СТЕПАНЧЕНКО