15 грудня концертом в Opera Comique українські музиканти «Лятошинський тріо» дебютують у Парижі
У програмі прозвучать камерні твори Федора Якименка: Чотири прелюдії для фортепіано, Три п’єси для скрипки та фортепіано, Меланхолійний вальс, Романси для альта, Струнне тріо, а також фортепіанне Тріо № 2 патрона колективу – Бориса Лятошинського.
Коли прислухаєшся до музики Якименка, чуєш багато французьких впливів, які дивовижним чином поєднані з українською музичною мовою. Довести це вибагливій французькій публіці взялися музиканти «Лятошинський тріо»: Михайло Захаров (скрипка), Олексій Шадрін (віолончель), Роман Лопатинський (фортепіано) та спеціальний запрошений гість концерту – альтист Андрій Малахов, котрий живе і працює у Парижі.
Вибір програми не випадковий, навіть концептуальний. Харків’янин Якименко, як і музиканти «Лятошинський тріо», представляє не лише Україну, а й героїчне місто, котре нині щодня виборює право на життя, унікальну культуру під звуки розривів ракет над мирними будинками.
У творчості Якименко був романтиком, трохи містиком, трохи – модерністом, а з появою ґрунтовних досліджень його доробку опинився у рядах вищої ліги прогресивних українських композиторів ХХ століття. Мабуть щось було і є у харківському повітрі, що спонукало народжених на цій землі митців ставати потужними авангардистами. У випадку Якименка – музичними.
Митець прийшов у цей світ 1876 року в передмісті Харкова – селі Піски, 10-річним був відібраний до придворної співацької капели у Петербурзі (тоді з України забирали багатьох талановитих українських дітей, так само як і нині росія цілеспрямовано й примусово вивозить їх тисячами), щоби згодом стати вже не українським митцем (звідси і нове прізвище Акименко), оскільки імперія поглинала. З 1928-го жив і працював у Франції, де й раптово помер у 1945 році.
Нині у композитора є не тільки дослідники творчості, а й послідовні популяризатори, один із яких, ініціатор цього концерту – диригент Кирило Карабиць, котрий не раз здійснював прем’єри творів Якименка у Франції, Бельгії, Україні. Власне, низка концертів 2021 року до 145-річчя від дня народження композитора відбувалася за участі саме Кирила Карабиця.
Вельми дивно, що така цікава музика композитора – представника неоромантичної течії ХХ століття з помітним впливом імпресіонізму і деякими віяннями сучасного йому модерністського напряму – звучить досить рідко, або майже не звучить. Не тільки в Україні, а й у Франції. При тому, що останні 18 років життя Якименка між Ніццою і Парижем пов’язані саме з цією країною.
Як піаніст він часто виступав у Франції та Швейцарії. Три роки був директором музичної школи у Ніцці. Його ноти видавав Альфонс Ледюк (хоча більшість, усе ж досі залишаються в рукописах), і саме цьому французькому видавцеві Якименко присвятив поему-ноктюрн «Ангел».
У Парижі зберігається більшість творів митця, за якими ми можемо зрозуміти, що Якименко – український композитор. У каталозі понад 20 найменувань із виразно українськими назвами: «Українська ніч», «На хвилях Дніпра» тощо. Власне, ноти для цього концерту в Парижі були знайдені в архіві паризької бібліотеки Карабицем і надані для виконання «Лятошинський тріо».
Відомо також, що твори композитора 1920-х – початку 1930-х років, написані на українські теми, – «Листопад», «Гречаники», «Мак-Степ», «Гуцулка», «Бандурист», «Весілля», інші, – звучали на французькому радіо. Очевидно, то були живі концерти. Відповідні документи знаходяться у каталозі французької бібліотеки у відгалуженні з назвою Gallica.
Чому ж ім’я Якименка так надовго було забуто європейською аудиторією? Відповідь до банальності проста і класична: у композитора не було спадкоємців і приватний архів його творів тривалий час був недоступним. В Україні також він виявився викресленим із сучасного музичного контексту, оскільки не прийняв більшовицький заколот і його творчість надовго залишилася невідомою.
І ще одна деталь: Федір Якименко – рідний старший брат визнаного й широко відомого в Україні композитора Якова Степового. Тим не менш, Якименко надто цікавий композитор, концертуючий піаніст, хоровий диригент, теоретик, педагог і навіть член Астрономічного товариства Франції, щоби не спокуситися відкрити його сучасній публіці. Тим більше, незабаром – 150-річчя митця.
Свого часу про Якименка писали: «Музичний астролог, – він фіксує тремтіння і чарівність містичних сил в їх сяйві гри й перетину». Ще одна недосліджена та цікава іпостась Федора Якименка – захоплення астрономією. Одним із його близьких друзів був французький астроном Каміль Фламмаріон, про що читаємо в автобіографії композитора: «…я знову відвідав Париж. Цього разу я познайомився з Камілем Фламмаріоном; вплив знаменитого астронома-письменника відобразився на деяких моїх музичних творах…»
Як відомо, «Лятошинський тріо» – іміджевий проєкт, спрямований на впізнаваність у світі не лише музики, а й імені композитора Бориса Лятошинського (1894/5–1968) як українського культурного бренду. Паризьким концертом музиканти тріо, двоє з яких є уродженцями того ж таки Харкова, через популяризацію творів українських композиторів намагаються поширювати знання про визначних особистостей, що були невиправдано недооцінені та витіснені з уваги світової спільноти, а деякі навіть зовсім забуті, як Федір Якименко.
Сьогодні ж, нарешті, має зазвучати Україна. І не тільки аби створити креативний простір для налагодження культурних зв’язків з Європою, а й для встановлення історичної справедливості щодо закритих, свідомо замовчуваних або вкрадених колоніальною культурною політикою імен, творів і явищ українського мистецтва.
Концерт організовано Асоціацією друзів української культури у Франції у партнерстві з Посольством України у Франції.
Ольга СТЕЛЬМАШЕВСЬКА
