Синтез звука й кольору, теорії та практики, сучасного погляду і живої історії. 4 липня на онлайн-платформі Meet в рамках фестивалю «Музичні Імпрези України» відбулася подія «“Живопис і музика Святослава Крутикова”: алеаторична прогулянка з митцем», яка поєднала лекцію про творчість відомого музиканта і його малярський майстер-клас. Модератором виступила черкаська композиторка, педагогиня, піаністка, директорка міжнародного фестивалю «Музичні Імпрези України», голова громадської організації «ІмпрезаТерра» Євгенія Марчук. Про першу «онлайн-ластівку» нової фундації «ІмпрезаТерра» та думки головних героїв читайте далі
Онлайн-життя мистецтва сьогодні поступово заповнює кількамісячну прогалину між тандемом глядач – мистецький проєкт, генеруючи нові шляхи, ідеї, цікаві формати й активно готуючись до живих зустрічей. Заснований Євгенією Марчук на базі міжнародного фестивалю «Музичні Імпрези України» (Черкаси), центр сучасного мистецтва «ІмпрезаТерра» народився саме в цей час. Разом із фестивалем він є чи не єдиною мистецькою платформою у місті, створеною задля підтримки сучасних діячів культури та промоції їхньої творчості.
«“Живопис і музика Святослава Крутикова”: алеаторична прогулянка з митцем» стала першою подією «ІмпрезаТерра». Вона яскраво продемонструвала один з основних напрямків платформи – творення міжмистецьких проєктів.
Хто такий Святослав Крутиков? Його ім’я добре відоме в професійному середовищі, але в широкому контексті української культури є явищем винятковим. Рівноцінно поєднуючи в собі іпостасі художника та композитора, він правомірно належить до творців ренесансного типу. Крутиков – автор музики до фільмів, майстер давніх інструментів, засновник і колишній керівник трьох ансамблів старовинної музики. Його творчий доробок включає понад 50 озвучених кінострічок, приблизно стільки ж композицій для різних складів інструментів і солістів, ряд абстрактних живописних полотен.
Неабияку цікавість викликають твори, що поєднують елементи обох мистецтв із превалюванням певного виду. Так, Крутикову-художникові належить із десяток картин на музичну тематику, окремі з яких є «відтворенням» його власних звукових опусів, а Крутикову-композитору –ряд музичних творів, написаних під враженням тієї чи іншої його образотворчої роботи. «Алеаторична прогулянка» трохи відкрила завісу, що затуляла дві основні грані обдаровання митця.
***
Чому Крутиков? Як зазначає модератор проєкту Євгенія Марчук, її співпраця з головним героєм події розпочалася з інтернет-конкурсу юних композиторів «Junior Impreza», де митець був членом журі. Утім вона знала раніше творчість Святослава Крутикова, адже не раз виконувала його органні опуси, курувала записом клавірних творів, а також активно спілкувалася.
Поштовхом до втілення ідеї стало нещодавнє знайомство Євгенії з дипломною роботою Валентини Маруняк «Взаємозв’язок музики та малярства у творчості українських композиторів ХХ століття в контексті теорії інтермедіальності», – насамперед із розділом, присвяченим симбіозу живопису та музики в творчості Святослава Крутикова. Композиторка пригадує: «Коли постало питання про творення прем’єрного проєкту Центру, вирішила, що повинен бути представлений саме такий тандем дослідник-митець. Демонстрація подібної безпосередньої співпраці є нечастим явищем у сфері академічного мистецтва. Назву “алеаторична прогулянка” подав сам Крутиков, який у юнацькі роки під час “випадкової” (себто, алеаторичної) прогулянки кримським містечком Гурзуф спонтанно вирішив намалювати побачене, що стало початком його захоплення образотворчим мистецтвом».
Перша частина, проведена на онлайн-платформі Meet, одразу репрезентувала невимушену атмосферу: «Заварюйте каву та ласкаво просимо у світ музики й живопису Святослава Крутикова».
Формат проєкту передбачав два концертних відділи. У першому було представлено мінілекцію «Живопис і музика Святослава Крутикова» (автор – Валентина Маруняк), яку органічно доповнювали репліки самого композитора. На основі проведених інтерв’ю вималювався творчий портрет митця, його становлення як музиканта й живописця та класифікації музично-малярських творів. Теоретичні обґрунтування окремих композицій були викладені в легкій формі, а глядачі почувалися ніби в мистецькій галереї.
Кожну картину Крутикова супроводжував детальний опис, що допомагав зрозуміти не лише абстрактний живопис, а, насамперед, кількарівневий зв’язок полотна з певним музичним твором. Дві найяскравіші композиції митця – «5 спогадів для клавесина» та «Зупинки на шляху в 4-х молитвах…» – продемонстрували паралелі між музичним наповненням і візуальними образами.
Перед глядачами не лише постала цікава особистість, а й виникло розуміння того, що мистецька наука є цікавою. А теорії, підкріплені думкою творчої постаті, укотре довели потребу дослідження сучасного мистецтва з огляду на можливість живого спілкування.
Другою частиною події був майстер-клас, учасники якого мали змогу творити картину під керівництвом самого митця. Святослав Крутиков запропонував техніку алеаторики – метод композиції, в основі котрого лежить принцип випадковості. Запозичений із музики, він полягає у частковому записі нотного тексту твору, співавтором якого стає виконавець. Адаптувавшись у живописі, техніка позначає нанесення невизначених контурів, які змішуються один з одним. Подібно до того як форма алеаторичного твору виникає безпосредньо під час виконання, у малярській алеаториці велику роль відіграє саме контакт із матеріалом, що виявляється у довільному розподіленні фарби на полотні тощо.
Імпровізація тематики, настроїв і барв: митець задав «тон свободи», не обмежуючи творчі уявлення учасників. Весь процес малювання Святослав Крутиков супроводжував рекомендаціями щодо оперування фарбами та формування певного образу, вправляння у техніці. Зважаючи на онлайн-формат майстер-класу, митець не міг курувати роботами безпосередньо, але для кожного учасника це був цікавий досвід, свого роду пауза і медитація від бурхливого сьогодення.
Прем’єра фундації «ІмпрезаТерра» із музикою та живописом Святослава Крутикова стала вдалим початком нової мистецької платформи, а відомо-невідомий світ митця – на кілька кроків ближчим. Адже далі буде.
«Вважаю, що все пов’язане між собою. Немає окремо музики, окремо живопису, окремо йоги і взагалі окремого підходу до речей. Є синтез, єдність, хоч і не завжди така прямолінійна, яку зазвичай звикли бачити. Тільки уявити, що одна людина – це носій власного особливого синтезу. Людина є цілим світом!»
А хіба не так?
Валентина МАРУНЯК (м. Львів)
