У час повномасштабної національно-визвольної війни українського народу з російським агресором, фізичного і культурного геноциду, який чинить ворог, в Україні у змішаному форматі (онлайн/офлайн) пройшла ІV Міжнародна учнівська конференція «Мистецтво без меж: шлях до науки», засвідчивши незламність і велич духу української нації, незнищенність її морально-ціннісних орієнтирів, невпинність творчого поступу.
Традиційно конференція відбулася в рамках Міжнародного фестивалю сучасної академічної музики «Київ Музик Фест-2022», цього разу – як його відлуння, у листопаді минулого року. Такий ніби незначний чинник як відтермінування заходу, що цілком зрозуміло з огляду на буремні реалії українського сьогодення, в кінцевому рахунку призвів до суттєвих ускладнень в його реалізації. Щоденні кількаразові повітряні тривоги призводили до зміщення у часі, а то і перенесення на інший день, низки дискусійних панелей, стабілізаційні /аварійні відключення електроенергії перешкоджали долучатися до роботи засідань його безпосереднім учасникам – спікерам, модераторам, експертам, викладачам-консультантам. Відтак, конференція, запланована на три вихідні дні, вимушено розтягнулася більше ніж на півмісяця. Її численні акції – засідання тематичних секцій, діалоги з композиторами-хедлайнерами Кармеллою Цепколенко та Євгеном Петриченком, одна онлайн і дві офлайн (у VCTNTRI HUB та Меморіальному музеї-квартирі В. С. Косенка) виставки творчих робіт учнів мистецьких шкіл Києва, концерт солістів Національної філармонії України і круглий стіл за підсумками роботи – відбулися упродовж двох із половиною листопадових вікендів. Але, попри усі труднощі цей унікальний соціально-методичний форум, якому його організатори визначили гасло «Зупинимо війну в Україні разом!», – відбувся! Бо як і в інших сферах життя українців в умовах воєнного стану тут було явлено неймовірну консолідацію зусиль.
Якщо спробувати стисло окреслити формулу цієї консолідації, то вочевидь не знайдеш більш об’ємних і глибоких слів аніж людяність і незламність. Саме ці поняття визначили поведінкову модель усіх без винятку учасників конференції: дітей – спікерів і модераторів та їхніх батьків, які в пошуку стійкого мобільного інтернет-з’єднання, нерідко виїздили за межі дому; самих модераторів, котрі часто-густо вели засідання в одиночку, без «колеги-напарника»; українських і зарубіжних експертів, які долучалися до дискусійних панелей у резервні дні; професійних перекладачів-синхроністів, котрі працювали безкоштовно (!) і за умов перевищеного регламенту; композиторів-хедлайнерів і музикантів столичної філармонії, виступи яких переносилися з одного вікенду на інший і, які з розумінням чекали на можливість поспілкуватися із учнівською аудиторією; зрештою й авторки та менеджерки проєкту Олени Садівничої та його наукового куратора доктора наук Юрія Чекана, які у форс-мажорних обставинах самі бралися за модерування засідань. Кожен, хто у тій чи іншій ролі долучився до втілення заходу в життя, свідомо змінював свої плани, жертвував особистими, подекуди цілком матеріальними / фінансовими, ресурсами.
Об’єднаність як чинник зреалізованості форуму проявилася не лише на рівні дій і вчинків кожного з безпосередніх його учасників. Важливою, якщо не вирішальною, для проведення конференції стала допомога від постійного її партнера – Меморіального музею-квартири В. С. Косенка (завідувач – Володимир Мудрик). Адже позапланово (!) три дні із п’яти, що тривав захід, офлайн-засідання проходили у затишних кімнатах цієї камерної, але надзвичайно гостинної локації.
Отже, повторюся, учнівська конференція «Мистецтво без меж: шлях до науки» відбулася. В умовах воєнного стану. Вчетверте для України і вперше для усього світу, адже пройшла у статусі заходу міжнародного.
Зазначимо, що для цього учнівського форуму вихід на рівень міжнародного спілкування був абсолютно прогнозованим і закономірним кроком. А в умовах повномасштабної збройної агресії він став унікальною нагодою для презентації здобутків української початкової мистецької освіти зарубіжній педагогічній громаді. І скажемо наперед, що цим шансом ініціатори й організатори проєкту скористалися сповна.
Отож, міжнародну спільноту музичних педагогів на конференції представляла потужна команда експертів із різних країн світу / континентів / півкуль. Зокрема, у роботі засідань взяли участь Жан Аві (Франція), Міхал Міхальські, Кароліна Міхальська і Мартина Ходоровська (усі – Польща), Єлизавета Мис (Чехія), Дебора Мейтленд (Тринідад і Тобаго / Канада), Софія Огородник (США), Симон Когут (Австралія), Олесь Береговий (Аргентина), Гельмут Лоос і Крістоф Зімс (Німеччина), Барбара Добретсбергер, Вів’єн Тьобіх та Інна Савченко (усі – Австрія), Нестор Микитин (Канада). Наголосимо, майже усі зарубіжні експерти-спостерігачі були не емігрантами-українцями, а етнічними іноземцями, що є однозначно позитивним чинником і для статусності проєкту, і для досягнення його мети у теперішньому та розвитку у майбутньому.
З українського боку у конференції взяли участь викладачі, науковці, артисти, діячі різних освітніх закладів та культурних і мистецьких установ: Олена Антонова, Олена Дерев’янченко, Любов Синяк, Катерина Немира, Олександр Співаковський, Тетяна Школьна, Інна Карзанова, Володимир Мудрик, Діна Ібрагімова, Любов Кияновська, Оксана Комаровська, Юлія Ніколаєвська.
А проте, якою б потужною не була експертна складова проєкту, головними його героями були діти, учні початкових мистецьких освітніх закладів України і зарубіжжя. Загалом у конференції взяли участь 76 українських учасника із 23 міст / сіл нашої держави (це діти, які залишилися в Україні, і які наразі перебувають в еміграції за кордоном) та 19 іноземних спікерів із Польщі (Люблін, Варшава, Вроцлав), Австралії (Мельбурн), Аргентина (Буенос-Айрес), США (Сан-Франциско, Ньюарк, Морган Хілл, Плейнфілд) і Франції (Кан).
У порівнянні з попередніми конференціями учасники нинішнього зібрання мали можливість розширити формат участі у ньому. Окрім уже традиційних «ролей» спікерів та модераторів, діти пробували себе у якості контент-менеджерів, створюючи інформаційні пости про проєкт у відповідних групах у Facebook, Instagram і Telegram. Також для учнів із зарубіжжя пропонувалося бути слухачами окремих дискусійних панелей, за інтересами, що, безперечно, розширило міжнародний контингент форуму і створило сприятливі передумови для його розвитку на майбутнє.
Як і раніше, конференція пройшла у форматі дискусійних панелей, кожна з яких відповідала конкретному тематичному напряму. Змістовна складова форуму була структурована у вже традиційні тематичні блоки: «Мusic made in Ukraine», «Класичне мистецтво», «Фольклор: музичні мандри», «Знаменні дати і події в культурно-мистецькому житті України і світу», «Музеї України та світу», «Сучасний мистецький простір», «Музичні інструменти, ансамблі, оркестри», «Музика та суміжні види мистецтва».
Проте і в цьому, тематичному аспекті проєкту не обійшлося без новацій. Одна із них, пов’язана із внутрішніми процесами розвитку конференції як середовища взаємодії різних видів мистецтва. Йдеться про тематичну секцію «Кінематограф та театральне мистецтво», яка була представлена загалом трьома засіданнями в обох вікових категоріях.
Появу ще одного тематичного напряму зумовили соціально-політичні реалії українського сьогодення – «Мистецтво і війна». Формально виокремлена в одну дискусійну панель, ця тема, по-суті, проявлялася майже в половині засідань конференції. Прямо чи опосередковано її торкалися більшість учасників форуму, презентуючи у своїх виступах зовсім недитячий рівень осмислення подій сучасності.
Загалом тематична розгалуженість, проблематика доповідей та їх професійно-наукова спрямованість, демократично-діалоговий формат спілкування, залучення до проєкту дітей із особливим освітніми потребами (!) – все це у комплексі дало підстави зарубіжним експертам під час дискусійних панелей і заключного круглого столу говорити про унікальність учнівської конференції як продукту саме української сучасної початкової мистецької освіти. Дійсно такого вияву освітньої, мистецької і соціальної взаємодій міжнародна спільнота не знає. І цьому вона вчитиметься у нас.
А чи є чому повчитися нам? Певне, що – так. Найочевидніше це стосується методології освіти. Порівняння виступів українських і зарубіжних учасників вказує на переважання у вітчизняній системі початкової мистецької освіти інформаційно-фактологічного підходу, того, в якому учень сприймається як «ємність, котру необхідно наповнити знаннями». Між тим, сучасна світова педагогіка керується плутархівським гаслом про «смолоскип, який необхідно запалити», її пріоритети розгортаються у сторону формування в учнів умінь здобувати знання самостійно, і що найважливіше, інтерпретувати їх / оцінювати / використовувати у практиці.
Безперечно, українська мистецька освіта, а конференція – тому підтвердження, модулює до нової освітньої парадигми. І вихід на міжнародні обшири – якнайкраща запорука успішності цих процесів. Потрібно лише трохи зачекати. А тому наразі скажемо очевидне і необхідне: у час великої національно-визвольної війни учнівська конференція стала ще одним джерелом правди про Україну, українську націю й українську культуру. І в цьому – теж її місія!
Довідка:
Авторка та менеджерка проєкту – Олена Садівнича, завідувачка теоретичного відділу ДМШ №39 м. Києва, викладачка-методистка.
Науковий куратор проєкту – Юрій Чекан, музикознавець, доктор мистецтвознавства, лауреат премії імені Миколи Лисенка, професор кафедри історії світової музики Національної музичної академії України.
Засновники та організатори: Національна спілка композиторів України, Київський міський методичний центр закладів культури та навчальних закладів, Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація, Дитяча музична школа № 39 Оболонського району м. Києва, Асоціація резидентів культури України, Благодійний фонд «Рідна Оболонь».
Партнери проєкту: Київський національний академічний театр оперети, Національний будинок музики, Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва (Київська опера), Меморіальний музей-квартира В. С. Косенка.
Інформаційні партнери: Державний науково-методичний центр змісту культурно-мистецької освіти, Council of Europe Project «Continued support to promoting social human rights in Ukraine», The International Grieg Society.
Медійні партнери: інтернет-журнал «Музика», журнал «Мистецтво та освіта», The Claquers, Радіо Ісландія.
Валентина КУЛИК
Фото та ілюстрації надані CRESCHENDO ART FORUM