29 травня знаний український педагог Ніна Найдич презентувала нову музичну казку «Сон Маринки».
«Я в жодному разі не літератор, я – музикант, який працює на втілення ідеї музичного виховання дітей», – щиро зізналася присутнім під час презентації Ніна Митрофанівна. І варто наголосити, що осмислює цю ідею вона багатопланово: як викладач фортепіано Київської спеціалізованої музичної школи імені Миколи Лисенко, котра за майже шістдесятирічну педагогічну діяльність виховала блискучу плеяду музикантів (чого лише варті імена Юрія Шевченка, Сергія Зажитька, Михайла Пєтухова, Дмитра Чоні), і як мудрий ВИХОВАТЕЛЬ, чий життєвий і педагогічний досвід вже вкотре проявився через письменницьке слово.
Нагадаємо, що в літературному арсеналі Ніни Найдич кілька видань, спрямованих саме на дитячу аудиторію. Це і навчально-методична розробка «Будем учиться играть», і ціла галерея казок: «Казка про маленького Страха», «Шварценеггер та “Осіння пісня”», «Про кота Василя Тимофійовича та його друга Емілія». І ось – нова оповідь, «Сон Маринки».
Шлях цієї казки до слухацької аудиторії, як і попередніх, був досить тривалим. Однак вже не з вини видавництва, а… самої авторки. Кілька років тому, через затримку з друком своїх перших аудіоказок у видавництві «Веселка», Ніна Митрофанівна звернулася по допомогу до іншого видавця дитячої літератури – Стефана Недериці. І хоча «Музичні казки» побачили світ усе ж у видавництві «Веселка», Ніна Найдич отримала від нового знайомого, до слова, колишнього випускника Київської консерваторії, замовлення на казку про музичні інструменти. Тоді Ніна Митрофанівна категорично відмовилася. А через деякий час представила видавцю казку «Сон Маринки».
Та на цьому перипетії нового опусу не закінчилися. Найтяжчим у народженні казки виявився пошук автора музики. Ніна Найдич пропонувала написати музичний супровід до тексту Сергієві Зажитьку, Михайлові Чембержі, але кожен із них із часом відмовлявся. Допомога прийшла неочікувано. Створити музику до казки зголосився Олександр Конюхов, прекрасний музикант, давній знайомий авторки. І скажу одразу: його музичний супровід виявився неперевершеним. А як викладач музичної школи додам: і в музичному, і в дидактичному розумінні «Сон Маринки» є прекрасною альтернативою прокоф’євській симфонічній казці «Петрик і Вовк» і може з успіхом використовуватися у навчально-виховному процесі як мистецьких, так і загальноосвітніх шкіл.
То ж про що розповідає нова казка Ніни Найдич? Це красива, зі сповненою доброти інтригою оповідь про тембри інструментів симфонічного оркестру. Головна героїня, маленька дівчинка Маринка уві сні потрапляє до казкової країни, якою править королева Скрипка Страдіварі. Тут невдовзі має відбутися свято на честь правительки. Але сталася прикра подія, яка може завадити його проведенню: кудись зникла уся каніфоль. Хто ж допоможе героям казкової країни? Чи зазвучить на святі голос королеви Скрипки Страдіварі?
Хочете довідатися? Тоді завантажуйте аудіоказку Ніни Найдич «Сон Маринки» з сайту видавництва Стефана Недериці «Класика»: www.classica-nc.com.ua (кодове слово: podarunok).
Залишилося лише додати обов’язкову фактологію. Ілюстрації до друкованої версії казки створила полтавська художниця Марія Панченко. Текст читає Євген Нищук, народний артист України. Виконання та звукозапис скрипок здійснили Борис Конюхов і Юлія Фрайт. Меценат проекту – інформаційно-фінансовий портал www.trust.ua.
P. S. Під час презентації Стефан Недериця повідомив, що вже замовив Ніні Митрофанівні наступну музичну казку. Вона, як і очікувалося, категорично відмовилася. Що буде далі? Думаю, ви здогадалися.
Валентина КУЛИК
