28 січня у столичному Колонному залі імені Миколи Лисенка Національної філармонії України звучала безсмертна музика Петра Чайковського у виконанні Заслуженого академічного симфонічного оркестру Українського радіо під керуванням народного артиста України Володимира Шейка та скрипальки, заслуженої артистки України Богдани Півненко
Слухачі отримали справжню естетичну насолоду, адже музика одного з найвидатніших композиторів XIX століття здатна проникати в глибини серця слухача й торкатися найтонших струн людської душі.
У першому відділі прозвучав Концерт для скрипки з оркестром ре мажор. Сольну партію виконала лауреат багатьох міжнародних конкурсів і фестивалів, солістка Національного ансамблю солістів «Київська камерата» Богдана Півненко. Історія твору містить цікавий біографічний факт, адже Чайковський спочатку мав на меті присвятити концерт відомому того часу скрипалеві Леопольду Ауеру, але той не наважився зіграти композицію такої складності. Тож першим виконавцем і популяризатором став скрипаль Адольф Бродський. Музикознавці й виконавці ставлять цей концерт Петра Чайковського в один ряд зі зразковими жанру – творіннями Бетховена, Мендельсона, Брамса.
Богдана Півненко, яку називають «Паганіні у спідниці», того вечора наповнила музику високою душевною гармонією. Вона вразила блискучою інтерпретацією, поєднавши поетичну глибину зі скромною витонченістю, зворушливу задушевність – із віртуозним виконанням.
Слід відзначити тонку, але водночас надважливу роль оркестру. Заслужений академічний симфонічний оркестр Українського радіо під орудою Володимира Шейка майстерно і чуттєво акомпанував солістці, доповнюючи й розкриваючи емоційний спектр твору, втілюючи симфонічну концепцію знаменитого Скрипкового концерту Петра Чайковського.
У другому відділі програми Симфонічний оркестр Українського радіо виконав «Патетичну» симфонію російського класика. Вона стала підсумком багаторічних пошуків у інструментальному жанрі й вершиною усього симфонічного доробку композитора. Музиканти і диригент утілили шквал почуттів лірико-психологічної трагедії сі-мінорної симфонії й зворушливо передали своєрідний «музичний заповіт» композитора. Виконання і трактування кульмінаційних частин «Патетичної» вражали злагодженістю й потужним звуковим потоком, пробуджуючи глибинні душевні переживання слухачів.
Багатозначна за змістом третя частина твору, поєднавши риси скерцо та маршу, прозвучала тривожно, таємничо і гротескно на початку, натомість, могутньо, велично й тріумфально наприкінці. А фінал став апофеозом симфонічної драми, мав високий градус емоційного і художнього впливу на слухача.
Публіка довго не відпускала артистів зі сцени, а в кулуарах після концерту слухачі досить жваво ділились думками й враженнями. Тож Симфонічний оркестр Українського радіо, як один із провідних популяризаторів ідей високого мистецтва, продовжує заповнювати сторінки сучасної симфонічної історії України.
Віра САМОЙЛЕНКО
Фото Олега ПАВЛЮЧЕНКОВА
