Сьогодні, 10 серпня виповнюється 100 років від дня народження відомого українського музиканта і педагога Олександра Дмитровича Тищенка (1923–1997). Із цієї нагоди пропонуємо увазі читачів дещо оновлений матеріал з архіву рубрики «Музика» газети «Культура і життя». Опублікований понад 10 років тому, він, на нашу думку, не втратив актуальності й донині
У столичній галереї «Арт Хол» Фонду сприяння розвитку мистецтв у рамках циклу концертів камерної музики «Music-review WEEKEND» відбувся «Вечір пам’яті Олександра Тищенка» – віолончеліста, педагога, громадського діяча, 50-річний творчий шлях якого склав цілу епоху в музичному мистецтві України. Концерт, приурочений до 15-х роковин кончини видатного музиканта, ініціювали і провели наймолодші учні Олександра Тищенка – Олександр Пірієв, Ольга Жукова, Ігор Пацовський.
Олександр Тищенко – людина, якій були притаманні особлива харизма вродженої інтелігентності, людяність, доброзичливість. Через усе життя він проніс любов до рідного краю, мистецтва, людей. Його знали і любили у Харкові, Львові, Києві – на теренах усієї України й за її межами.
Перші кроки в мистецтві Олександр Тищенко зробив у рідному Харкові, навчаючись у консерваторії в класі професорів Володимира Аншелевича і Леоніда Тимошенка, які свого часу були учнями славетних віолончелістів і педагогів Анатолія Брандукова та Олександра Штримера. Згодом він переїхав до Львова – міста, культурно-мистецькому життю якого присвятив понад 20 років.
Олександр Тищенко чимало зробив для розвитку музичної освіти в Галичині як директор Львівської середньої спеціальної музичної школи імені Соломії Крушельницької (ЛССМШ). У творчій співдружності з видатними педагогами і композиторами він сприяв тому, щоб на небосхилі українського музичного мистецтва запалали зірки яскравих вихованців школи: Олега Криштальського, Олега Криси, Олександра Слободяника, Богодара Которовича, Віктора Єреська й багатьох інших.
З ініціативи Олександра Тищенка ЛССМШ реорганізували у школу-інтернат, що дало можливість жити і навчатися у Львові обдарованим дітям із різних регіонів Західної України. Поміж учнів Тищенка періоду його перебування у Львові зустрічаємо імена видатних музикантів – Христини Колесси, Олександра Гериновича, Юрія Ланюка, Наталі Хоми, Артура Микитки та інших.
У подальшому творча доля привела Олександра Тищенка до Києва: він був директором Київського хореографічного училища, а згодом – начальником відділу навчальних закладів Міністерства культури України і до останніх днів – викладачем класу віолончелі у київській дитячій школі мистецтв № 3.
У концерті пам’яті музиканта прозвучала камерно-інструментальна музика різних стилів. Уже з першого твору для віолончелі соло Йоганна Себастьяна Баха виконання-одкровення Олександра Пірієва огорнуло камерний простір зали теплом високої духовності. Інтерпретація Сонати Людвіга ван Бетховена для віолончелі і фортепіано захопила слухачів продуманістю драматургії, зачарувала багатством тембральних барв ансамблевої гри. На завершення першого відділу прозвучала «Елегія “Сум”» Миколи Лисенка, де віолончель «промовляла людським голосом» неповторної краси.
Далі подяку Вчителеві склали учні наймолодшого покоління – Ольга Жукова, проникливо виконавши «Алеманду» з бахівської Сюїти № 5 для віолончелі соло, та Ігор Пацовський в ансамблі з піаністом Андрієм Васіним, полонивши чуттєвістю звукотворення, вишуканістю звучання ансамблю в «Елегії» й «Сіциліані» Габрієля Форе. Під завісу концерту прозвучав «Реквієм» Давида Поппера для трьох віолончелей і фортепіано (у виконанні Олександра Пірієва, Ігоря Пацовського, Ольги Жукової і піаніста Романа Рєпки). Пристрасність передачі різних граней трагічного, що перепліталися з відчуттям благодаті, а також художня глибина, чудовий контакт зі слухацькою аудиторією, безперечно, ставлять «Вечір пам’яті Олександра Тищенка» у ряд найцікавіших київських музичних імпрез листопада 2012 року.
Спогадами про Вчителя поділилася присутня на концерті видатна українська композиторка Ганна Гаврилець. «Я належу до тих багатьох людей, в долі котрих Олександр Дмитрович відіграв вирішальну роль. – сказала вона. – Якось під час літньої відпустки він, зібравши цілий “десант” педагогів школи, мандрував глухими районами Карпат у пошуках талантів. У селі Видинові Івано-Франківської області, де жив унікальний педагог, випускник Варшавської консерваторії Василь Куфлюк, Олександр Дмитрович вибрав кілька талановитих дітей, до числа яких потрапила і я!
Сьогодні, згадуючи Олександра Дмитровича, вкотре дивуюся: як йому вдавалося розгледіти в людині те, чого не бачили інші? Мені особливо приємно бути членом своєрідного “таємного братства” учнів Олександра Тищенка. Я впевнена, що ми нестимемо прекрасні ідеали музики до людей, як це робив наш Учитель».
Ніна ДИКА
Фото Сергія ПІРІЄВА
Друковану версію див.: Культура і життя. – 2012. – 30 листоп. – № 48(4516). – С. 7.
