Попри жахіття брутальної війни, розпочатої РФ проти України, продовжуються контакти з сусідніми європейськими країнами
Особливо приємно і зворушливо, коли щиро та з розумінням ситуації надходять повідомлення з Польщі від творчих особистостей із царини музики – композиторів, музикологів…
Упродовж останніх днів до мене найпершим звернувся професор Єжи Станкєвіч із Кракова, почесний професор Львівської і Київської музичних академій. І не лише зі співчуттями, а й пропозиціями конкретної допомоги в облаштуванні у Польщі українців, які змушені були покинути домівки. Так само композитор Марцель Хижиньський, голова Краківського відділення Спілки композиторів Польщі. У листі, крім жалю й слів підтримки, він із приємністю говорить про київських колег, – пам’ятає приїзд на «Київ Музик Фест». Готовий сприяти нам також композитор і виконавець Марек Холонєвський.
Марек Бжезняк, відомий польський музиколог із Катовіц, редактор цікавого музичного часопису теж є палким прихильником України та нашої музичної культури. Народжений у Львові в часи Другої світової війни, він не раз відвідував акції у наших відновлених містах. Зрештою, не втримаюсь від спокуси навести його недавній лист, сповнений уболіванням за долю України, а також цікавими фактами його захоплення українською музикою.
«Честь, Влодек!
Уже кілька днів, як пробую написати декілька слів до Теми, але зізнаюся – важко мені це вдається. Бо в цій гнітючій ситуації, що можу написати? Співчувати? Потішати? Позаяк, оглядаючи жахи з телебачення про події в Україні, ми головно розмовляємо про Україну, яка зараз драматична ситуація у вас. Торкається також і вас – львів’ян і дрогобичан, попри те, що мешкаєте на теренах, теоретично безпечніших, бо на території Західної України, а не Східної. Те, що ви антикомуністичні й антиросійські, – я завжди знав. Але щоб аж так антиросійською є російськомовна Східна Україна, – цього не підозрював. Це приємно для поляка, та з іншого боку й сумно, бо війна забере багато жертв.
Не хочу вимудруватися і вдавати пророка, а перейду до теми, яка нас професійно єднає, – музику. І музика, і література, і розмови з українськими письменниками досить часто зараз з’являються на наших антенах – і радіо, і телебачення. Це мене схилило до того, щоб сягнути по свої CD, награні чудовою Ольгою Пасічник, Це – українські солоспіви в аранжуванні Лисенка, Колесси, Людкевича, Задора і Барвінського, які знаю, а також Січинського, Нижанківського і Ярославенка, музики яких не знаю – єдино лише прізвища. Велика Ольга співає ці солоспіви прекрасно, але, як професійна співачка, щоб не втрачати музичних якостей, оперує виключно голосними, і я… нічого не розумію.
Якщо після цих слів усміхнешся, то добре, – не хочу завершувати цей лист у тональності, в якій розпочав.
NB: із подібним репертуаром маю ще три CD у виконанні іншої Ольги – Фенюк. Однак це інший клас, ніж у Пасічник: не потрібно оздоблювати ліричні пісні колоратурою.
Здоровлю – Марек».
Залишається додати, що в листі, який є документом, окрім того, йдеться про українську музику та українських співачок, зокрема, про солістку Варшавської опери Ольгу Пасічник.
Володимир ГРАБОВСЬКИЙ
