Присвята музичного твору в XVIII столітті була традицією вшанування і висловлення поваги вельможам, політикам, культурним діячам того часу. Часто це було маркером соціологічного середовища автора, з якого можна дізнатися деякі деталі його біографії (зокрема, мистецькі, релігійні, політичні чи військові погляди).
У періодичному виданні «L’Avantcoureur: feuille hebdomadaire» (французький щотижневик про новини в науці, мистецтві, виставки та книжки) від 1 січня 1767 року міститься повідомлення про присвяту сонат для клавесина Фрідріха Раупаха графу Розумовському. Згідно з ним, орієнтовно у 1765–1766 роках згаданий німецький композитор опублікував у Парижі сонати для клавесина «Ор. Second», які присвятив Кирилові Розумовському. Варто відзначити, що наклад видання був доволі масовим, а примірники продавалися за ціною 9 фунтів у музичних крамницях французької столиці, таких як «Сour de l’ancien grand Cerf, au Bureau d’Abonnement Mufical; chez Coufineau, Marchand Luthier, rue des Poulies» (правопис подано відповідно до оригіналу).
За дослідженням Ганни Вінішевської, музичні магазини XVII–XVIII століть використовували титульні сторінки творів із присвятами як рекламу товару. Знаючи це, друкарні спеціально оформлювали титулки музичних видань так, щоби перехожі могли з легкістю побачити у вітрині прізвище тієї людини, якій присвячено роботу. Враховуючи повідомлення в газеті й оформлення титульної сторінки сонат Фрідріха Раупаха з присвятою Кирилові Розумовському, можна з упевненістю констатувати, що прізвище українського гетьмана та його музичні смаки були відомі в Європі аж так, що слугували рекламою.
На сьогодні ці твори німецького композитора – поки що єдині відомі його музичні праці, присвячені Кирилові Розумовському. Факт знайомства автора й українського гетьмана також був невідомим. За інформацією музикознавця Миколи Фіндейзена, Фрідріх Раупах працював придворним клавіцимбалістом, а в 1770-х роках викладав в Імператорській академії мистецтв, де міг познайомитися із Кирилом Розумовським. У нотній колекції гетьмана була також опера Фрідріха Раупаха «Альцеста» (1758). Зараз це видання зберігається в музичних фондах Національній бібліотеці України імені Володимира Вернадського.
Пошук цього музичного документа з присвятою гетьманові науковими працівниками Національного заповідника «Гетьманська столиця» тривав кілька місяців. Попри те, що у XVIII столітті він продавався в багатьох музичних крамницях Парижа, в архівах і бібліотеках французької столиці не вдалося знайти жодного примірника.
За інформацією, люб’язно наданою нам, командою Паризької музичної академії (Médiathèque musicale de Paris), у французьких бібліотеках збереження друкованої музичної продукції було затверджено законодавством лише після 1812 року, тому, попередньо, у Франції немає жодного примірника сонат Фрідріха Раупаха, ор. 2. Натомість два примірника цього твору зберігаються в Британській бібліотеці. Як зазначає куратор відділу друкованих нот закладу Руперт Ріджвелл, обидва екземпляра клавесинних сонат походять із Королівської музичної колекції, яка збиралася протягом багатьох років (XVIII–XIX століть) британськими монархами. У 1957-му королева Єлизавета ІІ подарувала колекцію бібліотеці.
На наше звернення працівники музичного відділу Британської бібліотеки оцифрували примірник чотирьох сонат «Sonates pour le clavecin» R.M.17.e.6.(1.) і передали нам для наукового дослідження. Титульна сторінка твору містить присвяту Кирилові Розумовському «dediees A son Excellence Monseigneur le Comte de Rasoumowsky» (присвячено його поважності графу Розумовському). У передмові композитор дає характеристику українському гетьману та відзначає його тонкий музичний смак і називає людиною, яка «вміє музику відчувати».
Біографічні відомості про діяльність Фрідріха Раупаха майже не містять згадок про чотири сонати для клавесина, ор. 2. Інформація здебільшого подається про шість сонат для скрипки, ор. 1. Можливо, на це вплинуло, що австрійський композитор Вольфганг Амадей Моцарт використав мелодії Раупаха з ор. 1 у своєму Концерті для фортепіано.
Отже, віднайдений документ уперше вводиться до наукового обігу та допомагає розкрити маловідомі сторінки життя двох відомих особистостей XVIII століття: Кирила Розумовського та Фрідріха Раупаха.
Протягом століть територія України зазнає непоправних втрат щодо культурних, історичних цінностей від кровопролитних воєн, котрі знищують нашу пам’ять і минуле. На щастя, фонди європейських культурних та архівних закладів зберігають частину пам’яток української історії і демонструють щільні зв’язки України та Європи.
Висловлюємо щиру подяку колективу Британської бібліотеки та Паризької музичної академії за сприяння в наукових пошуках і відбудові української історії.
Анастасія НІКІТІНА, історик Національного заповідника «Гетьманська столиця»
