Восени 2017-го буковинці відзначили 160 років від дня народження славного земляка, знаного в Європі та за її межами композитора, педагога, громадського діяча Євсевія Мандичевського
Апофеозом святкування став великий музичний проект «Два дні музики Євсевія Мандичевського у Чернівцях» у залі Чернівецької обласної філармонії, Церкві святої Параскеви Сербської і Базиліці Воздвиження Всечесного Хреста. Презентація музики Євсевія Мандичевського відбулася за підтримки Управління культури Чернівецької ОДА та Австрійської служби академічних обмінів ОеАD (м. Львів) за участю Академічного симфонічного оркестру, Академічного камерного хору «Чернівці», а також солістів Чернівецької обласної філармонії імені Дмитра Гнатюка.
Євсевій Мандичевський – композитор, учений-теоретик, викладач, який належить до плеяди найталановитіших діячів європейської музичної культури кінця ХІХ – початку ХХ століть. Лондонська газета «Times» у 1929 році, оцінюючи його діяльність, писала, що в Англії у галузі музикознавства не знайти подібного імені. Австрійська газета «Wiener Tageblatt» назвала Мандичевського «живою музичною енциклопедією».
Митець мав винятковий авторитет у мистецьких колах багатьох країн – його не обходили увагою Петро Чайковський, Антон Рубінштейн, Ференц Ліст та інші видатні музиканти світу. Серед учнів Мандичевського – всесвітньо відомі музиканти ХХ століття, зокрема, композитор і музикознавець Ганс Ґаль, диригенти Карл Бемта, Джордж Селл, піаніст, педагог і композитор Артур Шнабель, засновник новогрецької музичної школи Маноліс Каломіріс і багато інших.
Народився музикант 18 серпня 1857 року в селі Молодії під Чернівцями у сім’ї переселенця із Галичини Василя Мандичевського – активного учасника життя української громади Буковини. У родинному колі та Чернівецькій гімназії любов до музики Євсевію прищеплював класик української музики, «буковинський жайвір» Сидір Воробкевич. Уроки гри на віолончелі та фортепіано юнак брав у музичній школі, якою керував чеський композитор, музикант і активний музично-громадський діяч Адальберт Гржималі.
Але найбільше Мандичевському було до вподоби студіювання теорії музики, а згодом Євсевій здійснив перші спроби у галузі композиції. Ще гімназистом він написав кантату «Сила гармонії» для хору, оркестру і соліста, яка прозвучала під орудою автора і присвячувалась 25-річчю правління кайзера на Буковині. Згодом твір преміювали на конкурсі молодих талантів у Лейпцигу, що дало підставу надати Мандичевському стипендію у Віденському університеті, до якого він вступив 1875-го на філософський факультет. Окрім того, Мандичевський створив п’єси для фортепіано, пісні, хори, вокальні ансамблі, струнний квартет, дві симфонії, дві увертюри, кантати.
Знаковою подією у житті молодого митця стало знайомство з класиком пізнього романтизму Йоганнесом Брамсом, яке згодом переросло у щиру дружбу, – з 1879 року Євсевій належав до найближчого оточення композитора. Творче спілкування з відомим маестро посилило інтерес Мандичевського до класики, традицій романтизму, слов’янського мелосу, яким так захоплювався Брамс.
У 22-річному віці Мандичевський розпочав творчу діяльність на посаді диригента-хормейстера Віденської вокальної академії, а у 33 роки став професором уславленої на весь світ консерваторії при «Товаристві друзів музики», яке протягом десятиліть було одним із центрів музичного життя Європи. Тут він викладав гармонію, контрапункт, історію музики, курс літератури з вокальної музики і теорію музичних інструментів.
Упродовж багаторічної педагогічної роботи Мандичевський виховав плеяду композиторів і музикознавців. Чимало з них стали зірками у Великій Британії, Італії, Австрії, Німеччині, Америці, проте ніколи не забували вчителя і завжди з повагою його згадували.
Євсевію Мандичевському належать ґрунтовні дослідження творчості Йоганна Себастьяна Баха, Вольфганга Амадея Моцарта, Людвіга ван Бетховена, Франца Шуберта. Мандичевський також редагував і видавав твори згаданих композиторів, зокрема, здійснив повні видання творів Йозефа Гайдна, Франца Шуберта; у співдружності з Гансом Ґалем уклав 26-томне видання творів Йоганнеса Брамса, яке стало незабутньою пам’яткою педагогу й другові.
Безперечним є жвавий інтерес Євсевія Мандичевського до української культури, що цілком природно, оскільки він зростав і виховувався в україномовному оточенні, а його наставником був славетний Сидір Воробкевич, який не лише відкрив талант митця, а й прищепив йому любов до українського слова та пісні. Мандичевський написав одинадцять українських хорів, канон на 3 голоси «І день, і ніч іде…» на вірші Тараса Шевченка, вокальні та хорові твори на тексти Юрія Федьковича «Кобзарська зірниця», «Марот», «Зозулька», «Наш рідний край», «Місяцю-князю», «Однако», «Вітер в гаї нагинає» і багато інших, які й нині виконуються хоровими колективами Буковини.
Євсевій Мандичевський ніколи не забував про рідний край. Він не раз приїжджав до Чернівців, де його молодший брат Костянтин був директором Вищої реальної школи та університетської бібліотеки, а сестра Катерина викладала музику в дівочому ліцеї. На батьківщині композитора часто звучали його твори у концертах різних музичних товариств. Особливу популярність у чернівчан мала кантата «У краю буків», яка до 1902 року тричі виконувалася під його орудою. Вокальні твори Мандичевського входили до репертуару «Буковинського Кобзаря», «Мужеського хору» та інших відомих українських співочих колективів.
Перший концертний день презентації музики Євсевія Мандичевського, присвячений 160-річчю від дня його народження, припав на 1 вересня, освітянське свято Дня знань, і пройшов вельми урочисто і яскраво. Основне творче навантаження лягло на Академічний симфонічний оркестр під орудою художнього керівника колективу, заслуженого діяча мистецтв України, маестро Йосипа Созанського, який у короткий термін підготував непростий твір композитора – кантату «Сила гармонії» і продемонстрував велич могутності звукової й духовної гармонії, чітку ансамблеву злагодженість звучання оркестру. Спільно з оркестром виступили Академічний камерний хор «Чернівці» (керівник – лауреат обласної літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича Надія Селезньова), солісти філармонії Богдана Зайцева-Чебан (сопрано), Олеся Матей (альт), Володимир Фісюк (тенор), Лілія Холоменюк (орган) зробили в максимально короткий час усе можливе, аби музика видатного буковинця прозвучала якнайкраще.
Кантата звеличує світ, що був створений із гармонії. Її текстовою основою став твір англійського поета Джона Драйдена (1631–1700) «A song for St. Cecilia’s Day» («Пісня на День Святої Цецилії») у німецькому перекладі. Перша й остання частини твору розповідають про те, що весь світ і життя зародилися з гармонії. У середніх частинах міститься ода Святій Цецилії – покровительці церковної музики, оспівуються безнадійне кохання, філософські роздуми про існування людини, лунають навіть військові мотиви, а також ода органу, музикою якого були зачаровані навіть ангели.
Друге відділення філармонійного концерту – це уклін мистецькому покровителю і «янголу-охоронцю» Євсевія Мандичевського німецькому композитору-класику Йоганнесу Брамсу. Прозвучав його Концерт № 1 для фортепіано з оркестром, який майстерно виконав всесвітньо відомий піаніст, заслужений артист України Микола Сук – колишній киянин, який нині мешкає у США.
2 вересня у виконанні фортепіанних творів буковинця брали участь Крістіан Ламбур (Нідерланди) і солістка Чернівецької філармонії Лілія Холоменюк, випускниця кафедри музики Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Вибрані частини «Грецької меси» для фортепіано виконувалися в чотири руки, а окремі мініатюри композитора-ювіляра («Маленькі каденції, канони, прелюдії для фортепіано») музиканти грали почергово. Варто зауважити, що то була світова прем’єра деяких опусів, як запевнив слухачів Дітмар Фрізеннегер (Австрія), дослідник творчості композитора.
У православній українській Церкві святої Параскеви Київського патріархату (де в серпні 1857 року хрестили Євсевія Мандичевського) прозвучали окремі частини Літургій композитора на старослов’янській, українській, грецькій і румунській мовах. Їх по черзі виконували Академічний камерний хор «Чернівці» під орудою Надії Селезньової і хор Церкви св. Параскеви під керівництвом Любомири Мазурик. Звучання було таким досконалим і вражаючим, що парафіяни й шанувальники акапельного співу не втрималися і зааплодували обом хорам.
Завершальним номером насиченої дводенної програми була Меса до мажор для хору й органа Євсевія Мандичевського у виконанні хору «Чернівці» (партію органа виконувала Лілія Холоменюк) у римо-католицькому костелі Воздвиження Всечесного Хреста. Звучання приємно вразило слухачів.
Перед концертними програмами у церкві Параскеви та костелі мали слово Митрополит Чернівецький і Буковинський Данило та настоятель парафії Воздвиження Всечесного Хреста отець Анатолій Шпак, які дякували організаторам і виконавцям за добре ставлення до славетного буковинського композитора та благословили заходи на успішне втілення.
В усіх концертних програмах брав участь дослідник творчості Євсевія Мандичевського Дітмар Фрізенеггер (автор і координатор проекту з австрійського боку). Він висловлював захоплення музикою українсько-румунсько-австрійського композитора Мандичевського, ділився творчими планами подальшого дослідження й виконання його музики.
Голова Чернівецького обласного відділення Національної всеукраїнської музичної спілки, доцент кафедри музики ЧНУ ім. Юрія Федьковича Олександр Залуцький сказав вагоме слово щодо українського походження митця, уболівання за розвиток культури Буковини, усіляке сприяння цьому процесу. Він віддав належне авторитетним дослідникам творчості композитора – Антону Норсту, Якову Сорокеру, Кузьмі Демочку, Любові Кияновській, Олександру Огую, світлій пам’яті Оресту Яцківу, який вивчав рукописні партитури Євсевія Мандичевського.
Науковець наголосив на тому, що у фонді Чернівецької бібліотеки зберігається чимало творів композитора, які слід упорядкувати й видати. На жаль, із певних причин (зокрема, технічних – на той час у фонді відбувалося впорядкування та оцифровування документів) раніше це зробити не вдалося, окрім здійснених публікацій, які торкаються творчості митця (Музичне краєзнавство Буковини: Навч. посібник до курсу «Музичне краєзнавство». Вип.: 3 / Укл. О.В. Залуцький. Переклад з німецької Чебан Г.І. Чернівці, 2004; Кушніренко А.М., Залуцький О.В., Мельничук Я.М. Музична культура і освіта. Чернівці, 2009; Кушніренко А.М., Залуцький О.В., Вишпінська Я.М. Історія музичної культури й освіти Буковини: Навч. посібник. Чернівці, 2011) та окремих хорових творів композитора, виданих 2012 року в авторській серії Олександра Залуцького «Музичне краєзнавство Буковини» до 155-річчя від дня народження митця.
Творчість Євсевія Мандичевського отримала також широке висвітлення в інших авторитетних наукових джерелах. Схоже, що сьогодні крига скресла і благородна справа з популяризації творчості Євсевія Мандичевського нарешті успішно розпочалася завдяки напрацюванням українських учених, музикознавця Дітмара Фрізенеггера, керівників художніх колективів Чернівецької обласної філармонії імені Дмитра Гнатюка Йосипа Созанського й Надії Селезньової. І є великі сподівання на те, що наступного року музичний проект, присвячений Євсевію Мандичевському переросте у фестиваль, де звучатимуть твори як самого Мандичевського, так й інших композиторів, які народилися, жили і творили на Буковині.
Вадим ЛІСОВИЙ
