gunka-falstaf

22 квітня 2016 року видався знаменним днем. Я відвідала Баварську оперу і ніби, як завжди, вийшла через три з половиною години з моєї найулюбленішої «фабрики мрій» під сильним враженням. Проте до написання цих рядків мене ініціювала не оперна вистава, а неочікувана зустріч з екстраординарним явищем — театром української «мистецької пісні» Павла Гуньки

Українсько-британський співак прибув до Мюнхена з Ніцци всього на два дні, та після репетицій нової програми, яку він готує разом з англійським піаністом і аранжувальником Річардом Уайлдсом для українських слухачів, поспішав до Лондона. Павло запросив мене послухати репетицію концерту.

Так несподівано мені випала честь і радість стати першим слухачем цієї нової програми, а також уперше дізнатися про ідею закладення фундаменту українсько-британських культурних стосунків. Вона полягає в унікальному поєднанні в одному концерті вокальних творів на поезії Тараса Шевченка і Вільяма Шекспіра.

gunka-falstaf2

Дата проведення імпрези визначалася довго, але доленосний збіг обставин продиктував так, що шекспірівський цикл прозвучить до 400-ї річниці від дня смерті великого англійця.

Для Павла Гуньки ця подія є знаковою, адже він народився і мешкає у місті Ковентрі, що у центральній Великобританії неподалік Стратфорда-на-Ейвоні — місті паломництва обожнювачів Шекспіра. В Україні сонети Шекспіра вперше прозвучать у перекладі Остапа Тарнавського. Автором музики став відомий сучасний український композитор Олександр Яковчук.

Колосальне враження від спілкування з Павлом після репетиції відкрило безліч нюансів образно-інтонаційного світу прослуханих «мистецьких пісень», а головне, — авторську ідею театральної драматургії камерно-вокального концерту, що наскрізно розвиває історичну, оперну (“Дон-Жуан”) та екзистенційно-філософську теми.

Співак поділився секретами власної інтерпретації української класики і новими, оригінальними ідеями поєднання української вокальної інтонації і театральної гри в інтерв’ю, котре незабаром буде опубліковане на нашому сайті.

Проте розпочну з інформації про виконавців.

Немає потреби окремо представляти вокаліста Павла Гуньку (бас-баритон), зірку світової оперної сцени, митця, який присвятив життя вивченню, запису і популяризації у світі вокальної творчості («мистецьких пісень») українських професійних композиторів. Авторський проект Ukrainian Art Song (Канада), який Павло Гунька заснував разом з українсько-канадським товариством любителів класичного мистецтва, був не раз анонсований в українських медіа.

Павло Гунька
Павло Гунька

До сьогоднішнього дня українсько-канадська діаспора активно підтримує співака у здійсненні високої мети Ukrainian Art Song — виконання і запису понад 1000 «мистецьких пісень» щонайменше 26-ти українських композиторів, а також відкриття «світової бібліотеки», що включатиме повне зібрання нотних джерел (клавірів, оригінальних текстів із латинською транслітерацією, перекладів, електронного Playback пісень із можливостями вибору тональності) українських «мистецьких пісень». На особливу увагу українських професійних музикантів і дослідників заслуговують раніше опубліковані інтерв’ю митця, у яких співак інформує про свою творчість і новини власного проекту. Для створення вичерпної антології української вокальної мініатюри Павло запрошує до співтворчості сучасних українських композиторів, вокалістів, музикознавців.

Англійський піаніст Річард Уайлдс працює у Баварській державній опері понад 30 років. Він є експертом сучасного музичного театру, зокрема, брав участь у постановках опер Вольфганга Ріма, Унсук Чін, Йорга Відмана, з якими я знайомила читачів на сторінках української преси. Для Річарда Уайлдса українська класична та сучасна музика, яка, на жаль, усе ще залишається у Європі terra incognita, саме завдяки Павлові стали відкриттям Нового Світу. Універсальний практичний досвід Річарда допоміг швидко зорієнтуватися у стилістиці українських «мистецьких пісень» Кирила Стеценка, Якова Степового, Миколи Лисенка, Стефанії Туркевич, Олександра Яковчука.

Павло Гунька, Надія та Олександр Яковчуки під час репетиції
Павло Гунька, Надія та Олександр Яковчуки під час репетиції

Вокальний цикл «Сонети Шекспіра» Олександра Яковчука, у якому сучасний український композитор поєднав два осяяні вічністю раритети — шекспірівську конфліктну драматургію і ладотональну логіку бахівського «Добре темперованого клавіру», створений у 2009 році, прозвучить в Україні вперше.

Серед різножанрового творчого доробку композитора (опера, балет, ораторії, кантати, симфонії, симфонічні поеми, інструментальні концерти, камерні твори для різних складів, хорові обробки українських народних пісень) є чимало шедеврів. Вокальний цикл для баса і фортепіано «12 сонетів Вільяма Шекспіра» був написаний спеціально на замовлення Павла Гуньки для «Антології української мистецької пісні» і здається мені абсолютно унікальним твором.

Рельєфна композиція, фабульний розвиток внутрішньої емоції героя репрезентують неоромантичну традицію жанру. Водночас інтонаційна драматургія циклу вражає оригінальним переплетенням принципів симфонізму і театральності, зіткненням граничних настроїв — любові, розчарування, резиньяції митця, раціонального усвідомлення неминучості вічних протирічь і філософського узагальнення парадоксальності мистецької долі, словом, усім тим, що вирізняє світоглядність музиканта постмодерної доби. Великий знавець природи вокалу, композитор-симфоніст інтегрує автентичність інтонованого слова в інтонаційно-звуковий еквівалент, використовуючи при цьому апробовану романтиками психоемоційну реакцію на лейтмотивність, віддалені жанрово-стильові орієнтири, зіткнення граничної образності.

Диски із записами української музики Павла Гуньки
Диски із записами української музики Павла Гуньки

Миттєве враження від цілої програми виявилося доволі неочікуваним. Налаштувавшись на репетицію камерного концерту вокальних мініатюр, я опинилася у центрі театральної дії, несподіваної навіть в інтер’єрі Баварської опери. Простір невеликого репетиційного класу виявився для музикантів достатнім для презентації яскравого вокально-театрального артефакту, який виходив далеко за межі традиційної ситуації камерної імпрези. Концертну програму видатного оперного співака, актора і неперевершеного майстра інтонованого слова можна визначити не інакше як театр «мистецької пісні».

Я зрозуміла, чому Павло так наполягав на використанні саме поняття «мистецька пісня» на відміну від прийнятих в українському музикознавстві означень вокальної мініатюри як солоспіву, пісні або романсу. Послідовність творів, включених до концертної програми, має не тільки чітко продуману музичну драматургію, а і яскраву сценічну логіку.

Виконання Павлом «мистецьких пісень» на вірші Шевченка і Шекспіра створювало візуальний ефект, картини-образи, народжені артикульованим синтезом слова, вокалу, руху, жесту, погляду, емоції. Кожна пісня на моїх очах перетворювалася на міні-сцену, їхня послідовність — на уявну територію міні-вистави з власною логікою розгортання цілого. Обрані українські пісні Миколи Лисенка, Кирила Стеценка, Якова Степового, Стефанії Туркевич Павло осмислив і представив циклічно.

Павло Гунька в опері Річарда Вагнера "Парсифаль" (Сан-Карло, Неаполь)
Павло Гунька в опері Ріхарда Вагнера “Парсифаль” (Сан-Карло, Неаполь)

Можна чітко прослідкувати також сюжетно-смислові паралелі між окремими творами, що й створюють цю незабутню ілюзію театральності. Тридцятилітній досвід і глибоке володіння законами вокальної драматургії всесвітньо відомого оперного співака, в репертуарі якого — головні партії з «Воццека» і «Лулу» Альбана Берга, «Le Grand Macabre» Дьордя Лігеті, «Фіделіо» Людвіга ван Бетховена, «Макбета» і «Фальстафа» Джузеппе Верді, «Парсифаля» і «Валькірії» Ріхарда Вагнера, «Леді Макбет Мценського повіту» Дмитра Шостаковича, «Гравця» Сергія Прокоф’єва, — дозволили Павлові представити проект української «мистецької пісні» абсолютно у новому вокальному, художньо-естетичному і комунікативному ракурсі.

Потім, під час інтерв’ю Павло не раз акцентував на тому, що поділяти співаків на оперних і камерних у світі не прийнято. Вперше з таким явищем він стикнувся в Україні. Натомість митець вважає, що такий підхід обмежує не тільки перспективи вокаліста, а й рецепцію творчості класиків української «мистецької пісні», тому пропонує змінювати систему освіти вокалістів і для початку проводити регулярні майстер-класи для студентів, заради яких знову із задоволенням відвідає Україну. У проекті «Ukrainian Art Song» разом із Павлом задіяні поки що не українські співаки, а світові зірки оперної сцени.

Павло Гунька зі студентами Київської консерваторії
Павло Гунька зі студентами Київської консерваторії

Не секрет, що кожен митець по-справжньому реалізується лише через самовіддачу. Не випадкова при цьому безкорислива готовність Павла віддати все, чому він навчився за багато років.

Ділитися сокровенним дано не кожному. Справжній талант, що відкрив нові обрії професійної майстерності, слідує поклику душі допомогти стати на правильну дорогу тим, хто шукає вірних шляхів у мистецтві.

У вільний від концертів і репетицій час Павло Гунька планує провести майстер-класи для студентів Київської і Львівської музичних академій, а також Львівського й Івано-Франківського національних університетів.

Після репетиції і розмови, яка тривала ще по дорозі в метро, хотілося зупинити мить і якнайдовше побути у винятковому стані емоційної зачарованості аурою творчої особистості Павла Гуньки.

Павло Гунька. Фальстаф в однойменній опері Джузеппе Верді. Фото Майкла Купера
Павло Гунька. Фальстаф в однойменній опері Джузеппе Верді. Фото Майкла Купера

Наступного дня, згадавши про гадамерівську «актуальність прекрасного», вирішила зафіксувати свої враження та, головне, вчасно розповсюдити серед вокалістів, колег, друзів, студентів і всіх співвітчизників інформацію про знакову подію, що наближується.

Концерти Павла Гуньки проводяться завдяки щиросердній підтримці українсько-канадської громади і незабаром відбудуться в Україні. 5 червня у Києві, а 9-го — у Львові. У програмі прозвучать такі «мистецькі пісні»: «У неділю вранці рано», «Якби зустрілися ми знову», «Серенада Яреми», «Понад полем іде», «Минають дні» Миколи Лисенка та «Минають дні» Стефанії Туркевич, «За думою дума» Якова Степового, «12 Сонетів Вільяма Шекспіра» Олександра Яковчука у перекладі Остапа Тарнавського (1. «Провіщення», XIV; 2. «На мить», XV; 3. «До літньої тебе рівняти днини?», XVIII; 4. «Любови око», XXIV; 5. «Я люблений й люблю, XXV; 6. «Неспокійна душа, XXVII; 7. «Щастя-раб», XXIX; 8. «У цих римах любов», XXXII; 9. «Не сумуй», XXXV; 10. «Що краще, хай залишиться в тобі», XXXVII; 11. «Мене врагом не роби», XL; 12. «Муза», XXXVIII).

Аделіна ЄФІМЕНКО

На головному фото: Павло Гунька – Фальстаф в однойменній опері Джузеппе Верді (Канадійська опера). Фото Майкла Купера

Фото надані автором статті