Останні події в Україні, спровоковані російським агресором, сколихнули не тільки усі верстви українства, а й здорові сили цивілізованого світу

Звісно, першими прийняли удар, нанесений Україні росією, Збройні Сили України та весь загін національного спротиву (територіальна оборона й рух національного опору), героїчна звитяга яких дає усім нам віру в перемогу добра над злом, правди над брехнею, шляхетності над варварством і цинізмом.

Не стоїть осторонь процесів повномасштабного опору загарбникові й спільнота представників культури і мистецтва. Так, із перших днів війни з ініціативи Міністерства культури та інформаційної політики України спільно з Державним агентством України з питань мистецтв і мистецької освіти, а також за сприяння партнерів стартував проєкт «Ukraine Now and Forever». Він має представити світові українську культуру і мистецтво в усій самобутності й етнічному розмаїтті. У рамках задуму передбачається проведення цілого ряду концертних заходів: театральних і виставкових імпрез, презентацій, публічних дискусій тощо.

Неабияких зусиль щодо активізації європейських і світових мистецьких спільнот із метою їхньої адекватної оцінки подій, зумовлених агресією росії проти України, та відчуження російських митців, а також мистецьких організацій цієї загарбницької держави від будь-яких культурних зносин із зовнішнім цивілізованим світом докладає Всеукраїнське хорове товариство імені Миколи Леонтовича (голова – заслужений діяч мистецтв України, хормейстер Національної опери України, доцент Національної музичної академії України імені Петра Чайковського Олександр Тарасенко).

Певною квінтесенцією першого етапу культурного спротиву мистецької України, спрямованого на засудження війни, стала телевізійна програма під назвою «Ми Є!», презентована митцями міста Рівного та його гостями-музикантами з різних куточків України, які в перші дні війни знайшли прихисток на теренах благодатної рівненської землі. За ініціативою та під орудою Олександра Тарасенка програма транслювалася 24 квітня, на Великдень (за юліанським календарем), в ефірі телеканалу UA: РІВНЕ й усіх регіональних каналів Суспільного (60-й день війни).

Великодній мистецький проєкт «Ми Є!» переконливо «виголосив» українське мистецьке «Ні!» загарбницьким, войовничим діям росії в Україні. Він у художній спосіб протиставив варварам національну шляхетність, професійну довершеність національного мистецтва та гордість українців, нащадків Київської Русі, за нездоланний дух, власну героїчну історію, віру в себе і прийдешнє мирне, цивілізоване й щасливе майбутнє.

Ця неординарна телевізійна імпреза об`єднала вишуканість української хорової та інструментальної музики авторства сучасних вітчизняних композиторів (Євгена Станковича, Валентина Сильвестрова, Ганни Гаврилець, Юрія Шевченка, Лідії Васіної) з орнаментальністю літературно-поетичного символізму рівненських поетів Ірини Баковецької та Андрія Пермякова. У рамках дійства знайшла достойне місце й хорова композиція «Ukrainale» сучасного естонського композитора Ерккí-Свен Тюйра.

Програма «Ми Є!» стала знаковою мистецькою подією, яка поєднала художню образність Великодніх хорових піснеспівів з епосом історико-героїчної тематики, покликаних дарувати співвітчизникам сподівання на перемогу над загарбниками й гідне існування у колі цивілізованих європейських народів.

Із перших акордів мистецьке дійство заворожує органікою антифонного звучання «Стихири на утрені» Лідії Васіної у виконанні жіночого та чоловічого хорів під орудою молодих хормейстерів Олени Грицюк і Назарія Тарасенка (І й ІІ частини). Ширше образність піснеспіву розгорталася в інтерпретації ІІІ частини мішаним хором під керівництвом Олександра Тарасенка. Її сакральні смисли переплелись із глибокою змістовністю поезії, пов`язаної із зображенням стражденної долі українця, що перекликалося з трагізмом подій дня сьогоднішнього.

Вишуканою художньою образністю вирізнився парафраз «Ми Є!» Юрія Шевченка, який дав назву проєктові. Він побудований на неповторному колориті теми Національного Гімну України «Ще не вмерла України ні слава, ні воля» Михайла Вербицького у виконанні академічного камерного оркестру Рівненської обласної філармонії (головний диригент – Юрій Скрипник) під батутою Олександра Тарасенка. Ця музика утверджує ідею свободи, котра дається українцю непросто, та без якої наш співвітчизник усе ж не мислить себе.

Далі інтонація «роздертої душі» доносила трагічні сенси поезії Ірини Баковецької. Вона звертається до здорового глузду Homo sapiens («людини розумної»), котра спроможна спрямовувати думки й сподівання на розрізнення добра і зла. Саме така логіка поетичного слова підводить слухача до сприйняття хорової композиції «Ukrainale», сучасного естонського митця Ерккí-Свен Тюйра. Написана в перші дні російсько-української війни, вона сповнена невимовного болю, спричиненого Україні віроломством ненаситного північного «сусіда».

Композиційно довершило цей фрагмент дійства звернення до учасників проекту Надзвичайного і Повноважного Посла Естонської Республіки в Україні пана Каймо Кууска (проголосив Андрій Пермяков). У ньому дипломатичний представник дружньої до України держави висловлює побратимам-українцям співчуття й підтримки у час їхніх непростих випробувань.

Подальший драматизм телевізійної концертної імпрези поглиблювався блоком творів історико-героїчної тематики. Вони резонували з найтрагічнішими подіями сьогодення і водночас були пройняті мотивами життєствердження, вірою в нашу перемогу та переконаністю у беззаперечній, історично вмотивованій правоті українців.

Так у композиціях для хору в супроводі ударних і народних інструментів Ганни Гаврилець «Зажурилась Україна» та «Гей, ну, хлопці, до зброї» (з ораторії «Віють вітри»), створених на матеріалі історичних пісень, записаних Олександром Кошицем, авторка разом із виконавцями крізь призму особливостей поліфонії, гармонії, а також тембрової драматургії намагалась розшифрувати для слухача його споконвічний код, носієм якого є народний мелос. Сприймаючи ці твори, переживаєш усі драматичні й трагічні сюжети, закладені у народних шедеврах, із думкою: «Це ж справді про нас, про ті події, які ми переживаємо сьогодні».

Атмосферою елегійного настрою, світлої надії, вишуканою орнаментальністю мелодики й романтичною прозорістю гармонічних барв вирізняється хорова композиція «Садок вишневий» (тиха кода ораторії Євгена Станковича «Страсті за Тарасом»). Це – своєрідне музично-поетичне уособлення побуту щасливої української родини, вільної й багатої України у виконанні мішаного хору та народних духових інструментів (соліст Максим Бережнюк) під орудою молодого майстра – Олександра Лося.

Поступове кульмінаційне нагнітання відчувалося у насиченому прочитанні «Молитви за Україну» (з циклу «Майдан») Валентина Сільвестрова у виконанні хору під орудою Назарія Тарасенка. Її драматургія за великим рахунком зводиться до утвердження чіткої громадянської позиції автора, спрямованої на повномасштабне засудження зла.

Завершилася імпреза урочистим звучанням «Стихири Пасхи» Лідії Васіної в інтерпретації мішаного хору, академічного камерного оркестру Рівненської обласної філармонії та органа (Ірина Козачук) під проводом маестро Олександра Тарасенка. Патетика композиції на кульмінаційному піднесенні символічно спрямовується на утвердження пасхальної радості у дні сьогоднішньому, такому непростому, вистражданому, проте сповненому очікуваннями нашого національного торжества.

Підсумовуючи роздуми, представлені у пропонованій розвідці, стверджуємо: концертний телевізійний проєкт «Ми Є!» – унікальне мистецьке дійство. Воно промовисто закцентувало тематику незламності українського духу, котрий впродовж не одного століття гартується і міцніє. А помножений на історичну правду генетичний код українства скоро стане фундаментальним ціннісним підмурівком, на якому актуалізуються й утіляться в життя всі сподівання українця, акумульовані синергією його дієвості під гаслом «Ми українці є, ми споконвіку були, – і Богом бережені будем навіки!»

Ігор ХАРИТОН