30 жовтня на сцені Національної опери України відбудуться прем’єри одразу двох італійських одноактних комедій – «Служниця-пані» Джованні Баттісти Перголезі та «Джанні Скіккі» Джакомо Пуччіні. Режисерами-постановниками вистав стали Тамара Трунова, режисер Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, і Оксана Тараненко, головний режисер Одеського національного театру опери і балету. Проект здійснюється у співпраці з Посольством Італії та Італійським інститутом культури в Україні
«Служниця-пані» та «Джанні Скіккі» – дві крайні точки на історичному відрізку існування італійської комічної опери, старт і завершення розвитку жанру у його традиційному варіанті. Легка комедія положень та фарс з елементами чорного гумору. Про рішення включити їх у програму нинішнього сезону головний режисер театру Анатолій Солов’яненко повідомив іще влітку. Щодо запрошення для їх постановки режисерів інших театрів Солов’яненко сказав: «Не хочу, щоби Національна опера ставала театром одного режисера». Схоже, зараз, коли до прем’єри залишилося менше тижня і репетиції ідуть повним ходом, він лишається задоволений своїм вибором.
Оксана Тараненко з неодмінним смаком і майстерністю ставить як телесеріали, так і концерти, і оперні вистави. Серед її останніх робіт в Одеській опері – концерт-вистава «Оперні двійники», поп-артовий, іскрометний «Любовний напій» Доніцетті і велична, з фантастично розкішними костюмами «Дідона та Еней» Перселла. Вельми нестандартним обіцяє бути і київський «Джанні Скіккі». Фабула цієї історії, як відомо, будується на одному з рядків «Божественної комедії» Данте, де у восьмому колі пекла серед інших підробників згадується і пройдисвіт Джанні Скіккі, а схожі події, ймовірно, відбувалися колись давно у середньовічній Флоренції. Сюжетні мотиви вічні, як саме життя: боротьба кодла близьких і не дуже близьких родичів за спадок померлого дядечка, заховане тіло померлого, підробка документів, кохання юної пари, заради якої спритний шахрай прокручує свою оборудку.
«Зазвичай цей спектакль ставлять у костюмах ХХ століття. У нас персонажі будуть одягнені в костюми різних епох. І лише Джанні – віртуозний злодій, який, наче блискавка, спалахує на мить, робить свою справу і одразу ж зникає – поза історичними маркерами».
Постановники не обмежують себе у засобах і обіцяють мультистайл з фантазійними фрагментами та відеопроекцією. Серед елементів сценографії – шість величезних ширм у вигляді людських силуетів, вбраних у плащі і довгі спідниці. «Це, – пояснює Тараненко, – соціальні маски, за якими герої приховують справжню сутність, те, кого вони із себе вдають». А сутність вилазить назовні, тільки-но з’являється перспектива отримати дармові гроші. Втім, мораль цієї історії, за версією Оксани Тараненко, така: «Не рий яму іншому, скористайся тією, яку він вирив для тебе». Чи з іншого ракурсу: «Що іншому побажаєш, те тебе і спіткає».
Пуччіні, як відомо, завжди дуже ретельно прописує у партитурі, хто і що має робити на сцені, що і як там має бути розташовано. «Ми виконуємо усі вказівки композитора, але – все виходить по-своєму, – говорить режисер. – Чудово, що мені випала нагода працювати з такими талановитими і розумними артистами, як солісти Національної опери. Вони усе схоплюють на льоту і працюють з повною віддачею». Найцікавішим та найдивовижнішим, вважає Тараненко, є те, наскільки точно Пуччіні музикою передає саму дію і характери: хто якого роду-племені, вдачі, як себе поводить. Навіть хода героїв відображається у музиці, і режисеру потрібно лише розшифрувати це, переклавши нотні знаки на візуальні образи.
Для Тамари Трунової, яку ніжно любить і київська театральна публіка, і критики, робота над «Служницею-пані» є дебютом в якості режисера-постановника оперного спектаклю. Як зізнається вона, опера є її давньою пристрастю. Тож з радістю прийняла запрошення Анатолія Солов’яненка. «Першою моєю думкою стало: цього не може бути! Ми живемо настільки відокремлено, закрито – опера і драматичний театр, кожен у своєму світі. Але я не чекала, що мене так приймуть. У нас утворився чудовий колектив, я отримую величезне задоволення від спілкування з артистами».
Гобелен, що ожив – так Трунова пояснює візуальну стилістику своєї «Служниці». Всі герої – закоренілий холостяк доктор Уберто, чарівна й хитра служниця Серпіна, котра у фіналі одружується зі своїм господарем, німий слуга Веспоне, – за словами режисера, наче зійшли зі старовинного гобелена. «На сцені стоятиме клавесин – як ознака епохи та стилю. Але це не суто барокова опера. Разом зі співаками ми прагнемо віднайти мову, яка була би стиком між історією та сучасністю – не перегнувши палку в еклектиці, бути зрозумілими сучасній публіці й не втратити основ, закладених в музиці Перголезі. А ще – виготовити якнайбільше «солодкої вати». Інша річ, що ця вата може будь-якої миті розтанути і перетворитися на краплинку. Але ми стараємося створити і підтримувати ці солодкі хмарини комедії положень, – доступного, улюбленого, легкого жанру, де конфлікти легко вирішуються, і перемагає кохання».
Постановники пропонують і дещо інші, незвичні для цього сюжету акценти. Доктор Уберто – не старезий дідуган. «Це дещо інфантильний, сфокусований на собі, недорощений чоловік, який не встиг вчасно оженитися. Його гобеленним прототипом є павич», – пояснює Тамара Трунова. З’явився і новий сюжетний мотив: традиційний водевільний «третій», у даному разі Веспоне (його роль грає актор мімансу), таємно закоханий у Серпіну. Але і його «німе» кохання без взаємності теж закінчується щасливо: і йому знаходиться пара. Хто саме – дізнаємося на прем’єрі. Іще один сюрприз у цій постановці – балет.
Другий прем’єрний вечір відбудеться 1 листопада.
Склад виконавців перших вистав «Джанні Скіккі» – https://opera.com.ua/afisha/dzhanni-skikki-sluzhnicya-pani-0
«Служниці-пані» – https://opera.com.ua/afisha/dzhanni-skikki-sluzhnicya-pani-0?performance=1
Юлія Пальцевич
Фото – Ксенія Панченко
