Виявляється, що у різних архівних сховищах в Україні зберігаються справжні скарби гуманітарної культури, цінність яких вимірюється світовими стандартами. І це – попри десятиліття «активної» діяльності відповідних компетентних органів тоталітарного часу. Свідченням тому стала видана восени 2020-го партитура знакової Симфонії № 2 Левка Ревуцького
Твір було написано 1927 року й одразу визнано видатним явищем сучасності, заснованим на джерелах українського мелосу. Він отримав перше місце на Всеукраїнському конкурсі Товариства імені Леонтовича. Однак доля текстової першооснови (уртексту) була трагічною – ноти згоріли наприкінці 1928-го під час пожежі в Київській філармонії. Композитор лише в 1939–1940 роках поновив/реконструював із пам’яті партитуру, що була на початку 1941 року відзначена Державною премією.
Та виявилося, що музика Левка Ревуцького має потужну «життєву силу» й здатна повертатися до нас у новий час, коли її автор вже відійшов у горні світи. До 120-річчя митця повернувся аж із Данії Концерт для фортепіано з оркестром Фа мажор (був виданий у Києві 2013-го). До 125-річчя – реконструйовано й виконано Струнний квартет, створений у 1920-ті. А нині, до 130-річчя композитора вдалося віднайти уртекст Симфонії № 2 у завалах бібліотеки Львівської національної філармонії, до того ж писаний рукою самого Левка Ревуцького. Цю авторську копію партитури (зроблену таємно) у 1930-ті роки вивіз за кордон (теж таємно!) молодий диригент Антін Рудницький. По ній грали симфонію у Львові, Варшаві, Каунасі. Проте джерело не афішували, особливо після 1939 року.
Нині за підтримки Українського культурного фонду партитуру Симфонії № 2 було видано. При цьому варто відзначити два унікальні фактори: 1) весь текстовий матеріал (підготований науковцем ІМФЕ імені Максима Рильського Валентиною Кузик, у тому числі її вступна стаття «Рукописи не горять…») подано двома мовами – українською та англійською (для поширення поза межами України); 2) вперше у світі серед видань такого типу вміщено власноручний аналіз драматургії твору, зроблений Левком Ревуцьким ймовірно ще у 1928 році. Цей автограф унікальний тим, що композитор описує партитуру 1927 року – тобто уртекст, що, як вважалося, був утрачений назавжди. Весь час автограф аналізу зберігався у стінах ІМФЕ, а віднині став доступним усім шанувальникам української культури. Подаю повне посилання, вміщене на сторінці 15 нової публікації:
Ревуцький Л. Аналіз тематизму й форми Симфонії № 2, E-dur (1927, у 2-й редакції 1940, присвяченій С.А. Ревуцькій): Архівні наукові фонди Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України – Ф. 36, Од. зб. 524, 6 арк. Аркуші великого формату (А-3), писано автоматичною ручкою чорним чорнилом, з обох боків листа, для нотних прикладів нотоносці спеціально накреслено від руки. У публікації збережено український правопис 1920-х та авторські підкреслення і позначки. Сподіваємося, дослідникам симфонічної музики цікаво ознайомитися з авторським аналізом інтонаційно-драматургічної форми Симфонії № 2 і здійснити порівняльний аналіз партитур її першої, другої та третьої редакцій.
Презентація видання відбулася 22 вересня 2020 року онлайн із Великого залу імені Героя України Василя Сліпака НМАУ імені Петра Чайковського. Зі вступним словом виступили композитор Богдан Кривопуст (директор видавництва «Музична Україна») та музикознавиця Валентина Кузик (дослідниця творчості Левка Ревуцького).
Концертну програму було вибудовано за задумом народного артиста України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, головного диригента Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України Володимира Сіренка. Він поєднав у концерті «два Фенікси, що відродилися із попелу» – уртексти Концерту для фортепіано з оркестром Фа мажор (1934), соліст – лауреат міжнародних конкурсів Роман Рєпка, та Симфонії № 2 Левка Ревуцького. В антракті з короткими інтерв’ю, що транслювалися телебаченням, виступили правнук композитора Тарас Ревуцький і народний артист України, видатний диригент, учений-енциклопедист Іван-Ярослав Гамкало.
Концерт-презентація пройшов натхненно й викликав щирі емоції слухачів і виконавців, які занурилися у звуки музики, що відродила в уяві звучання епохи Українського відродження 1920–1930-х років. Завдяки трансляції онлайн майже одразу були отримані відгуки від багатьох слухачів. Серед них є й імена відомих постатей української культури. Наведемо деякі:
«Дивилися, слухали в онлайн-версії! Це – дійсно знакова подія для української музичної культури! Дякуємо всім причетним до організації і втілення в життя цього унікального проєкту!» (Доктор мистецтвознавства, професор Олена Берегова.)
«Вітаю усіх причетних до проєкту і дякую за насолоду!» (Кандидат мистецтвознавства, музикознавець Оксана Летичевська.)
«Молодці. Побільше б таких добрих справ!» (Доктор мистецтвознавства, професор Лідія Корній.)
«Вітаю усіх, кого заохотили до такого грандіозного проєкту. Україна має знати, чим дихали її митці, перетворені за радянщини на ідеологічних музичних лідерів. Ви зробили неймовірне – повернули не лише пам’ять, а й дух, внутрішній світ і думки, втілені Левком Миколайовичем, які соцсистема розтрощила, підм’яла під себе. Слухала і тішилася, бо завдяки вам в українську музику повернулися шедеври безперечно світового рівня». (Кандидат мистецтвознавства, музикознавець і композитор Марина Долгих.)
«Унікальне видання!» (Лауреатка премії імені Миколи Лисенка, мистецтвознавець Роксана Скорульська.)
Охочих «погортати» сторінки нового видання прошу переглянути: https://drive.google.com/file/d/1E4HS1uoORBQ-a42qhaEwRteBu4Q68L0t/view
Бажаючі послухати унікальний концерт онлайн можуть «викликати»:
Валентина КУЗИК
