17 вересня німецьке місто Марбург, відоме багатою історією та архітектурою високого й пізнього середньовіччя, відзначило відкриття Четвертого щорічного міжнародного музичного фестивалю Marburger Jazzsommer 2026. Вузькі бруковані вулички старої частини міста і затишні кафе буквально здригнулися від жанрового – та не тільки – розмаїття концертної програми: від класичних і модерних джазових композицій до дабстепу, техно й року
Історія фестивалю бере початок від заснування Німецького джазового союзу (Deutsche Jazzunion) у Марбурзі в 1973 році. Як зазначено на офіційному сайті організації, це об’єднання «виступає рупором для представників джазу та імпровізаційної музики у Німеччині».
Союз відстоює інтереси музикантів на федеральному рівні, представляючи їх перед політичними й культурними інституціями, зокрема через співпрацю з національними та міжнародними джазовими організаціями. Крім того, він надає музикантам фінансову підтримку через грантові програми і Премію імені Альберта Мангельсдорфа, яка вважається найпрестижнішою нагородою у сфері джазу в німецькомовному просторі. Союз також сприяє доступу музикантів до соціального страхування, захисту авторських прав і пошуку приміщень для проведення концертів.
Пізніше, у 1980 році, була заснована волонтерська некомерційна організація «Джазова ініціатива Марбурга» (Jazzinitiative Marburg e.V.). Як і Німецький джазовий союз, вона створює можливості для виступів молодих митців і популяризує сучасну джазову та імпровізаційну музику.
Ініціаторкою започаткування окремого щорічного джазового фестивалю стала Рут Фішер (Ruth Fischer) – діячка у сфері культурного менеджменту, яка тривалий час очолювала відділ культури міста Марбурга (Fachdienstleitung Kultur der Stadt Marburg). Ідея форуму виникла під час святкування 50-річчя від заснування Німецького джазового союзу. Завдяки співпраці Рут Фішер із «Джазовою ініціативою» 2023 рік ознаменувався відкриттям Першого джазового фестивалю міста Марбурга – «Marburger Jazzsommer».
Цьогорічний основний організатор фестивалю (Jazzinitiative Marburg e.V.) та його куратори Тімм Тулах (Timm Tulach) і Константин Зіг (Constantin Sieg) представили Jazzsommer 2026 як платформу для поширення інноваційних мистецьких рішень і нових поглядів сучасної музичної спільноти в сфері композиції, виконання й технічної складової перформансів.
Вибір теми й мети нинішнього фесту прокоментував в інтерв’ю керівник об’єднання Jazzinitiative Marburg Тімм Тулах, в обов’язки якого також входило планування фінансової сторони Jazzsommer 2026: «Є тема, що стала спільною, тобто проходить із року в рік, проте щоразу вона зазнає певних змін, трансформується. Тут, скоріше, постає питання не щодо самої теми, а тлумачення сенсу поняття “джаз”, його “ядра”. Мер (міста Марбурга Томас Шпіс. – Т. Н.) на відкритті фестивалю зазначив, що це – спільна гра, вміння слухати одне одного і, попри це, мати імпровізацію як головний складник; відкривати серце для джазу, який може проявлятися у найрізноманітніших формах».
Центральне місце, відведене інтерпретації багаторівневого поняття «синтез», ідея яскравого розмаїття, а також відкритість до експериментів – усе це привабило чимало молодих гуртів, які отримали нагоду показати себе під час секції «відкритої сцени» (Open Stage Jam Session).
Ядро концертної програми склали 11 колективів не лише з різних міст Німеччини – Берліна, Мюнхена, Кельна, Франкфурта, Вюрцбурга, – а й зарубіжжя – Лозанни (Швейцарія) та Дніпра (Україна). Як почесні гості фестивалю, вони представили власні тематичні програми, технічні рішення і свіжі, індивідуальні композиторські й інтерпретаторські підходи, які протягом чотирьох вечорів поспіль лунали з різних куточків міста.
Український гурт «DZ’OB», до складу якого входять Олексій Бадін – артдиректор і віолончеліст, Ірина Лі – скрипка, Василь Старшинов – гобой та Олексій Старшинов – фагот, виступив у третій, кульмінаційний день фестивалю на сцені концертного залу Kultur- und Freizeitzentrum Marburg e.V. (KFZ). Музиканти показали вибрані композиції із різних альбомів свого творчого доробку. Серед них прозвучали «Deti», «Techno 2» з другого альбому «Basement Suite» (2017 рік), «A Girl With a Kitten in the Moonlight» із третього альбому «Being for Throbbing» (2018), «One Danced in a dream that never ends» із п’ятого альбому «The Playground» (2025) та інші твори.
Композиції гурту вирізняються синтезом елементів масової популярної та класичної «елітарної» музики, поєднують барокову мелодійність академічних інструментів із техно, IDM і дабстепом. Музичний виступ органічно доповнювали візуальні й світлові ефекти, які стали невід’ємною частиною сценічної подачі.
Після виступу Олексій Бадін люб’язно погодився дати коротке інтерв’ю, присвячене фестивалю «Marburger Jazzsommer 2026».
– Що привабило вас у фестивалі, і чому ви вирішили взяти в ньому участь?
– Нам написав організатор і розповів про гурти-учасники. Зацікавила їхня різноплановість. Це перше, на що звернули увагу. Далі – різнобічний підхід до джазу: є і сучасний, і більш класичний формати.
Найчастіше нас запрошують саме на такі фестивалі, коли організатори хочуть експериментувати, їм цікаві нові ідеї.
– Центральні теми цього фестивалю – яскравість, різноманіття, імпровізація. Що ці поняття означають для вас особисто й гурту «DZ’OB»?
– Насамперед різноманіття. Вихід трохи за рамки, тому що ми більше академісти, а не джазові музиканти. Дивитися у бік актуальної, можливо, навіть масової культури. Адже академічна сцена досить закрита, герметична і часом доволі цікаві явища залишаються «за бортом».
І от нас якраз приваблює можливість подивитися у той, інший бік, дати новий поштовх, свіже дихання, переосмислити сферу академічної музики з позиції масової культури.
– Ви згадували про різнопланові гурти, які зацікавили. Чи запам’ятався вам хтось із виконавців на фестивалі найбільше? І, забігаючи наперед, чи виникали у вас думки про можливу подальшу кооперацію або співпрацю?
– На жаль, ми не багато слухали, але мені сподобався підхід Ребекки Трешер («Rebecca Trescher Tentett») до переосмислення джазу й поєднання з академічною музикою. Мені імпонувало, що одна з її композицій була натхнена Скрипковим концертом Берга.
Питання співпраці ми ще не розглядали, адже маємо достатньо проєктів, які треба реалізувати. Але я думаю, було б цікаво скооперуватися, наприклад, із Ребеккою. Чому б і ні? Нас завжди приваблює співпраця з кимось. Ми вже маємо досвід співробітництва з досить різними джазовими та електронними музикантами. Поєднання абсолютно різного, на перший погляд, несумісного нас дуже надихає.
– Сьогодні прозвучали ваші твори з різних альбомів – першого, другого, останнього. Чому ви обрали саме ці композиції і якими критеріями керувалися під час оформлення програми виступу?
– Ми намагаємось підбирати певну музику під різну тематику фестивалів. Але все одно ставимо за мету презентувати жанрове розмаїття, аби на джазовому фестивалі прозвучали, до прикладу, техно, дабстеп чи IDM, щоби відбулося своєрідне «перехресне опилення» публіки.
– Який головний меседж ви хотіли донести до публіки Марбурга своїм виступом?
– Останній альбом «The Playground» є доволі особистим. Хоча ми його написали ще до повномасштабного вторгнення, постпродакшн відбувався вже після 24 лютого 2022 року. Тому в нас виникла ідея присвятити його дітям війни, які залишилися без батьків.
Розділення батьків і дітей насправді є однією з найболючіших тем сучасності, яка, на жаль, залишається досить непомітною. Для мене це також особиста історія, адже я більше двох років не бачився з сином. То є відкрита рана для багатьох.
– Під час розмови ви зазначили, що вам дуже сподобався Марбург. Скажіть, чи вплинула атмосфера цього історичного міста на ваш виступ?
– Якось один знайомий колега-музикант запитав, чому наша музика така сумна й депресивна? Може краще було б створювати щось більш життєствердне? Ми ж з індустріального Дніпра! (Сміється.) Але тут все інше. Приємно, навкруги красиві кольорові будиночки. Це надихає. Безумовно перебування на фестивалі залишило відбиток, – один із тих, які ми колекціонуємо по життю.
– У ході вчорашнього смол-току ви зазначали, що наразі учасники гурту живуть у різних країнах. Чи вплинуло це на появу нових ідей, які згодом знайдуть утілення в музиці?
– Скоріше, це ускладнило процес. Я живу в Польщі, а хлопці з Ірою – у Німеччині. Як це вплинуло? На ідеї, мабуть, – не дуже. Якось складно щось створювати. …Не те щоб мотивувати, а, радше, зрозуміти навіщо це. Але ми все одно намагаємося підштовхувати себе в правильному напрямку, незважаючи на складнощі.
Є ще ідея деяких закордонних проєктів у кооперації з українськими музикантами. Швидше за все тріо, але з іншим інструментальним складом. Побачимо, як воно буде.
– Ви якраз підвели нас до останнього запитання інтерв’ю. Чи плануєте найближчим часом нові проєкти? І чи змінився ааш підхід до написання творів відтоді, як вийшов п’ятий альбом «The Playground»?
– Відповім таким собі кліше. Рік був непростим. Це не новорічне звернення президента, але рік видався доволі насиченим (сміється).
Я все ж сподіваюся, що в цьому році ми почнемо рухатися в бік задумки тріо-ансамблю, адже такий проєкт був розпочатий ще три роки тому. Вже знайдено музикантів, проте існує дуже багато різноманітних обставин, які ускладнюють процес. Попри це, ми залишаємося оптимістами.
Якими є особисто мої плани на майбутнє? Хочу трохи відпочити й набратися сил.
– А плани бенду?
– Тільки вперед: вгору і вглиб, вшир і влучно в ціль.
Тетяна НЕВАЛЬОННА
Фотографи Тетяна Невальонна і Гаррі Лосс (Німеччина)
