«ДУМЦІ» – 100!

354
Share Button

11 березня у Колонному залі імені Миколи Лисенка Національної філармонії України відбулася історична подія – відзначення 100-річчя створення Національної заслуженої академічної капели України «ДУМКА»

Рівно 100 років тому на цій самій сцені (тоді Залі Купецького зібрання) відбувся перший концерт хору «Дніпросоюзу», присвячений роковинам смерті Тараса Шевченка. Співочим діалогом крізь століття пролунав ювілейний концерт капели, програму якого склали літургійні твори композиторів, які стояли біля витоків колективу, і хорова Шевченкіана сучасних українських авторів. Але про це – пізніше.
Те, що «ДУМКА» – абревіатура і розшифровується як Державна Українська Мандрівна Капела, – факт відомий. Але чому саме «мандрівна»? І чи актуальні хорові мандри нині?

За кілька днів до події стрічки соціальних інтернет-мереж рясніли стильними синьо-золотавими банерами концерту, анонсами наступних подорожей, статтями-описами цікавих фактів із бурхливої драматичної історії мандрівної капели, яка, за влучним твердженням авторів презентаційної статті офіційного сайту капели Г. Камінської і В. Крупини, «…відображає суперечливий процес розвитку української культури…». І справді, історія «ДУМКИ» розпочалась у складні й неоднозначні для України часи. Ще й досі точаться суперечки стосовно року створення капели, постаті її першого керівника й фундатора.

Усі радянські джерела стверджують, що ще на початку 1920 року при київському кооперативному товаристві «Дніпросоюз», музично-хоровими справами якого відав Кирило Стеценко, було утворено дві капели, одна з яких і стала основою майбутньої «ДУМКИ». Однак таке трактування історії створення славетного колективу було скориговане тогочасною владою. Усе найкраще, що здійснювалося в галузі культурно-мистецького зростання в добу Української Народної Республіки, з ідеологічних міркувань замовчувалося. Водночас, як зазначає Лю Пархоменко, обидві мандрівні капели (Перша мандрівна капела – диригент Н. Городовенко, Друга мандрівна капела – диригент К. Стеценко) було сформовано на основі «Дніпросоюзівського» хору, «коли Стеценкові пощастило домовитися з “Дніпросоюзом”, що вони будуть оплачувати діяльність їхнього хорового колективу», створеного ще у 1918–1919 роках і очолюваного тодішнім хоровим інструктором «Дніпросоюзу» Полікарпом Бігдашем-Богдашевим.

Мандрівну капелу під очільництвом Нестора Городовенка було офіційно зареєстровано 30 червня 1920 року Київським губернським відділом народної освіти й занесено до переліку державних закладів мистецтва 15 листопада 1920 року. Реорганізація ж капели, започаткованої ще 1919 року, в мандрівну одиницю під назвою «Державна українська мандрівна капела (“ДУМКА”)», відбулася лише весною 1921-го. Утім ми розуміємо, що формально-бюрократичні пріоритети радянських часів при визначенні суттєвих питань не можуть бути беззастережно перенесені на вивчення живої історії творчості.

Полікарп Бігдаш-Богдашев

Певний прорив у проясненні питань щодо створення «ДУМКИ» та її першого керівника здійснила українська дослідниця Лариса Семенко. 2007 року вийшла її монографія «Їх поєднала пісня Леонтовича», в якій, на противагу загальноприйнятій версії, авторка на основі віднайдених нею архівних матеріалів вибудовує історичний ланцюг утворення «ДУМКИ» від хору «Дніпросоюзу» під орудою Полікарпа Бігдаша-Богдашева. Процес організації хору на базі «Дніпросоюзу» розпочався в кінці 1918 року, коли 5 листопада на посаду хорового інструктора, за порадою Кирила Стеценка, було призначено П. Бігдаша-Богдашева. Саме дату першого виступу хору 11 березня 1919 року і вважає початком концертного шляху колективу художнє керівництво «ДУМКИ» на чолі з Євгеном Савчуком і вся сучасна мистецька спільнота.

В історії будь-якого колективу, крім часу заснування, важливим питанням є визначення його фундатора. Беззаперечно, ідею створення саме мандрівної, просвітницької хорової капели подав видатний український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, протоієрей УАПЦ, співзасновник Української республіканської капели, ініціатор створення Українського національного хору Кирило Стеценко, який тоді працював у Міністерстві освіти Української Народної Республіки. Проте «Нестор Феофанович виявився спритнішим за інших тодішніх мистецьких діячів і зміг під час зміни влади зареєструвати капелу уже за більшовицької влади; і мета мандрівної просвітницької капели, задуманої К. Стеценком, розвернулася в бік пропаганди радянської влади і просвітництва робочих мас і “трудящих усього Радянського Союзу”», – наголошує Лю Пархоменко.

Кирило Стеценко

Постать Кирила Стеценка в контексті організації хорового руху в Україні початку ХХ століття і її роль в утворенні хору «Дніпросоюзу» сьогодні виглядає недооціненою. Онук композитора, Кирило Стеценко-молодший переконаний, що фактологічні матеріали, які б підтверджували пріоритетні позиції його діда, ще просто не віднайдені. Цікавим у цьому плані видається листування Кирила Стеценка і Полікарпа Бігдаша-Богдашева, частково видане у книжці «Кирило Стеценко. Спогади. Листи. Матеріали» (К., 1981). Надрукована за часів СРСР, вона подає неповну інформацію – лише до 1918 і після 1920 років. Однак, занурюючись у роздуми й прагнення цих митців, зникають будь-які сумніви, що саме Кирило Стеценко, поряд із діячами хорової секції «Дніпросоюзу», був ідейним фундатором, ініціатором створення національної української капели, якою наразі є славетна «ДУМКА».

Беззаперечно, стоголоса «ДУМКА» – творіння багатьох митців. У різні часи її очолювали видатні українські диригенти: Полікарп Бігдаш-Богдашев, Кирило Стеценко, Нестор Городовенко, Михайло Вериківський, Петро Гончаров, Володимир Мінько, Олександр Петровський, Олександр Сорока, Павло Муравський, Михайло Кречко, Віктор Іконник.
В історії колективу були різні періоди, але від 1984 року, коли капелу очолив Євген Савчук – український хоровий диригент, музично-громадський діяч, Герой України, народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, голова Національної всеукраїнської музичної спілки, професор, академік Національної академії мистецтв України, завідувач кафедри хорового диригування Національної музичної академії України імені Петра Чайковського, – «ДУМКА» піднялася на високий щабель виконавської майстерності та багато в чому скерувала напрями діяльності інших вітчизняних хорових колективів.

Євген Савчук

Репертуар капели набув універсалізму, охопив академічні й фольклорні твори, мініатюри й масштабні вокально-симфонічні полотна, класичну елітарну музику й рок-композиції. Своєю чергою, потужні виконавські можливості колективу викликали інтерес і активізували композиторську творчість – чимало опусів народилося саме завдяки «ДУМЦІ». За 100 років існування «ДУМКА» з успіхом презентувала неймовірно велику кількість концертних програм у країнах Європи, Латинської Америки, у США й Канаді, співпрацювала з провідними диригентами сучасності – Володимиром Сіренком, Романом Кофманом, Оксаною Линів, Хобартом Ерлом, Міхаелєм Шьонхайтом та іншими, виступала з багатьмв українськими та європейськими оркестрами.

11 березня 2019 року довгий творчий шлях капели досяг столітньої позначки. Останні хвилини підготовки до концерту: у повітрі ще не заповненого філармонійного залу зависло відлуння чистих хорових акордів, а на сцені – весь колектив, якому доля подарувала честь відзначити цю подію. У словах настанов очільника капели – радість, сила і творчий трепет. Уже за кілька хвилин думчани у зелено-золотих рясно розшитих шляхетських киреях вишикувалися на сцені Колонного залу імені Миколи Лисенка, перші ряди якого зайняли ветерани «ДУМКИ».

Після церемонії нагородження артистів капели почесними званнями й нагородами (Костянтин Клейн, Михайло Тищенко – народні артисти України, Ольга Борусене, Олексій Крячун, Оксана Лобойко, Олександр Лось, Ярослава Побережна, Анатолій Погребний – заслужені артисти України, Ганна Камінська – заслужений працівник культури України, Валерій Рябоконь – орден «За заслуги» ІІІ ступеня) і відзнаками Міністерства культури України, Кабінету міністрів України (Станіслав Бадрак, Ігор Воронка, Олена Захожа, Юлія Зуєва, Сергій Колесник, Тетяна Корольова, Марія Петрова, Валерій Рябоконь, Марія Саламін, Анна Трофімова та ін.) і виступів-привітань радника Президента України, віце-президента НАМУкраїни Юрія Богуцького, заступника міністра культури України Юрія Рибачука, Архієпископа Вишгородського, намісника Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря Владики Агапіта, ректора НМАУ ім. П. Чайковського Максима Тимошенка розпочалася концертна програма. Диригував Євген Савчук.

Основну частину першого відділу концерту склала літургійна музика сучасників народження капели Олександра Кошиця, Миколи Леонтовича, Кирила Стеценка, в чиїх творах уперше було впроваджено українську богослужбову мову. Важливо, що саме «ДУМКА» на чолі з Євгеном Савчуком уперше виконала літургійні твори українською мовою, винесла церковні твори на філармонійну сцену і дала поштовх хвилі творчого інтересу до виконання церковної православної музики іншим хоровим колективам.
«Ще напередодні доби Незалежної України мені майже таємно потрапили до рук видані за кордоном ноти Літургій Стеценка, Кошиця, Леонтовича, з яких я вибрав найліпші номери, і “ДУМКА” першою в Україні виконала їх у Володимирському соборі. Лише тризуб на нотах обгорнули в папір, бо тоді це ще було заборонено», – розповідає Євген Герасимович.

У концерті прозвучала й сучасна хорова музика на біблійні тексти: «Достойно є» з Літургії і хоровий концерт «Слава Твоя понад Небесами» Євгена Станковича – сучасного композитора-класика, якого з капелою пов’язує багаторічна співпраця. У другому відділі в супроводі Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України у виконанні чоловічого складу «ДУМКИ» й солістки Сусанни Чахоян (сопрано) натхненно прозвучала Рапсодія «Думка» Лесі Дичко на вірші Тараса Шевченка, а у фіналі концерту повний склад капели заспівав шевченківську кантату-поему ще одного живого українського класика Мирослава Скорика «Гамалія». Драматичні сольні партії блискуче виконали солісти «ДУМКИ» Михайло Тищенко (тенор) і Олена Нагорна (сопрано).

Бурхливі овації вдячних слухачів довго не відпускали ювілярів зі сцени, аж поки у виконанні «ДУМКИ» не пролунав «Садок вишневий…» Євгена Станковича на вірші Тараса Шевченка, який був сприйнятий як своєрідний символ України-Мрії.

Існування в державі творчих колективів зі сторічною історією означає тяглість її культури. «Сторіччя – лише перший такий ювілей капели. І для нас щастя й неймовірна удача народитися саме в цей час і бути причетними до святкування. Попереду ще багато роботи, концертів, гастролей не тільки нашому поколінню, але й наступним, – кому ми передамо справу просвітництва, популяризації і презентації української музики світові», – сказав у завершальній промові Євген Савчук.

Ювілейний рік мандрів капели «ДУМКА» розпочато! А на слухачів чекає ціла низка мистецьких несподіванок, про які – згодом…

Оксана НІКІТЮК

Фото Володимира ОСИПЕНКА

Share Button