У світлі березневі дні минає 40 днів, як Господь покликав до себе Василя Ровенка – викладача Івано-Франківського фахового музичного коледжу імені Дениса Січинського
Відійшов у Вічність талановитий митець, згасла ще одна зірка, що так яскраво палала на українському музичному небосхилі. Ім’я прославленого музиканта, який щойно відзначив 60-річний ювілей, відоме широкому колу любителів мистецтва. Він проявив себе як неперевершений цимбаліст-віртуоз, талановитий педагог, невтомний керівник ансамблю народної музики, оригінальний аранжувальник, активний музично-громадський діяч. Життя і творчість Василя Ровенка – яскравий приклад вірного служіння своєму народові та розвитку національної культури.
Згадуючи основні етапи становлення митця слід зазначити, що він народився 22 січня 1965 року. Перші кроки в оволодінні грою на цимбалах здійснив у музичній школі Червонограда, що на Львівщині, де його наставником був Богдан Сойко. Ґрунтовну професійну освіту Василь Ровенко отримав у стінах Івано-Франківського музичного училища в класі заслуженого артиста України Миколи Петрини, а також відомого цимбаліста Мирослава Палійчука.
Згодом молодий музикант удосконалював майстерність у Львівській консерваторії імені Миколи Лисенка під керівництвом Георгія Казакова, який очолював кафедру народних інструментів і викладав гру на домрі, гітарі, баяні, цимбалах. Також навчався у Романа Ватаманюка й, таким чином, завдяки наставникам, оволодів широкою палітрою знань, умінь і навиків. Василь Ровенко – чудовий цимбаліст, соліст та ансамбліст, гра якого зачаровувала не тільки блискучою технікою, а й майстерним розкриттям образного змісту виконуваних творів.
З 1986 року протягом багатьох десятиліть Василь Ровенко працював у рідній «Alma Mater» в Івано-Франківську. Він виховав плеяду талановитих музикантів – лауреатів всеукраїнських і міжнародних конкурсів. Продовжуючи славні традиції свого Вчителя, випускники класу Василя Григоровича успішно працюють у численних мистецьких навчальних закладах як в Україні, так і за межами рідного краю. Вони є учасниками різноманітних музичних колективів, що пропагують найкращі зразки національного мистецтва та прославляють Україну в світі.
Згадаю хоча б кілька імен: Олег Пазюк – викладач Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка; Василь Дутчак – соліст Національної заслуженої капели бандуристів України імені Георгія Майбороди, викладач Національної музичної академії України імені Петра Чайковського; Юрій Гулянич – кандидат мистецтвознавства, доцент Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника; Ігор Ровенко – артист Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Григорія Верьовки, а до цього – саундпродюсер Зразково-показового оркестру Збройних Сил України; Іван Суш – директор-розпорядник Івано-Франківського національного академічного гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія»; Тарас Слободян – цимбаліст Муніципального оркестру народної музики «Рапсодія»; Костянтин Борух – цимбаліст ансамблю народної музики «Бревіс» Івано-Франківської обласної філармонії імені Іри Маланюк; Михайло Чудновський – цимбаліст електро-фолкмузичного гурту «Онука».
Випускники Василя Ровенка працюють і за кордоном. Так Василь Герелюк відкрив клас цимбалів у місті Ліберець (Чехія), а Василь Козоріз – у місті Фара (Португалія).
Василь Ровенко створив справжню «кузню» виховання цимбалістів, школу становлення їх як особистостей і професіоналів. Не випадково, що впродовж багатьох років Василь Григорович очолював методичне об’єднання цимбалістів Прикарпаття, був серед членів журі на конкурсах виконавської майстерності, надавав методичну допомогу викладачам та учням дитячих музичних шкіл області й усієї України.
Також багато часу приділяв створенню відповідного навчального та концертного репертуару для цимбалів, різноманітних ансамблів й оркестрів народних інструментів. Досконало опанував метод комп’ютерного набору нот і видав друком кілька посібників, зокрема «Музику бароко в перекладі для цимбалів». Його нотний доробок широко використовується багатьма виконавцями та музичними колективами в концертному житті, також як навчально-педагогічний матеріал.
Проте справжнім покликанням і творчим здобутком Василя Ровенка став Ансамбль народної музики Івано-Франківського музичного училища. Як творець і художній керівник цього прекрасного колективу, Василь Григорович зумів сягнути справжніх мистецьких вершин. Про це свідчить, зокрема, концерт ансамблю, що відбувся 5 лютого 2020 року в Івано-Франківській обласній філармонії імені Іри Маланюк, присвячений 80-річчю навчального закладу, а також із нагоди 55-річного ювілею його художнього керівника. Запис цієї вікопомної події залишиться не тільки в пам’яті вдячної публіки, що заповнила концертну залу, а й в історії завдяки ЮТУБу –
Особливо вразив слухачів твір Георгія Банарюка «Пам’ять», присвячений тим музикантам, які назавжди перейшли поріг життя і смерті. Скорботно-просвітлений характер музики, щемливе звучання соло наю (інші назви інструмента – «кувиця», «свиріль») у виконанні Ігоря Ровенка сьогодні сприймається як данина пам’яті свого дорогого Вчителя і Батька…
Кульмінацією святкового дійства став заключний номер концерту випускників класу Василя Ровенка, які започаткували цілі династії цимбалістів. На сцену вийшли Василь Ковальчук із сином, Михайло Чудновський з двома синами, Василь Ровенко з сином, Іван Суш, Володимир Шотурма, Костянтин Борух. У супроводі ансамблю народної музики прозвучала темпераментна та запальна «Гуцулка» Дмитра Попичука. Шість цимбалів на одній сцені викликали справжній фурор у глядацькій залі й щасливу та радісну посмішку на вустах керівника музичного колективу… Здається, це було зовсім недавно…
Під орудою Василя Ровенка ансамбль народної музики брав активну участь у концертному житті міста, області, України. Виступав на творчих звітах мистецьких колективів Прикарпаття у Києві, обласному фестивалі оркестрів народних інструментів «Кобзареві струни», міжнародному мистецькому фестивалі «Карпатський простір», всеукраїнському конкурсі юних музикантів «Франкове підгір’я», на якому здобув Гран-прі, та регіональному фестивалі-конкурсі оркестрів народної музики в Косові на Прикарпатті.
А репертуар колективу становили твори українських і зарубіжних композиторів, обробки народних мелодій. Публіка завжди з великим захопленням та ентузіазмом відгукувалася на виступи ансамблю й бурхливими оплесками вітала його керівника…
Василь Ровенко привертав увагу не тільки як музикант, а й яскрава та непересічна особистість. Щирість і доброта, невичерпний оптимізм і товариськість, уроджена інтелігентність і широка ерудиція – все це надихало кожного, хто мав щастя з ним працювати й спілкуватися. Завжди усміхнений та привітний, він випромінював позитив і цим заряджав усіх навколо.
А ще – хороший сім’янин, люблячий син, брат, батько й дідусь, справжній патріот України, який щиро вболівав за її долю та розвиток національної музичної культури. Із яким захопленням і любов’ю він розповідав про своє хобі – плекання винограду та вироблення різноманітних наливок. Був справжнім фахівцем своєї справи, Господарем, який шанував працю і цінував кожну мить життя, даровану йому Богом.
Сьогодні широка музична громадськість схиляє голови у скорботі й щиро сумує з непоправної втрати. Попрощатись із митцем прийшли сотні людей. Свій останній спочинок він знайшов на кладовищі села Грабовець на Прикарпатті, звідки походить його рід…
Наші співчуття родині, друзям, близьким, колегам Василя Григоровича, якого Господь покликав до Вічності й зараз, можливо, веде з ним тиху музичну розмову… І як би нам не була важко, Василь Ровенко завжди буде з нами – у своїх нотах, у нашій пам’яті та серцях.
Ігор ГЛІБОВИЦЬКИЙ
Фото надані автором статті
