Liatoshynsky Space 2025: фестиваль музики Бориса Лятошинського

Фестиваль музики Бориса Лятошинського, заснований Національною філармонією України та Фундацією Лятошинського, відчиняє двері до Liatoshynsky Space 2025, в який ми радо запрошуємо з 3 до 26 січня 2025 року

2025-й для українського музичного мистецтва є роком відзначення 130-ліття від дня народження Бориса Лятошинського (1895–1968), чия творчість є невід’ємною унікальною частиною нашої класичної культури. Нині, коли Україна набуває суб’єктності у міжнародному соціумі, саме ім’я Лятошинського все більше привертає увагу, репрезентуючи виразну самобутність української музики ХХ століття. Його найпопулярніші твори, такі як симфонічна балада «Гражина», Третя симфонія, «Слов’янський концерт», «Український квінтет», усе частіше потрапляють у концертні програми українських і міжнародних інституцій, виконавців, приватних ініціатив.

Головна мета цьогорічного Фестивалю музики Бориса Лятошинського полягає у посиленні уваги до спадку композитора, відкритті його нових смислових граней, акцентуванні на цілісному сприйнятті його різноманітного доробку. Адже саме живе звучання музики занурює в її простір і час, відкриваючи можливість мандрувати дивовижними емоційно-чуттєвими світами.

Перебування у концертній залі створює відчуття спільноти, з якою прагнеш ділитися набутим досвідом слухання і розуміння. Тому для нас особливо важливо, що такі визначні композиції Лятошинського, серед яких Друга і Четверта симфонії, Перша фортепіанна соната, Скрипкова соната й інші, відкриють світ Бориса Лятошинського значному колу людей, котрі цікавляться модерною українською культурою.

При зверненні до культурного спадку завжди постає питання його актуальності. Життя і творчість Лятошинського, які припали на дві світові війни, більшовицький переворот, національно-визвольні змагання, період українського мистецького Ренесансу, сталінський терор, ставлять перед нами складні питання. Відповіді на них ми шукаємо й зараз, під час великої війни, спрямованої на знищення українців як нації. Тому ще однією метою Фестивалю музики Бориса Лятошинського є осмислення тих надважливих для нашого самозбереження і подальшого розвитку концептів, напрями яких створюємо тепер саме ми.

Ключовими концептами фестивалю, які маркують кожну з п’яти його подій, стали пам’ять, ідентичності, генеза, усвідомленість і дім. Їхньому осягненню присвячено не лише спеціально підібрані програми кожного з концертів, а й передуючі ним дискусійні панелі за участі провідних інтелектуалів. Запропоновані обговорення дозволять включити класичну музику у значно ширший контекст становлення та розвитку української культури, продемонструвати її безпосередній зв’язок із тими політичними й естетичними питаннями, які наше суспільство розв’язує сьогодні.

Отже, Фестиваль музики Бориса Лятошинського запрошує всіх, кого цікавлять художні та інтелектуальні враження, гострі проблеми та пошук відповідей на них, відвідати наші заходи.

Програма Фестивалю музики Бориса Лятошинського 2025 включає 5 подій, чотири з яких відбудуться у Національній філармонії України, а заключна – у Меморіальному кабінеті-музеї композитора, який знаходиться у будинку РОЛІТ.

3 січня. Liatoshynsky Space. ПАМ’ЯТЬ. Камерна музика

День відкриття фестивалю обрано не випадково. Саме 3 січня 1895 року народився Борис Лятошинський. Програма концерту, котру представлять виконавці Національного будинку музики, складається з творів, що прозвучали на ювілейному концерті композитора далекого 3 січня 1965 року.

Її дбайливо складав сам Лятошинський, включивши, мабуть, дорогі серцю твори. Вони нагадували йому про минуле: відчайдушні експерименти 1920-х (Скрипкова соната), тугу за Києвом і Україною під час Другої світової війни (Український квінтет). Ця програма дає можливість поміркувати про концепт Пам’яті з різних ракурсів: особистісного (пам’ять людини, яка згадує колишні події) та суспільного (наша пам’ять, що промовляє голосами тих, кого немає поруч).

Виконавці: NotaBene chamber group, Валентина Буграк, Тетяна Гомон.

Передуватиме концерту дискусія «Українська культура під час світової кризи: шляхи порятунку і самозбереження». У ній постануть найактуальніші питання розвитку та промоції української культури в нашій країні та за її межами, обговорюватимуться виклики, що стоять перед нами в умовах війни, та перспективи на період відновлення.

Спікери: перша заступниця міністра культури та стратегічних комунікацій України Галина Григоренко, композитор, генеральний директор Національної філармонії України Михайло Швед, директорка «Мистецького Арсеналу» Олеся Островська-Люта. Модератор: журналіст, телеведучий Юрій Макаров.

5 січня. Liatoshynsky Space. ІДЕНТИЧНОСТІ. Симфонічна музика #1

Радянський період історії України, в котрий випало жити й виживати Лятошинському, змушує замислитися над тим, ким вважали себе тодішні митці, яких естетичних, політичних, ідеологічних поглядів дотримувалися. Чи ставили вони взагалі собі ці запитання? Спробувати знайти відповіді ми намагаємося через програму, що містить один із багатостраждальних творів Лятошинського – Другу симфонію, яка під час радянської ідеологічно-політичної кампанії 1948 року була вщент розкритикована і заборонена до виконання.

Чи міг за таких умов Лятошинський ототожнювати себе з радянськими цінностями? Як противага симфонії у цей вечір прозвучать «Лірична поема» пам’яті Рейнгольда Глієра (вчителя і великого друга Лятошинського) та Скрипковий концерт самого Глієра, який після смерті автора дописав і оркестрував Лятошинський.

Глієр, уродженець Києва й у 1914–1920 роках директор Київської консерваторії, у радянському житті утверджувався як російський композитор. Чи відбився цей вплив на учневі?

Твори прозвучать у виконанні Симфонічного оркестру Національної філармонії України під орудою Наталії Стець. Соліст – Андрій Павлов (скрипка).

У дискусії «Радянське чи українське? Українське мистецтво радянського періоду» експерти міркуватимуть над доцільністю постановки такого питання, проблемами сприйняття нашої історії такою, якою вона була.

Спікери: композитор і музикознавець Олексій Войтенко, письменник і літературознавець Ростислав Семків. Модератор: журналіст, телеведучий Юрій Макаров.

8 січня. Liatoshynsky Space. ГЕНЕЗА. Фортепіанна музика #1

Звідки ми походимо? Хто ми й наші попередники? Ці питання можна ставити щодо нашого генезису, приналежності до певної національності, релігійної спільноти, географічної локальності, соціальної стратифікації тощо. Стосовно митців можуть передбачатися й інші сенси – творчий зв’язок зі школами, напрямками, вчителями.

Серед предків Лятошинського були поляки. У 1950–1960-х роках його зв’язки з Польщею зміцнювалися. Можна згадати хоча б низку натхнених польським мистецтвом та історією творів: балада «Гражина», поема «На берегах Вісли», «Польська сюїта». Одним з улюблених авторів Лятошинського був Шопен.

Твори саме цих двох композиторів виконуватиме у фортепіанному речиталі Максим Шадько. Поряд із драматичною Сонатою сі-бемоль мінор Шопена прозвучить не менш драматична та експресивна Перша фортепіанна соната Лятошинського в обрамленні мініатюр, інспірованих шопенівською традицією.

Однак творчість Лятошинського має коріння, пов’язане як із романтичною епохою, так і його сучасністю – європейським модернізмом початку ХХ століття. У дискусії «Підземні ріки майбутнього: українське мистецтво 1920-х» йтиметься про тих, хто рухав українське мистецтво вперед, шукав нові сенси і новаційні форми.

Спікерки: композиторка Алла Загайкевич, мистецтвознавиця Тетяна Руденко, літературознавиця Ярина Цимбал, журналіст і медіаексперт Андрій Куликов. Модератор: журналіст, телеведучий Юрій Макаров.

11 січня. Liatoshynsky Space. УСВІДОМЛЕНІСТЬ. Симфонічна музика #2

«Усе виявляється потрібним, усе необхідно і майже не залишається часу на найголовніше і найнеобхідніше… Майже нема коли працювати, сидячи за своїм столом», – жалівся Лятошинський у листі 1961 року.

Робота за письмовим столом, написання музики – самоусвідомлення в житті, яке керувало ним і давало сили працювати попри все, – побутові негаразди, хвороби, заборону музики до виконання 1948 року. Після чергової ідеологічної розправи 1951-го Лятошинський починає писати фортепіанний концерт «Слов’янський», – щоб почуватися живим.

1960-ті стають своєрідним підбиттям підсумків, узагальненням і утвердженням себе. Так виникає Четверта симфонія, яка вся виростає з однієї теми – першої п’єси фортепіанного циклу 1920-х «Відображення».

Виконавці: Національний симфонічний оркестр України, художній керівник і головний диригент Володимир Сіренко, соліст Максим Шадько (фориепіано).

Мабуть немає українського композитора радянського періоду, у творчості якого не проявилися б зв’язки з російською культурою: чи у формі текстів для вокальних творів, чи у вигляді цитат із російських народних пісень. Не виняток і творчість Лятошинського. Тому дискусія, що передуватиме концертові, присвячена темі, яка обговорюється в українському суспільстві від самого початку повномасштабного вторгнення: «Межа прийнятності: російська культура в сучасному українському просторі».

Спікери: журналіст і правозахисник Максим Буткевич, музикознавиця Анна Гадецька, філософ Вахтанг Кебуладзе. Модератор: журналіст, телеведучий Юрій Макаров.

26 січня. Liatoshynsky Space. ДІМ. Фортепіанна музика #2

Що таке Дім? Для кожного з нас це поняття має різні межі й значення. Країна, в якій живемо, місто, вулиця або те місце, де збирається родина. У будь-якому випадку концепт Дому повертає нас до всього найбільш затишного й інтимного, до того простору, де нам спокійно і безпечно.

Завершальна фестивальна подія відбуватиметься у Меморіальному кабінеті-музеї Бориса Лятошинського у приміщенні квартири композитора, в якій він мешкав від 1939 року до смерті. Кабінет зберігається в тому вигляді, який він мав за життя Лятошинського. На глядачів чекатиме екскурсія будинком РОЛІТ, спілкування з інтелектуалом і піаністом Євгеном Громовим, занурення у фортепіанну музику Бориса Лятошинського та його учнів Валентина Сильвестрова і Віталія Годзяцького.

Вхід на подію за спеціальними запрошеннями.

Медіапартнери Фестивалю музики Бориса Лятошинського: Телеканали «Еспресо», «1+1», «Суспільне. Культура»; Громадське радіо, Радіо «Культура»; «Українська правда», Укрінформ, «The Claquers».

За матеріалами пресрелізу