Літня хорова академія-2018

186
Share Button

Ідея організованого творчого взаємозбагачення у рамках конференцій, пленерів, майстер-класів є на сьогодні доволі поширеною і дієвою формою спілкування на професійні теми. Попри високу ефективність сучасних комунікаційних технологій, для митців, особливо для музикантів-виконавців, творчий акт яких є неповторним у часовому, акустичному і, найважливіше, образно-духовному втіленні, – можливість його безпосереднього живого сприйняття чи особистої участі у ньому щоразу є унікальною

Уже два роки поспіль, з ініціативи Всеукраїнського хорового товариства Національної всеукраїнської музичної спілки та його голови Олександра Тарасенка, кращі студенти-хормейстери мистецьких вишів України беруть участь у низці заходів, що відбуваються упродовж тижневого проекту «Літня хорова академія» (надалі – ЛХА). Проект стартував 2017 року в Одесі, цьогоріч естафету його проведення перейняло місто Львів. Майстер-класи, зустрічі, лекції, екскурсії, гала-концерти отримали такий позитивний суспільний резонанс і гаряче емоційне сприйняття їх самими учасниками, що заслуговують, на наш погляд, ширшого висвітлення та аналізу.

За концепцією засновників проекту основною творчою лабораторією літньої хорової школи є мішаний хор (близько п’ятдесяти осіб), який формують квартети студентів-хормейстерів, делеговані з Києва, Львова, Харкова, Одеси та Дніпра (міст, у яких функціонують вищі музичні навчальні заклади за типом консерваторії), і камерний склад навчального хору музичної академії, на базі якої відбувається ЛХА. Впродовж шести днів, під орудою досвідчених хормейстерів зведений колектив працює над заздалегідь розісланою програмою у режимі щоденних чотиригодинних репетицій.

Підсумком цієї роботи стає відкритий гала-концерт. Такий тип майстер-класів дозволяє студентам-учасникам, іншим зацікавленим слухачам спостерігати за різними методиками репетиційної роботи і, згодом, оцінювати їхню результативність в атмосфері концертного виступу. Окрім цього, студенти-гості мають змогу ближче ознайомитися зі специфікою хорового життя, зокрема, із творчо-педагогічною діяльністю спеціалізованих кафедр музичних академій тих міст, у яких відбуваються ЛХА.

Як безпосередні спостерігачі ЛХА-2018 у Львові, поділимося деякими думками та враженнями про цей непересічний для хорового життя нашої держави захід.

Програма Другої літньої хорової академії добиралася таким чином, щоб представити у ній достойні зразки сучасної української хорової музики, що водночас слугували б цікавим і повчальним методичним матеріалом у пізнанні багатства прийомів практичної виконавської роботи із хоровим репертуаром другої половини ХХ – початку ХХІ століть.

Осердям і концептуальною домінантою гала-концерту, що відбувся 30 червня у Львівському органному залі, стали твори Бориса Лятошинського, які доволі рідко виконуються сучасними хоровими колективами: «За байраком байрак» на вірші Тараса Шевченка, а також «Дощ», «Дощ одшумів», «Широке поле», «Люблю я темну ніч» і «Слава тим, хто прагне волі» на вірші Максима Рильського. Зведений хор заспівав їх під батутою хормейстера Національної опери України, доцента Національної музичної академії імені Петра Чайковського, заслуженого діяча мистецтв України Олександра Тарасенка.

Уперше на львівській сцені прозвучав тричастинний цикл композитора харківської школи Валентина Бібіка «Хорові картини» (1975) на слова Остапа Вишні та Степана Васильченка, який було виконано спільно з художнім керівником і головним диригентом Академічного хору імені В’ячеслава Палкіна Харківської обласної філармонії, лауреатом Першого всеукраїнського конкурсу хорових диригентів Андрієм Сиротенком.

Сучасну львівську композиторську школу в концерті було представлено сакральною творчістю Мирослава Скорика (Псалом № 50 із «Заупокійної», 1998; у новій редакції твір носить назву «Духовний концерт»), Олександра Козаренка («Єдинородний Сину», фрагмент із «Божественної літургії святого Йоана Золотоустого», 1999–2000), Богдана Сегіна («Алилуя», 2001/2005/2007).

Слухачі мали змогу почути перелічені твори в інтерпретації зведеного хору ЛХА і старшого викладача кафедри хорового та оперно-симфонічного диригування Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка, лауреата Третього всеукраїнського конкурсу хорових диригентів Христини Флейчук.

Одним із репертуарних відкриттів гала-концерту став твір Миколи Колесси «Отруйний газ» (1932) на вірші Івана Крушельницького, який досі не виконувався ані в Незалежній Україні, ані тим паче у радянський період. Прем’єрне виконання було присвячено 115-тій річниці від дня народження композитора, корифея львівської диригентської школи, багатолітнього завідувача диригентської кафедри Львівської консерваторії, педагога, котрий виховав цілу плеяду справжніх майстрів диригентської справи.

Опус «Отруйний газ», написаний для чоловічого хору a caрpella, належить до міжвоєнного модерністичного періоду творчості композитора. Його змістовим зерном є антимілітарна ідея змалювання жахіть війни через натуралістичний опис газових атак Першої світової. Виходячи за хронологічні рамки «сучасної української хорової музики», цей твір своєю музичною мовою і, на превеликий жаль, гіркою актуальністю для сьогодення нашої держави, якнайкраще вписувався у драматургічну концепцію концерту ЛХА-2018. Хори «Отруйний газ» Миколи Колесси і «Слава тим, хто прагне волі» Бориса Лятошинського (перший і останній номери гала-концерту) стали невербальним висловом поваги до подвигу тих, хто «прагне волі» зі зброєю в руках, і глибокого усвідомлення особистої відповідальності кожної молодої людини перед високою ціною свободи.

Одним із найцінніших професійних здобутків хорової академії, які яскраво продемонстрував гала-концерт, було створення упродовж тижня монолітного, єдиного у творчих устремліннях колективу, що зумів на високому художньому рівні виконати різнопланову, концептуально та технологічно складну концертну програму.
Методи репетиційної роботи кожного з хормейстерів ЛХА-2018 істотно відрізнялися, але якнайкраще відповідали стилю письма, образній сфері творів, що становили певний блок імпрези.

Так, працюючи з хором над літургійними композиціями, Христина Флейчук намагалася поєднати вирішення непростих інтонаційних, вокально-теситурних завдань із ненав’язливою, але постійною інспірацією співаків до заглиблення у внутрішній художньо-образний підтекст молитвоспівів.

Ретельне інтонування не лише звуковисотності, а й семантики слова, що є особливо важливим для української вокальної музики, у духовних творах отримує ще й додаткове навантаження, пов’язане із традиційною для них інтровертною природою. Тому стилістично вивірене фразування, побудова багатогранної, але здебільшого пастельної динамічної шкали підпорядковувалися надзавданню: створити не просто художню, а й молитовну концертно-інтерпретаційну версію духовних творів. Глибоко показовою у цьому контексті була виконавська співпраця у композиції Псалом № 50 Мирослава Скорика чудової львівської солістки Іванни Комаревич (сопрано) із хором, чуйним до її найдрібніших агогічних, артикуляційно-штрихових, динамічних та інших інтерпретаційних порухів.

Олександр Тарасенко

Найбільш повчальною для студентів із методичної точки зору була, на наш погляд, робота зі зведеним колективом ЛХА Олександра Тарасенка. Виконання творів Бориса Лятошинського, які свого часу відкрили нові горизонти для розвитку української хорової музики, потребує надзвичайно відповідального підходу. Адже прихована в них глибока перспектива смислів і тонке образне розмаїття повинні бути насамперед «розшифровані» диригентом, а згодом, через багатство художньо-виконавського арсеналу хорового звучання, «витлумачені» слухачеві. Прочитання Олександром Тарасенком кожного з виконуваних творів відзначалося драматургічною стрункістю форми, підбором докладно вивірених темпів і відповідного фразування.

Одним із найвагоміших інструментів у побудові драматургічної концепції хорових опусів Бориса Лятошинського є виконавське забезпечення їхньої потенційно багатої тембральної палітри. Цьому інтерпретаційному завданню диригент присвятив левову частину відведеного йому репетиційного часу. Чудово володіючи голосом, він звертався до хорових партій, демонструючи відповідну манеру звукоутворення, тембр, що точно відповідали попередньо створеній ним образно-тембровій партитурі твору.
Вдалими лаконічними висловлюваннями скеровуючи у правильне виконавське русло такі елементи хорової звучності, як стрій, ритмічний, динамічний, артикуляційний ансамблі, штрихову дисципліну тощо, Олександр Тарасенко подав якнайкращий приклад правильної методики роботи над творами, що є беззаперечною класикою у скарбниці українського хорового мистецтва.

Цікаві й складні виклики постали перед хористами у композиції Валентина Бібіка «Хорові картини»: інтонаційне і темброво-вокальне відтворення кластерів (які в окремих випадках розшаровували хорову фактуру на 14 голосів); подолання теситурних труднощів (зокрема, спів упродовж доволі розгорнених епізодів на високих і перехідних звуках діапазону); природне і водночас дещо театралізоване виконання мовно-декламаційних жартівливих вигуків у густо поліфонічній другій частині твору «Ярмарок» (відзначимо тут особливу майстерність студентів-солістів Анастасії Сарбанської, Олени Єрмакової, Дмитра Трача, Костянтина Ленчика); віднайдення відповідних образно-тембральних ключів до передачі сонорних зображальних моментів тонкої пейзажної лірики з її пастелями та яскравими барвами у першій і третій частинах твору («Благословилося…» та «Ніч зайшла»), які знову-таки художньо наповнили сольні партії, заспівані на високому рівні Іриною Тарасенко, Оленою Єрмаковою та Сергієм Мироненком.

Андрій Сиротенко

Диригент Андрій Сиротенко допоміг хору та великій групі солістів за тиждень репетиційної роботи достойно впоратися з усіма переліченими завданнями і спільно досягти яскравого концертного виконання такої складної композиції. Це стало можливим завдяки продуманому підходу хормейстера до організації репетиційного часу, чудовій його орієнтації у партитурі з передбаченням шляхів подолання різного роду труднощів, цікавому, емоційно наснаженому стилю роботи з колективом.

Поряд із гала-концертом, однією з непересічних подій ЛХА у Львові став відкритий майстер-клас із диригування народного артиста України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, професора Юрія Луціва. Знайомство молодого покоління диригентів-хормейстерів із випускником класу Миколи Колесси (1953), головним диригентом Львівської опери (1963–1973), багаторічним завідувачем кафедри хорового та оперно-симфонічного диригування ЛНМА імені Миколи Лисенка (1973–2013), відбулося в атмосфері високої інтелектуальної і творчої напруги.

Із Юрієм Луцівом

Попри поважний вік Юрія Луціва, скрупульозність і бездоганна логіка його міркувань, висловлюваних упродовж відкритого заняття, чудова мануальна техніка не залишили байдужими ані студентство, ані диригентів різних поколінь, що зібралися у Великому залі музичної академії. Коли ж, Юрій Олексійович, демонструючи учасниці майстер-класу з Одеси Анні Шейко свої побажання стосовно виконуваного нею фіналу І дії опери Джузеппе Верді «Аїда», сам провів дещо більший уривок цієї сцени, – слухачі одностайно підвелися з місць, нагороджуючи Маестро довгими оваціями.

У рамках програми ЛХА відбулися також три абсолютно різноформатні лекції, першою з яких стала екскурсія-лекція «Музичний некрополь Львова» Державним історико-культурним музеєм-заповідником «Личаківський цвинтар». Авторка її концепції музикознавець Роксоляна Гавалюк (Львів) упродовж двогодинної прогулянки кладовищем не лише відтворила в іменах колосальний зріз галицько-української музичної культури – їй, здається, вдалося підняти з-під надгробків сам дух непідробної інтелігентності й патріотизму діянь тих, хто цю культуру так дбайливо плекав. До честі організаційного комітету, слід відмітити, що для екскурсії цвинтарем було придбано кілька десятків лампадок, світло яких, разом із проспіваною учасниками академії «Вічною пам’яттю» стало символом духовної єдності віддалених у часі поколінь українських музикантів.

Лекція кандидата педагогічних наук, доцента Романа Берези (Львів) «Становлення та розвиток хорової культури Галичини у другій половині ХІХ століття і Львівська хорова школа ХХ століття» через призму представленої у ній галереї творчих портретів дозволила учасникам академії пізнати етап вкорінення і спадкоємність хорової традиції на теренах сучасної Західної України, зокрема, Львова; познайомитися із цікавими творчими контактами й обмінами між митцями Галичини та Великої України.

Глибоке занурення у регіональні особливості хорового життя, яке з об’єктивних причин не передбачене жодною з вузівських спеціальних дисциплін, суттєво розширює мистецький світогляд студентів, молодих виконавців, кожен із яких проходить професійний вишкіл на регіональному ґрунті функціонування тієї чи іншої хорової традиції.

«Як почути нову хорову музику, або чому і як композитори пишуть?» – саме так називалася лекція художнього керівника вокального ансамблю сучасної музики «Alter ratio», кандидата мистецтвознавства Ольги Приходько (Київ). Для зустрічі з молоддю лекторка обрала львівську арт-кав’ярню «Дзиґа», атмосфера якої тонко гармоніювала із викладенням засад не просто сучасного, а нового композиторського і, як наслідок, – виконавського хорового мислення (поняття «сучасний» і «новий» Оля Приходько диференціює дуже принципово). Лекцію вдало доповнювали оригінальні аудіо- та відеоілюстрації. Про зацікавлення аудиторії свідчать численні запитання, які студенти ставили наприкінці зустрічі. На деякі з них Ользі Приходько довелося відповідати не лише з позиції науковця, а й із точки зору виконавця, менеджера проектів, звукорежисера, слухача сучасної хорової музики, що своєрідно окреслило істотне розширення кола професійних турбот нового покоління диригентів-хормейстерів.

Олександр Тарасенко, Христина Флейчук, Андрій Сиротенко

Підбиваючи підсумки вражень про ЛХА у Львові, можна сміливо стверджувати, що задекларовані організаційним комітетом короткострокові та, щонайважливіше, спрямовані у майбутнє завдання проекту мають усі шанси для реалізації. У прес-релізі серед пріоритетів визначено: формацію нової мистецької еліти України, зміцнення творчих і особистих контактів серед молоді, що обрала за фах хоровий спів, глибоке вивчення і відродження забутих пластів української духовності, формування нового позитивного іміджу хорової справи у свідомості молодих людей.

Той факт, що студенти, достатньо «насичені» прослуховуванням і переглядом виступів зіркових колективів, перебуванням у закордонних гастрольних турне, так емоційно і тепло сприйняли заходи одеської та львівської хорових академій, – дозволяє висловити сподівання, що проект і насправді спричиниться до формації потужного грона української хорової еліти нового покоління й обов’язково триватиме в інших містах України.

Особлива подяка меценатам проекту – протоієрею Богдану Гулямову та Олексію Чумаку, завдяки яким студенти змогли впродовж тижня перебувати на ЛХА з мінімальними фінансовими витратами, що стосувалися лише оплати квитків до міста проведення академії.

Щире bravissimo від музичної громадськості Львова керівникові проекту Олександру Тарасенкові та креативній, бездоганно злагодженій творчо-організаційній групі – Олені Грицюк, викладачеві кафедри академічного хорового мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв, хормейстеру студентського хору «Anima» КНУКіМ; Олексію Бояру, хормейстерові Муніципальної академічної чоловічої хорової капели імені Левка Ревуцького, диригенту Національної заслуженої капели бандуристів імені Георгія Майбороди; Назарію Тарасенкові та Богдану Притулі, студентам НМАУ імені Петра Чайковського.

Богдан ДЕРЕВ’ЯНКО, Христина ФЛЕЙЧУК (Львів)

Повний текст статті, надрукованої в “Українській музичній газеті” (2018, № 3).

Share Button