Хочу подякувати композитору і диригенту Володимиру Рунчаку та Національному академічному духовому оркестру за чудовий концерт у рамках Міжнародного фестивалю «Київ Музик Фест-2017» і яскраві враження!!!
Найбільше мені все ж таки запам’ятався з усього концерту Фолк-концерт № 2, або «Про те, як козаки султану листа писали». Слухаєш, дивуєшся і не розумієш: як узагалі можна уявити, почути, викласти у нотах таке розмаїття звуків? Адже у цьому творі задіяно багато унікальних, незвичних для оркестру інструментів. Вражало не тільки їхнє самобутнє звучання, а й те, як доречно воно було використане. Стародавні побутові речі в умілих руках виконавців ставали справжніми музичними інструментами, а від майстерного поєднання несподіваних шумових ефектів народжувалася незвичайна Музика. Так, рубель і коса віртуозно відтворювали жвавий, веселий ритм козацького життя, а колоритний передзвін традиційних українських чавунків хотілося б почути «на біс».
Що стосується виступу читців, то, можливо, все ж таки треба було б трішечки додати гучності їхнім мікрофонам. Публіка уважно вслухалася в слова султана, а потім у дотепну відповідь козаків. Та громоподібне звучання литавр в окремі моменти переважало навіть над могутнім голосом Анатолія Паламаренка. Хоча, з іншого погляду, це додавало певної загадковості. Ніби десь, майже поруч із нами, знову повторювалися давні історичні події – як далеке відлуння минулих часів…
Дуже сподобався виконавський склад – на сцені виступав квартет не просто професійних музикантів, а й справжніх акторів! Надзвичайна повелителька литавр і хоробрі козаки на чолі з диригентом-отаманом захопили запальною енергетикою багатьох присутніх у залі. Спостерігаєш за майстерним приборканням тендітною козачкою найближчого оточення і пригадуєш жарт: «Так хочеться бути ніжною слабкою жінкою, але, як навмисно, – то коні скачуть, то хати горять».
І хоча події на сцені викликали добрі посмішки багатьох присутніх у залі, все ж таки було й над чим замислитися, слухаючи цей блискучий (у всіх розуміннях слова) музичний твір. Неозорі українські степи, вільний вітер над ними, непереможний дух українського козацтва, нескінченна історія багатьох поколінь, – характерні образи, які викликає в уяві Фолк-концерт № 2 композитора Володимира Рунчака.
Глядачі у залі з задоволенням слухали музику, багату на різноманітні ефекти, спостерігали за яскравим сценічним дійством. У перешіптуваннях між собою називали цей Фолк-концерт «театральною постановкою» і казали про цікавий режисерський задум. Хоча, можливо, не всі присутні знали, що автором оригінальної музики, як і режисером цікавої постановки, диригентом і одночасно актором є одна й та сама дивовижна людина. Справді: «Талановита людина – талановита в усьому». Її звати Володимир Рунчак.
Ще раз дякую оркестрові, диригенту і фестивалю за такий чудовий концертний вечір! Бажаю усім вам подальших успіхів, нових можливостей, незвичайних ідей і натхнення!
Тетяна СОБОЛЄВА
